Головна
 

НГ: "Росія дозволяє Україні грати з нею в хованки"

25 червня 2003, 15:53
0
1

Під таким заголовком російська "Независимая газета" публікує інтерв"ю з лідером кримських комуністів Леонідом Грачом. "Грач закликає Кремль зробити свої ставки на майбутніх виборах українського президента", - пише журналіст видання Олег Синельников.

Одним з імовірних кандидатів на посаду президента України останнім часом  називають Леоніда Грача, лідера кримських комуністів і народного депутата Верховної Ради. На тлі розчарованості рядових комуністів нинішнім лідером партії Петром Симоненком, який регулярно підіграє "антинародному режиму", Грач став "народним вождем". Його підтримують уже не тільки прихильники лівого руху... Як сам Грач оцінює політичну ситуацію в Україні - в інтерв"ю "НГ".

- У діях і заявах офіційного Києва все чіткіше простежується роздвоєність - і на Захід хочеться, і від Росії відриватися страшно...

- Настав час Москві зняти рожеві окуляри у своєму ставленні до Києва і побачити, що всі останні роки Росія дозволяє Україні гратися з нею в хованки. Дії Києва за своєю суттю антиросійські і прозахідні. Подивіться, коли Захід наступає на мозоль Кучмі, у Києві кричать про любов до Росії, але навіть у цьому випадку оглядаються на Захід. Мені здається, що Україна буде таким чином себе вести, поки їй це будуть дозволяти. З іншого боку, напевно, сьогодні Росію влаштовують такі українські хитання.

- Якими, на вашу думку, будуть ставки Росії на найближчих виборах президента України?

- На жаль, Росія поки не зробила основних висновків з помилок, яких припустилася на пострадянському просторі. Російські еліти воліють бути присутніми, але не впливати. Тим часом, за даними останнього перепису населення, в Україні живе 10 мільйонів етнічних росіян. Помножте на два, беручи до уваги, що в них є родини. Одержимо 20-25 мільйонів проросійського електорату. Чому за 12 років Росія, маючи таку діаспору, не може скористатися ситуацією?..

- Ви як вважаєте - чому?

- Усьому виною - російська політика розчепірених пальців. Скільки в нас проросійських лідерів? Так у кожному селі є свій! До того ж, якщо Москва думає, що майбутні вибори обійдуться без західного впливу, - вона глибоко помиляється: свої політичні батальйони в Україні вже активно формують США.

На виборах українського президента-2004 будуть представлені два зовнішніх вектори. Але якщо з американцями зрозуміло - вони консолідувалися навколо Ющенка, то Росія на жодному кандидаті не сфокусувалася. І якщо нічого не зміниться - свідомо можна вітати американців...

- Яким бачиться з Києва розклад російських політичних сил, які виявляють інтерес до України?

- Проросійськими настроями жонглюють кілька центрів впливу: московська мерія, яка ставить інтереси регіону над загальнодержавними, Держдума, де грають і діють хто як може. Але основна роль залишається за Кремлем, і він повинен сказати: чи хай ситуація в Україні котиться по похилій, чи потрібно виробляти спільну тактику і концентрувати сили навколо одного кандидата в президенти України.

Підкреслю, що позиція української Компартії не може бути консолідована тільки з КПРФ. Потрібно виходити на більш широкі політичні кола. На жаль, повинен визнати, що поки ми недостатньо жорстко наполягаємо на інтеграції, пропонуючи своїм прихильникам штамповані фрази, а не рішучі дії. Так, КПУ не відійде від низки ключових позицій, але факти свідчать: дехто в партії став менш активним.

- Найбільш активним комуністом багато хто вважає вас. Одним з перших ви заявили про намір взяти участь у президентській виборчій кампанії 2004 року, але останнім часом таких заяв уже не робите. Плани змінилися?

- Так, у перший же день після обрання Кучми президентом у листопаді 1999 року я заявив, що балотуватимуся на наступних виборах. За що і вислухую різні неприємні речі протягом усього цього часу. Але я підтверджую свій намір. За однієї умови: я ніколи не піду на вибори поза моєю партією, не піду на розкол КПУ. Так, я порушую це питання всередині партії. Не можна розглядати тільки одну кандидатуру на передвиборному з"їзді, що відбудеться через рік: потрібно зважити потенціал і можливості підтримки того чи іншого претендента за межами Компартії. Електорат КПУ стабільний, але це 20%, а не 50% виборців. Потрібні нам 30% можна знайти в позапартійному середовищі: серед проросійськи налаштованих громадян, з якими серйозно в Україні ніхто не працює, серед людей віруючих - парафіян Російської Православної Церкви... Я намагаюся щось зрушити в цьому напрямку: створена громадська організація - рух "Спадкоємці Богдана Хмельницького". Але при цьому, повторю, чіткий вибір повинна зробити сама Росія.

- Багато, мабуть, залежить і від підсумків оголошеної в Україні політичної реформи? Чому процес її проведення настільки складний?

- Насправді реформа гальмується через те, що деякі політики вже бачать себе президентами і бояться, що їхні майбутні президентські повноваження будуть зменшені. А інші розуміють, що в будь-якому разі не переможуть, але є можливість скаламутити воду - так чому б не скаламутити: ану рибку яку піймають...

- Опозиція вважає справжнім змістом реформаторських спроб Кучми його прагнення залишитися на "третій президентський термін".  Чи розглядаєте ви такий сценарій як реальний?

- Реформа влади в Україні назріла вже давно, і затягування з нею вело до постійних ускладнень відносин між гілками влади. Так що в комуністів немає сумнівів у необхідності реформи. Зокрема, потрібно змінювати ситуацію, коли країна весь час перебуває в передвиборчій ситуації - то президентські вибори, то парламентські, то місцеві... Сенс у проведенні всіх виборів в один рік є, але питання - як і коли почати реалізацію цієї ідеї? Багато хто вважає, що Кучма, пропонуючи провести вибори всіх рівнів в один рік, намагається завуалювати продовження терміну своїх повноважень, що закінчується в жовтні 2004 року. Але в проекті переданого в парламент закону це прямо не проглядається.

Президент відмовився від багатьох своїх пропозицій у межах конституційної реформи, пішовши назустріч парламенту, і, як мені здається, чекає відповідної поступки - у питанні термінів проведення виборів у країні. Однак Рада не погодиться заради поступки президенту скоротити на два роки термін своїх повноважень.

Є другий варіант: у 2006 році в Україні повинні відбутися чергові парламентські і місцеві вибори. Лідер КПУ Петро Симоненко запропонував обрати наступного президента в 2004 році на 2 роки, щоб чергові вибори глави держави провести в 2006 році, одночасно з парламентськими виборами. Але  чи погодяться основні кандидати на посаду президента на "тимчасовий статус" - на це питання немає відповіді.

Усе інше в пропозиціях президента з політреформи зрозуміло. Кучма залишає собі право призначати занадто багатьох силовиків? Але президент в Україні - глава держави, а не англійська королева. І якщо після політреформи прем"єр буде призначатися парламентом, то логічно через контроль над урядом балансувати президентську силову частину. Загалом ми, комуністи, виступаємо за парламентсько-президентську республіку, за те, щоб Верховна Рада контролювала уряд.

- Чи не став президентський законопроект про зміни до Конституції черговим приводом для розколу опозиційної "четвірки" у складі комуністів, соціалістів, прихильників Ющенка і Тимошенко?

- Ні, тому що "четвірки" як такої вже давно немає. Наприклад, частина "Нашої України" Ющенка, я впевнений, проголосує за президентський проект (на початку тижня Віктор Ющенко заявив, що його фракція не підтримає проект реформ від Кучми. - "НГ"). "Четвірка" поєднувалася лише на вулиці, а в кабінетах усі відразу починали думати по-різному. Крім "Геть Кучму!", нічого спільного не було: кожен з опозиційних лідерів бачив себе на місці нинішнього президента. Такі от лебідь, рак, щука... і Ющенко, який сам не знає, куди він хоче. З принципових питань у парламенті усі голосують по-різному: щодо бюджету, щодо програми уряду, відправлення українських солдатів в Ірак. Опозиція не відбулася, і питання - "а є чи хлопчик?" - не стоїть у принципі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах