Головна
 

НГ: Півострів Крим може перетворитися на Косово

2 квітня 2004, 09:12
0
4

Васві Абдураїмов - заступник головного редактора журналу "Крим", генеральний директор кримського Центру прикладних інформаційних технологій – опублікував 2 березня у російській "Независимой газете" статтю "Не анклав і не ханство" про загострення протягом останнього часу національного питання в Криму.

Національне питання в Криму вкрай загострилося останнім часом. Усі розуміють, що якщо переводити його в площину силового протистояння, переможців не буде. Проте наміри зайняти домінуючі позиції в Криму є в кожної з протиборчих сторін. При цьому кожна зі сторін підозрює в цьому бажанні іншу, кожна готова привести незаперечні аргументи на свою користь. Мало хто здатний почути і зрозуміти чекання та побоювання інших, тактовно й уміло пояснивши свої.

Життя йде паралельно. Роздільне проживання, роздільне навчання, роздільні свята і дозвілля. Роздільні політика й бізнес. Немає ніяких спільних справ і проектів. Півострів усе більше і більше стає схожим на одну острівну державу в Середземному море. А ще він нагадує Косово. Сьогодні ще є шанс не допустити поділу півострова на зони чи перетворення його на одну велику мертву зону...

Чи можна взагалі побудувати співтовариство, яке стабільно розвивається, на основі поліетнічного і поліконфесіонального принципу існування? Простої відповіді немає. Історичний досвід скоріше негативний. Але весь світ сьогодні все більше і більше перемішується. Соціокультурні світи все глибше і глибше проникають один в одного, стаючи частиною всіх, і всі - частиною кожного. Особливо це помітно в периферійних зонах, які стають, по суті, спільною частиною дотичних цивілізацій. Але саме в цих регіонах світу з великою частотою спалахують різні конфлікти. Вони стають небезпечними зонами для всього людства. Якщо ми визнаємо, що поліетнічні регіони безперспективні, то повинні погодитися з тим, що гомогенность і моноетнічність - благо.

Локомотиви модернізації

Те, що добре для західної людини, не завжди благо для нас. Дуже важливо, щоб межі між цивілізаціями не стали лініями розламу, а були б зонами контакту, співробітництва й обміну. Намагання змінити світ під себе історично приречені. Військові перемоги американців в Афганістані й Іраку дуже швидко обернуться їхнім глобальним програшем. Згадаємо беззастережну капітуляцію Японії в Другій світовій війні. Дощенту розбиті японці не стали американцями. Вони дійшли для себе правильних висновків, уміло модернізували традиційне суспільство, але не відмовилися ні від національної ідеї, ні від світогляду і стали однією з провідних світових держав.

До цього неминуче прийдуть усі народи і цивілізації, але своїм шляхом і не одночасно. Локомотивом модернізації ісламського світу можуть стати вже частково модернізовані мусульманські народи колишнього СРСР (Казахстан, Узбекистан, Туркменія, Азербайджан, Таджикистан). Серед них і кримськотатарський народ. А також Туреччина (буфер мусульманського світу і Заходу), Індонезія та Малайзія (буфер мусульманської та конфуціанської цивілізацій), Пакистан (буфер мусульманства і буддизму).

Крим уже не периферія і не анклав російського світу. Він був ним де-факто до повернення на півострів кримськотатарського народу. З іншого боку, він і не Кримське ханство, і не вілайет Туреччини. Нову реальність повинні прийняти обидві складові частини народу Криму. І чим скоріше вони зрозуміють це, тим скоріше кримський народ стане єдиним і цілісним організмом.

Від конкуренції до співробітництва

Конкуренція - двигун прогресу. Ця теза безперечна для західної системи координат. А для Криму конкуренція в будь-якій сфері - політиці, економіці, соціально-культурній - неминуче має міжцивілізаційний характер. Жорстка  конкуренція, як правило, викликає протистояння. Далі - напруженість, потім - конфлікт. Власне, це ми і спостерігаємо останнім часом  навколо ситуації з розподілом земельних ресурсів Південного берега Криму. Зрештою, або зсередини, або ззовні півострівне співтовариство буде розірвано. Чи можна цього уникнути?

Крим - це прикордоння світових цивілізацій з домінуванням однієї з них у різні історичні епохи. В умовах Кримського ханства домінувала мусульманська, під час існування Криму частиною Росії і СРСР - православно-християнська. Сьогодні це домінування складає більше 80%. Але з кожним роком воно скорочується, і вже в доступному для огляду майбутньому встановиться паритет. Якщо в співтоваристві візьме гору кількісний фактор, то кожна сторона буде зацікавлена в збільшенні власної маси і недопущенні росту іншої. У такому випадку Крим на довгі роки перебуватиме у перманентному протистоянні.

Інший шлях - консоціональна демократія, побудована за принципом розумного розподілу управління у всіх сферах. Це й участь представників усіх значних груп у прийнятті політичних рішень, і широка автономія груп в управлінні своїми внутрішніми справами, і, нарешті, пропорційність представництва з правом вето для меншості з життєво важливих питань. Однак не варто очікувати швидкої реалізації цих принципів у Криму. Для того, щоб усе це стало реальністю, необхідно, насамперед, усвідомлене бажання жити разом, а також час, рівність економічного статусу груп, зовнішньополітичний нейтралітет регіону і, звичайно ж, контроль народу за політикою і діяльністю регіональної еліти.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах