Головна
 

Dіe Welt: Україна ніяк не визначиться зі своєю позицією

19 лютого 2004, 17:10
0
5

“Перед Україною стоїть дилема: чи інтеграція із Заходом, чи опора на Росію”, - пише оглядач німецької газети "Dіe Welt" Герхард Гнаук в опублікованій 19 лютого статті "Україна ніяк не визначиться зі своєю позицією", присвяченій візиту Президента України Леоніда Кучми в Берлін.

Коли президент України Леонід Кучма прибуде сьогодні з усіма своїми міністрами і їхніми заступниками в Берлін для проведення урядових консультацій і участі в германсько-українському форумі, розмова матиме важливий характер. На початку дев"яностих років з найбільшою за чисельністю населення державою Європи (якщо не вважати Росію) пов"язувалися великі надії. Але не стала заступником за Україну в Європі Німеччина, як не стала зразком постсоціалістичних перетворень і сама країна, що простяглася між Доном і Дунаєм.

Два процеси, які взаємно посилюють один одного. Київ замість того, щоб у цій ситуації зробити з мужністю зневіреного ставку на орієнтацію на Захід, практикує, особливо під час правління президента Кучми, "двовекторну політику". Економічні і торгові відносини із сусідом Росія "були і є відносинами стратегічного значення і, думаю, такими і залишаться", - сказав глава уряду Віктор Янукович.

Їх треба підтримувати: цьому послуговує створення у вересні "єдиного економічного простору" з Росією, Білорусією і Казахстаном. "Простір" хоче мати єдину енергетичну систему, дотримуватися спільної митної і торгової політики з єдиними митними тарифами на зовнішніх кордонах, хоче створити спільне "інтеграційне бюро" й одного разу - перейти на єдину валюту. Ці плани викликають великі спори навіть у Києві. Вони унеможливлюють  членство в ЄС, тому "західники" в Україні можуть лише сподіватися на те, що папір у цих країнах витерпить, що завгодно.

До того ж Росія зі своїм домінуючим впливом і зі своєї постімпералістичною ностальгією - важкий партнер. Буквально недавно вона продемонструвала свою силу, спробувавши самовільно побудувати в протоці між Чорним і Азовським морями дамбу до українського острова Тузла. У той же час безуспішними виявилися спроби України згуртувати навколо себе більш дрібних членів Співдружності незалежних держав (СНД) і знайти нові форми співробітництва.

Іншим вектором був вектор західний. "Україна має намір підготуватися до 2011 року до початку переговорів про вступ до ЄС", - сказав Кучма під час останньої зустрічі на вищому рівні ЄС-Україна, що проходила в Ялті. У далекій перспективі розглядається також членство в НАТО. Реальніше, ніж грандіозні плани, - окремі кроки, які країна робила, ідучи назустріч побажанням Заходу. Такими кроками були - за період правління президента Кучми - закриття атомної електростанції в Чорнобилі і скасування страти, причому всупереч волі більшості населення.

Більш незалежною від Росії країна може стати з будівництвом нового нафтопроводу Одеса-Броди, по якому нафта одного разу могла б піти з Азербайджану до Польщі. Після того, як Україну стали підозрювати, що вона постачала протиракетні РЛС Іраку, Київ зробив торік недвозначний жест убік  Вашингтона, направивши до Іраку 1700 військовослужбовців.

Однак це не буде темою переговорів з канцлером Німеччини Шредером (Schroeder), німецькими міністрами і Східним комітетом німецької економіки. Важким буде розмова про внутрішні процеси в країні, про дефіцит свободи друку і дотримання принципів правової держави.

Президент Кучма, обраний у 1994 році народом демократичним шляхом, переобраний у 1999 році, з приводу чого було багато підозр про фальсифікацію результатів виборів, зобов"язаний, відповідно до конституції, цієї осені залишити свою посаду. Тривалий час він тримав країну в невіданні, чи дотримається цього положення, а потім зажадав від Конституційного суду підтвердження, що законним може бути внесення змін до конституції й обрання президента парламентом. Останнім часом багато що, здається, свідчить про те, що від переобрання він відмовиться. Однак одночасно він збирається урізати повноваження глави держави з метою не допустити появи сильного спадкоємця і мати можливість гарантувати інтереси своєї родини (його зять Віктор Пінчук - один з найбільш впливових олігархів країни). Спадкоємцем Кучми може стати популярний політик-реформатор Віктор Ющенко, який до своєї відставки через комуністів, які все ще користуються підтримкою серед населення, і олігархів у 2001 році вже був прем"єр-міністром.

У період, коли Ющенко очолював уряд, розпочався також помітний економічний ріст, що у 2003 році склав, за попередніми оцінками, 8,5 відсотків (внутрішній валовий продукт - 49 мільярдів доларів США). Обсяги торгівлі з Німеччиною збільшилися за дев"ять місяців 2003 року на 29 відсотків. Таким чином, Німеччина є після Росії найбільшим торговим партнером країни, причому обсяги імпорту з Німеччини набагато перевищують експорт. Проте за обсягами інвестицій, статистика яких ведеться з 1994 року, Німеччина займає п"яте місце.

Можливо, у Кучми є ще щось про запас: кажуть, що в Берлін можуть повернутися переправлені в 1945 році до Києва графічні твори з відділу мідної гравюри Дрезденської картинної галереї.

 

 

Переклад з німецької на російську - ИноСМИ.

Оригінал статті “Dіe Ukraіne hadert mіt dem Wandel” можна прочитати на сайті “Dіe Welt” (за передплатою).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах