Головна
 

YTPO.ru: Два лебеді, рак і щука

16 грудня 2003, 17:13
0
5

“Віз пострадянської інтеграції завзято не хоче рухатися з місця”, - пише Сергій Едуардов у матеріалі, опублікованому 16 грудня в російському виданні "YTPO.ru".

Віз пострадянської інтеграції завзято не хоче рухатися з місця, які зусилля не докладай і які вивіски до нього не прибивай - СНД, Митний союз, Євроазіатський союз чи Єдиний Економічний Простір (ЄЕП). У такий простір вирішили об’єднатися Росія, Казахстан, Україна і Білорусія. Однак, дивлячись на їхні потуги, мимоволі згадуєш відому байку дідуся Крилова. До візка впряглися, щоправда, не один, а відразу два лебеді, які намагаються злетіти в небеса інтеграції, але який з цього сенс, якщо білоруський рак задкує в окопи адміністративної економіки, а українська щука намагається вислизнути вбік  - у бажану європейську заводь.

Як відомо, договір про створення ЄЕП президенти чотирьох країн підписали 19 вересня ц.р. у Ялті на самміті СНД. Проте це лише рамкова угода, що фіксує намір учасників гармонізувати свої законодавства, сформувати на першому етапі зону вільної торгівлі, потім митний союз з регулювальним наднаціональним органом і, нарешті, власне єдиний простір, у якому будуть вільно циркулювати товари, капітали і робоча сила. Конкретним змістом досягнуті в Ялті домовленості повинні наповнитися під час подальших консультацій, насамперед у форматі засідань Групи високого рівня (ГВР), очолюваної чотирма віце-прем"єрами (Віктор Христенко від Росії, Сауат Минбаєв від Казахстану, Андрій Кобяков від Білорусії і Микола Азаров від України). До їхніх зустрічей свої рекомендації з різних напрямків інтеграції готують 7 груп експертів. Чергове засідання ГВР відбулося 29 листопада в Києві, попереднє - 14 листопада в Москві, де пройде і наступне засідання, заплановане на 18-19 грудня. Однак достатньо інтенсивний графік зустрічей аж ніяк не свідчить про прогрес у їхній змістовній частині. Так, офіційний представник МЗС Білорусії Андрій Савіних відзначив, що київський раунд переговорів "проходив досить складно", і не виключив, що "процес формування ЄЕП зав"язне в узгодженнях і протиріччях". Переговори в Києві забуксували, зокрема, на проблемах уніфікації субсидування промисловості і держпідтримки експорту. А загалом з 168 винесених на обговорення питань погоджено, за словами Віктора Христенка, тільки третину.

Єдині правила держпідтримки національних товаровиробників - необхідна умова для усунення митних бар"єрів. Передбачалося, між іншим, почати не з цього, а зі спільної гармонізації економічних законодавств, однак на настійну вимогу України переговори зараз сконцентрувалися на тих питаннях, що безпосередньо стосуються створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). Виступаючи на засіданні ГВР в Києві, президент Леонід Кучма підкреслив, що "успішне формування ЄЕП прямо залежить від послідовності кроків, що для цього розпочинаються" і починати треба саме зі ЗВТ. Про те саме неодноразово заявляв і міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, який не втомлюється також повторювати, що головним пріоритетом зовнішньої політики України є зближення з ЄС.

Власне кажучи, вільна торгівля з Росією, а виходить, закупівлі російських енергоносіїв за внутрішньоросійськими цінами (без експортного мита і зі сплатою ПДВ за місцем призначення, тобто в Україні) плюс зняття всіх обмежень для українського експорту в РФ - це все, що потрібно Києву від проекту ЄЕП. Не випадково ялтинську угоду Україна підписала із застереженням, що виконуватиме її в частині, яка не суперечить конституції країни. Леонід Кучма, а за ним й інші українські офіційні особи пояснили, що Україна в жодному разі не погодиться на створення наднаціональних органів. Тим часом без таких органів вся ідея ЄЕП – абсолютна дурниця. Інтегруватися з Росією більш глибоко, ніж у ЗВТ, Україна не хоче і не буде, оскільки це може зашкодити її європейським планам (наднаціональні органи ЄС її не лякають). У Києві, взагалі-то, і не приховують, що пішли на участь у витівці із назвою ЄЕП тільки для того, щоб якось "перекантуватися" до того часу, поки не відчиняться двері до Європи.

Питається: а навіщо тоді це потрібно Москві? Від створення ЗВТ з нашим незалежним сусідом Росія зазначає суцільних збитків. Це не тільки прямі втрати бюджету у разі "вільних" постачань в Україну нафти і газу, але й новий збиток від експансії на вітчизняний ринок українських товарів - насамперед  продукції металургійної і харчової промисловості. Причому більш низькі ціни українських виробників багато в чому пояснюються саме  бюджетними субсидіями, що і це стало каменем спотикання на київському засіданні ГВР. Економічна інтеграція з Україною може бути вигідна для Росії лише в довгостроковій перспективі у разі повної реалізації ідеї ЄЕП, тобто за такого взаємного зближення, якого Україна категорично не бажає.

У всіх інтеграційних починаннях на пострадянському просторі Київ незмінно відіграє обструкціоністську роль за принципом: "і сам не гам, й іншому не дам". На конференції "Розмаїтість шляхів розвитку демократії на пострадянському просторі - досвід Росії, України, Казахстану", яка відбулася у середині листопада в Санкт-Петербурзі, засновник "Независимой газеты" Віталій Третьяков зауважив: "Україну треба жирною рискою викреслити з інтеграційної трійки. До цього часу відбувається те, що Україна кожного разу одержує певний "пакет акцій", яким вона голосує проти Росії й інтересів інтеграції. Україні хоча б одного разу потрібно не дати в руки цей пакет, публічно викресливши її із союзу. Це зробить більш позитивним вплив на відносини Росії з Україною, ніж постійні поступки Україні з метою залучити її до спільних проектів".

Ми тут не зупиняємося докладно на багатоскладових проблемах російсько-білоруської інтеграції, але ж зрозуміло, що їжака з вужакою схрестити неможливо. Чергова зустріч прем"єрів двох країн, яка відбулася на початку грудня в Москві, не принесла в цьому сенсі нічого нового (у тому числі і щодо валютної інтеграції). Ще Горбачов намагався поєднати план і ринок - результат усім відомий.

Якщо не тішити себе ілюзіями і проводити чесну політику, то реально інтегруватися зараз можна і потрібно лише з Казахстаном. До речі, Астана й економічні реформи проводить, й інтеграційні проекти висуває набагато активніше, ніж Москва. Так давайте поєднувати російський і казахстанський ринки. А там, дивишся, і Білорусія "дозріє", і Україна зрозуміє, що в Європу її все одно не пустять.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах