Головна
 

Газета.Ru: А Богдан, собачий сину, продав Україну...

Газета.Ru, 12 січня 2004, 16:55
0
8

“У Державному історичному музеї в Москві відкрилася виставка, присвячена ювілею Переяславской ради. І всім стало ніяково”, - пише Вадим Нестеров у матеріалі, опублікованому 12 січня російським виданням "Газета.Ru".

Бувають такі ювілеї, яких краще б не було - суцільний конфуз і незручність замість свята. Так було з тисячоріччям хрещення Русі в 1988 році чи з п"ятдесятиліттям смерті Сталіна в 2003-му. 18 січня надійшла чергова кругла дата, якій ніхто особливо не радий - 350 років Переяславської Ради.

Цю подію росіяни раніше називали "возз"єднанням України з Росією", а тепер атестують більш обережно - "входження Лівобережної України до складу Російської держави".

Проте багатьом братам-українцям лінгвістичні політеси "москалів" до лампочки, у них своя думка, солідарна зі словами одного українського класика: "А Богдан, собачий сину, продав Україну". На їхню думку, святкувати нема чого за відсутністю приводу, "офіційно" відміненого ними років десять тому - у 90-х роках гетьман українського козацтва В"ячеслав Чорновіл денонсував Переяславську угоду.

Не дивно, що зараз обидва ювіляри замість пишного славослів"я напружено мовчать.

В Україні дуже неохоче обмежилися випуском монети в 10 гривень до 350-річчя "входження України до складу Росії на правах політичної автономії" та створенням оргкомітету святкування, члени якого миттєво перелаялися й один за одним гримнули дверима. А Росія, схоже, вирішила просто перечекати од гріха подалі. Ледь не єдиним, хто згадав про круглу дату, виявився Історичний музей - 9 січня там відкрилася виставка "Переяславська рада".

Ініціатива заслуговує на добре слово хоча б за те, що згадали про подію, яка мала чи погані, чи гарні, але у будь-якому разі колосальні наслідки для обох країн. У трьох залах виставлено більше 250 експонатів, багато з яких є унікальними. Переважно їх вставив другий соорганізатор виставки - рідкісні оригінали документів надав Російський державний архів давніх актів.

Проте ніяким імперським демаршем і не пахне - автори виставки намагалися акуратно обійти найбільш гострі кути.

Усе життя України "під Польщею", знаменитий "Потоп" і власне приєднання вмістилися в одному невеликому залі.

Основна ж частина експозиції присвячена глобальним наслідкам Ради - взаємному впливу української і російської культур. Ніде правди діти, на момент приєднання українська культура перебувала на більш високому рівні, малороси були більш освічені, і не дивно, що в знекровленій часом розбратів Росії багато з них зробили гарну кар"єру. Символічним виглядає наявність спільних мотивів  між портретом справжнього козачого сотника Сави Туптала й іконою із зображенням Святителя Дмитра, митрополита Ростовського. У миру загальноросійський святий називався Данилом Савичем Тупталом й українському сотнику був сином. "Малороський слід" представлений у всій повноті - музичні інструменти і нотні записи, тексти Симеона Полоцького, українські ікони з московської церкви на Покровці, дуже гарний килим "Аполікань", що зображує, як випливає з назви, ніколи не баченого птаха пелікана.

Завершує експозицію XVІІІ вік, по якому знову понеслися галопом - Петро Перший, Мазепа, останній гетьман Кирило Разумовський, жалувані грамоти імператриць Єлизавети і Катерини ІІ на привілеї місту Києву, яке навіть у другій половині XVІІІ століття, як і раніше, управлялося за магдебурзьким правом.

У підсумку таки не вдержалися і показали українцям традиційну дулю в кишені, нагадавши про "кримське питання" демонстрацією першої карти російського міста Севастополя.

Квапливість і фрагментарність експозиції можна зрозуміти і вибачити - навряд чи можливо на одній невеликій виставці адекватно представити настільки складну проблему. Але одна недоробка дратує дуже сильно - зробивши наголос на справжні документи тих часів, упорядники не потурбувалися дати навіть фрагментарний переклад, у кращому разі обмежившись переказом. Від переказів історії всіх уже нудить, а самому почути свідків немає змоги - документи XVІІ століття сьогодні можна прочитати трохи краще, ніж шумерський клинопис.

Хоча, можливо, уся справа в тій же коректності. Чи приємно сьогодні "незалежникам" чути промову "батька Хмеля" на Переяславській раді: "Вже шість років живемо без пана в нашій землі в безперервних бранях... що вже вельми нам усім надоїло, і бачимо, що не можна нам жити більше без царя..."? Що вже казати про рішення Ради: "Волимо під Царя Східного, православного... Боже затверди, Боже зміцни, щоб есьмі у віки вси єдино були!".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах