Головна
 

МК: Битва на Дніпрі - Росія і США зійдуться в Києві

Корреспондент.net, 29 січня 2004, 14:12
0
5

Олександр Будберг пише в газеті "Московский комсомолець" про те, що Росія і США борються за вплив на країни СНД. А рік 2004, який щойно розпочався, пройде під знаком "боротьби за Україну", відзначає автор.

Колін Пауелл, давши кілька прес-конференцій, зустрівшись з московською громадськістю, залишив Москву. З усієї завидної активності американського дипломата насамперед запам"ятався його вислів, що Москва ЗОБОВ’ЯЗАНА вивести свої війська з Грузії. Американці навіть готові за це заплатити. Можна сказати, що у відносинах з Вашингтоном розпочався новий етап.   

Поява держсекретаря США в Москві, а міністра закордонних справ Росії - у Вашингтоні давно перестала бути чимось сенсаційним. Однак останній візит Коліна Пауелла до Москви, який розпочався в понеділок, усе-таки можна вважати незвичайним. Адже до нашої столиці держсекретар прибув із Тбілісі, де був головним гостем під час інаугурації президента Саакашвілі. 

За останні чотири роки відносини між Росією і США зазнали дуже великих коливань. Формула, якої дотримується Вашингтон стосовно Росії, проста і невигадлива: там, де можна без Росії обійтися, на її точку зору взагалі не варто звертати увагу. У принципі, нічого смертельного в такому підході немає.  

Погано те, що всередині самої американської адміністрації так до цього часу і не сформувалося остаточне розуміння - у якому ступені і де треба нам протидіяти. З одного боку, зрозуміло, що ми вже не вороги. А з іншого боку - чим далі, тим сильніше Росія наштовхується на протидію Вашингтона в країнах СНД. Навіщо це робиться, найчастіше незрозуміло. Є, звичайно, "доктрина Вульфенсона" про те, що США повинні сміливо входити куди захочуть і скрізь будувати демократію. Проте навіть на Ірак з Афганістаном сил не вистачає. А якщо навішати на себе ще кілька подібних завдань, то навіть економіка США може не потягнути. Адже найважча  робота - робота безглузда. 

У другій половині минулого року в Кремлі одержали спеціальне послання з Вашингтона. Що характерно, відправником був не держдепартамент, а безпосередньо адміністрація президента США. У цьому листі президенту Путіну повідомлялося, що Сполучені Штати розпочинають цілу програму своїх дій у країнах СНД і просять Росію враховувати цю обставину і при бажанні кооперуватися.  

Сполучені Штати - велика світова держава. Ніхто не може їй перешкодити діяти в будь-якій точці земної кулі. Тим більше СНД - незалежні держави. Тому папірець, що прийшов до Кремля, скоріше означає попередження. Росія повинна розуміти, що республіки колишнього Союзу не можуть бути тільки її зоною впливу. У принципі, зі спілкування з вищим керівництвом країни стає зрозуміло, що таке розуміння і так існує. І такий папірець здається непотрібним тиском. Інша справа, що в країнах СНД живуть 25 мільйонів російськомовних. Що саме Росія своїми дешевими енергоносіями дотує ці країни на сотні мільйонів доларів щорічно. І поступатися всім цим Москва зовсім не збирається. 

Тому візит Пауелла до Москви через Тбілісі означає якщо не нове протистояння колишніх ворогів, то початок епохи енергійного політичного й економічного змагання між Росією і США в країнах СНД. 

Але зрозуміло, що 2004 рік, який щойно розпочався, пройде не під знаком "грузинського протистояння", а під знаком "боротьби за Україну". Свого часу Збігнев Бжезинський писав, що найважливішим завданням американської політики стосовно Росії повинне бути недопущення її нового об"єднання з Україною. Без такого об"єднання Росія ніколи не стане імперією і не зможе становити небезпеку для іншого світу. 

Імперських завдань Росія поки ставити не в змозі. Але економічні питання співробітництва з Україною для неї життєво важливі. Але американці про всяк випадок навіть тут намагаються устромити нам палицю в колеса. Коли торік  Україна, Казахстан і Росія повинні були підписати договір про єдиний економічний простір, посол США в Києві виступив з фантастичною заявою, що цей договір невигідний для українського народу (хоча він був дуже вигідним саме для України) і тому підписувати його не можна. Після цього Росії тільки залишається виступати з попередженнями стосовно Мексики - мов, безмитна торгівля зі США теж суперечить її національним інтересам. Якби  це не було так нерозумно, то варто було б спробувати. 

Як би там не було, цього року в Києві буде визначено, яка країна - парламентська чи президентська республіка - існуватиме на території Малоросії. Також під час осінніх виборів визначиться, які саме клани очолять країну найближчим часом. Обставини склалися таким чином, що нинішнє керівництво країни-сусідки намагається вести "багатовекторну" політику, орієнтуючись і на відносини з Москвою, і на оклики з Вашингтона.

При всіх мінусах Кучми і його оточення в Москви немає вибору. Вона повинна активно підтримувати когось з цього кола. Найімовірніше - прем"єра Януковича. Оскільки якщо переможе головний опозиціонер Ющенко, то Кремлю доведеться вирішувати спірні питання вже не в Києві, а за океаном. У всякому разі, саме так вважають у Кремлі.  

У Москви немає іншого вибору, як підтримувати Кучму і його оточення
І Росія, і США, схоже, визначилися з методами боротьби. Наші будуть усіляко допомагати "своїм" домогтися потрібного результату на виборах. Будуть відправлені загони політтехнологів, включені на повну міць російські телеканали. Ситуація в Києві уже відслідковується в режимі "реального часу". 

Американці поки схильні до прямого силового тиску. Вони лякають нинішню українську еліту, що їй не простять нескінченного злодійства і корупції. Очевидно, за порадою з Вашингтона, Ющенко не дає Кучмі і його родині ніяких гарантій на майбутнє. Також дуже важке враження в Києві створює справа екс-прем"єр-міністра Павла Лазаренка. Він був заарештований у США за відмивання грошей, перебуває під вартою вже кілька років. Для того щоб пом"якшити покарання, Лазаренко був змушений віддати американській скарбниці (не українській, прошу зауважити. - А.Б.) сотні мільйонів доларів. Зараз він перебуває під домашнім арештом і справно дає свідчення, які викривають дуже багатьох українських політиків.

До речі, справа Лазаренка б"є і по Росії. Проведений на початку січня допит в Америці колишнього першого заступника міністра фінансів Андрія Вавилова теж зроблений на вимогу захисту Лазаренка. Але, крім Вавилова, повинні бути допитані Черномирдін, Грачов, Родіонов, безліч інших політиків і чиновників. Те, що наша Генпрокуратура проігнорувала запит янкі з проханням задати цим людям питання з приводу махінацій з українськими боргами "Газпрому", тільки дозволило американцям увімкнути свої силові служби на повну міць. Тепер усі, хто перебуває в "списку Лазаренка", будуть неминуче затримані для "інтерв"ю" з незрозумілими наслідками, щойно вони опиняться в межах юрисдикції США. Навряд чи в Америці не знають, що Верховний суд Росії не знайшов нічого протизаконного в діях наших колишніх міністрів. Їх це не хвилює. Справа, мабуть, використовується в політичних інтересах. 

Однак просто силовим тиском справа навряд чи обмежиться. Очевидно, що американці будуть супроводжувати і фінансувати Ющенко до самих виборів. Тому в цьому змісті в Києві неминуче відбудеться відкрита передвиборна сутичка Москви і Вашингтона. Це напевно ускладнить наші відносини. Але навряд чи зовсім зіпсує їх. Насамперед  тому, що доводити справу до конфронтації в Москві точно не будуть. Утім, як і уступати Україну без бою.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах