Головна
 

НГ: Цвіль

30 жовтня 2003, 14:32
0
2

"Мовчання лідерів СНД з приводу ситуації з ЮКОСом пояснюється тим, що Співдружність воліє тихо паразитувати на Росії", - вважає оглядач російської "Независимой газеты" Тетяна Івженко.

СНД не помітило арешту глави ЮКОСу. Жоден з лідерів колишніх республік, які плекають тепер амбіції про нове об"єднання на зразок Євросоюзу, не сказав жодного слова з приводу подій, що відбуваються в Росії. Добре, що політкоректність дозволяє: вони, мов, не можуть втручатися у внутрішні справи суверенної держави. Звичайно, станься що-небудь подібне в Італії, Німеччина з Францією не промовчали б. Але з Росією в Заходу особливі відносини. А в цьому випадку, мабуть, доречно згадати і те, що в них свої звичаї. А в нас тут, як відомо, власні поняття.

Не в одній столиці дванадцяти незалежних держав цими днями полегшено зітхали від того, що можна не коментувати тему, яка стала основною у випусках усіх новин у цивілізованому світі. Та й як справді прокоментуєш проблеми з демократією "у чужому оці", якщо ризикуєш звернути увагу на "пеньки" у своєму. Офіційній Москві, безсумнівно, відомі і нескінченні (і небезкровні) переділи власності на просторах СНД, і деякі розповсюджені, але, природно, таємні технології проведення виборів у країнах-партнерах. Не кажучи вже про ситуації з недотриманням прав і свобод окремих громадян, преси, нацменшин, які не мають національних відмінностей. Тим, хто при владі в СНД, дуже не хочеться розголошення подібних нюансів їхньої внутрішньої політики. Одна справа - окремі публікації в західній пресі, і зовсім інше за силою впливу і за результатами - кампанія в російських ЗМІ. Останнє цілком може поставити під сумнів легітимність багатьох можновладців. Проте, доводи на кшталт "пір’ячко на писку" - все-таки  не головна причина мовчання колег Володимира Путіна.

Один впливовий український політолог, оцінюючи позицію Києва, сказав: "Що ЮКОС? Адже він нічим офіційно не володіє в Україні, а тому і доля Ходорковського мало кого хвилює". Та що там ЮКОС - Леонід Кучма жодного слова не сказав навіть на захист Бориса Березовського, незважаючи на дружні стосунки й участь олігарха в долі Кучми в період передвиборної кампанії... Очевидно, дружба лідерів СНД диктується не списком колишніх заслуг і навіть не розважливим прагматизмом. Володій певний російський олігарх хоч половиною власності в країнах Співдружності, пий по суботах чай із суверенним лідером і грай по неділях у теніс з його дітьми, але все зміниться в одну хвилину, щойно олігарх потрапить у немилість у Москві. Тут уже будь-який суверенний президент принесе в жертву і дружбу, і бізнес, й економіку своєї країни...

Удар, завданий російській економіці арештом глави ЮКОСу, неминуче розійдеться, як кола на воді, по економіках енергозалежних партнерів-реципієнтів Росії. У 1998 році кожна держава СНД, незважаючи на незалежність і суверенітет, пережила власну кризу. І ще треба запитати,  чи не були ці "кола на воді" болючіші, ніж кинутий Росією камінь, який  їх  породив. Коли фондові індекси падають слідом за російськими, а заплановані бюджетні показники 2004 року вже всюди поставлені під сумнів, над кожним партнером Росії окремо і всім СНД загалом нависає загроза однієї величезної кризи. Але глави держав сумирно мовчать, вважаючи, що "у Москві знають, що роблять".

Якщо ставитися до того, що відбувається, виходячи з трохи перефразованого постулату письменника Пелевіна, що російська економіка - "цвіль на трубі", то варто визнати, що економіки і системи влади в СНД - це цвіль на російській цвілі. Паразитуючи на більш сильному родичі, ті, хто вважається політичними елітами СНД, воліють рахуватися тільки з думкою свого "донора", не задумуючись про джерела його існування. До цього, власне, зводяться і суть інтеграційних процесів у Співдружності, і реальний сенс дванадцяти "суверенітетів і незалежностей". Щоправда, визнавши такий стан речей своїм мовчанням з приводу сьогоднішньої ситуації в Росії, Києву не має рації витрачати заявлений мільйон доларів на облаштування своєї Тузли, Мінську не варто б навіть натякати про власні умови державотворення, Тбілісі відтепер соромно брати американські гроші на облаштування грузинської демократії. Підприємства, газові труби, військові бази - усе в нас, громадян СНД, спільне, оскільки в наших лідерів однакові поняття про честь, моральність, законність, демократію. Одна природа - цвіль.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах