Головна
 

Страна.Ru: "Нафтова війна" на теренах України

5 лютого 2004, 11:57
0
6

“Україна бореться з російським бізнесом”, - пише Максим Стерлігов у матеріалі, опублікованому 4 лютого в російському виданні "Страна.Ru".

Після прийняття постанови уряду України про новий порядок митного оформлення нафти (читай - російської), що постачається в країну по нафтопроводах, на українських нафтопереробних заводах сировини залишилося менш ніж на три дні роботи. Створена українським урядом проблема з постачаннями російської нафти на українські НПЗ не стала несподіванкою для фахівців. Щось подібне просто зобов"язане було статися у світлі протистояння, яке тривало майже рік, з приводу права визначати, у якому напрямку піде нафтовий потік по недавно побудованому нафтопроводу "Одеса-Броди".

У цьому питанні зіштовхнулися інтереси різних бізнес-груп, і це протистояння особливо загострилося в контексті посилення конкуренції на світових ринках транспортування нафти. Зокрема, на думку експертів, найбільш чітко в Україні про свою підтримку європейського напрямку використання нафтопроводу "Одеса-Броди" заявила "донецька група", у той час як російські нафтовики пропонували використовувати "Одеса-Броди" у режимі реверсу. У той же час, пропозицію росіян підтримує найбільша українська компанія і, за сумісництвом, місцева нафтогазова монополія - НАК "Нафтогаз України". Інтереси їхніх супротивників, мабуть, лобіює на чверть "донецький" кабінет міністрів на чолі з вихідцями з Донбасу прем"єром Віктором Януковичем і віце-прем"єром з ПЕК Андрієм Клюевим, який у підсумку прийняв рішення про використання "Одеса-Броди" у європейському напрямку.

Саме з благословення останніх було прийнято й урядову постанову, яка визначає порядок митного оформлення нафти, що постачається в Україну по нафтопроводах. Відповідно до постанови імпортерам необхідно представляти на митниці документи, що видаються тільки після митного оформлення товару. Завдяки цій новації зараз практично заблоковане надходження нафти на більшість українських нафтопереробних заводів. Зокрема, "ТНК-Україна" стверджує, що на "Лисичанський НПЗ" нафта не надходить уже 3 дні. Аналогічна ситуація на Херсонському, Кременчуцькому й Одеському заводах. Якщо позитивно не вирішити це питання, НПЗ загрожує зупинення, що спричинить за собою збитки в мільйони доларів. Нафтовики стверджують, що постанова українського уряду розбалансує ринок нафти і спровокує ріст цін. Надалі ставиться під загрозу транзит російської нафти територією України в європейському напрямку.

Очевидно, у такий спосіб "донецька група" на рівні кабінету міністрів спробувала продемонструвати, хто в українському домі господар. Особливо в контексті згадуваних суперечок: у якому напрямку качатиметься нафта по нафтопроводу "Одеса-Броди".

Нагадаємо, що російські нафтові компанії на чолі з ТНК активно пропонували варіант реверсу, при якому по відрізку нафтопроводу буде прокачуватися російська нафта в напрямку Одеси, де вона буде перевантажуватися в танкери і далі йтиме в середземноморський регіон через Чорне море і турецьку протоку Босфор. У цій пропозиції є резон, оскільки нафтопровід "Одеса-Броди" от уже 2 роки з моменту побудови не працює. З іншого боку, зрозуміло, що російські нафтовики, лобіюючи реверс, намагалися не допустити функціонування нафтопроводу, що качатиме до Європи будь-яку нафту, видобуту за межами Росії.

А щодо "донецької групи", то вона за активної підтримки Євросоюзу активно проштовхувала проект використання нафтопроводу, що простоює, відповідно до його назви, тобто шляхом прокачування нафти з Одеси до Бродів, а потім у перспективі після добудування нафтопроводу - і до польського Гданська. У травні минулого року ця тема обговорювалася під час візиту в штаб-квартиру ЄС у Брюсселі тодішнього віце-прем"єра з ПЕК, також представника "донецької групи" Віталія Гайдука. Певний час було не зовсім зрозуміло, чому одна з найбільш потужних фінансово-промислових груп країни встала в перші ряди прихильників євроінтеграції України. Потім ситуація стала потихеньку прояснятися - спочатку в червні корпорація "Індустріальний союз Донбасу" (її засновником є вищезгаданий Віталій Гайдук) оголосила про намір взяти участь у конкурсі з приватизації металургійного комбінату в Польщі, убік якої і буде добудовуватися "Одеса-Броди". Показово, що в підсумку мало кому відома на Заході донецька корпорація обігнала грандів світової металургії і стала основним претендентом на польський меткомбінат. Потім стало відомо, що ІСД збирається взяти участь у конкурсі з приватизації угорського меткомбінату Dunaferr і сьогодні вже можна з упевненістю сказати, що дончани є основними претендентами на його покупку, обігнавши, наприклад, такого гіганта, як російська "Северсталь". Експерти вважають, що, можливо, ці факти і пояснюють, чому "донецька група", не маючи ніяких системних інтересів у нафтобізнесі, прийняла рішення про європейську орієнтацію "Одеса-Броди". Придбання нехай і не найбільших східноєвропейських металургійних комбінатів, проте на території ЄС, дозволяє в перспективі сподіватися, що вони зуміють без особливих проблем експортувати свою металопродукцію (переважно у вигляді напівфабрикатів) на ринок Євросоюзу, що славиться своєю закритістю й одночасно високими цінами.

У той же час у нинішньої "нафтової війни" на теренах може бути ще як мінімум одна причина: українські фінансово-промислові групи всерйоз побоюються зміцнення в Україні позицій російського капіталу. І це стосується не тільки "Одеса-Броди". Настільки ж жорстко нинішній український уряд пручається спробам росіян узяти участь у консорціумі з управління українською газотранспортною системою і планам з розширення транзиту російської електроенергії до Європи. Причому реалізації цих великомасштабних проектів (найчастіше досить економічно цікавих для України) мало допомагають і зустрічі президентів обох країн, і проведення заходів начебто "року Росії в Україні". Перешкоди російському капіталу чиняться не тільки на рівні мегапроектів, але й у процесі вкладення інвестицій в окремі підприємства, наприклад, в Інгулецький ГЗК (найбільше підприємство гірничорудної галузі України), "Укртатнафту" (найбільший НПЗ), "Лукор" (найбільше хімічне підприємство країни).

Що ж стосується конкретної ситуації зі зміною порядку митного оформлення нафти, що постачається в Україну по нафтопроводах, то приводом для його прийняття могла стати заява про те, що ТНК-ВР, у разі створення консорціуму з експлуатації нафтопроводу "Одеса-Броди", готова розглянути питання про свою участь у ньому в якості інвестора. Можливо, російським нафтовикам намагаються втовкмачити, що сьогодні головне питання полягає вже навіть не в напрямку руху сировини по нафтопроводу (цей напрямок уже визначений рішенням уряду), а в тому, що ТНК й компанія взагалі за жодних умов не повинні навіть наближатися до "Одеса-Броди". В іншому разі їхній нафтобізнес в Україні очікують серйозні проблеми. І загроза можливого зупинення НПЗ - тільки перша ластівка.

Зрозуміло, що в російських нафтовиків існує потенційна можливість дочекатися кризи на місцевому нафторинку й обвинуватити в цьому український уряд. Однак у нинішній ситуації у разі виникнення подібної кризи набагато більше шансів стати "козлами відпущення" саме в росіян. Їх миттєво обвинуватять у монополізації ринку нафтопродуктів, штучному створенні кризи і справа навіть може дійти до показової реприватизації одного з НПЗ. У будь-якому випадку в російського бізнесу в Україні виникають проблеми, і складається враження, що це вже тенденція.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах