Головна
 

НГ: Єдиний економічний простір часів Володимира Путіна

5 квітня 2004, 12:53
0
2

“Інтеграція у форматі "четвірки" вироджується в банальну зону вільної торгівлі”, - пише провідний науковий співробітник Центру країн СНД і Балтії Інституту міжнародних економічних і політичних досліджень РАН Лідія Косікова в матеріалі, опублікованому 5 квітня в російській "Независимой газете".

"Нові ідеї про прискорення інтеграційних процесів у СНД виявилися позбавленими змісту на підготовчій стадії".

Більше року тому з ініціативи президентів чотирьох країн СНД з"явився новий проект інтеграції. Він одержав офіційну назву "Формування єдиного економічного простору Білорусії, Казахстану, Росії й України", скорочено - ЄЕП "четвірки". 19 вересня в Ялті була підписана угода і концепція про формування Єдиного економічного простору. Віце-прем"єри, відповідальні за "єдиний простір", регулярно звітують, як триває робота з узгодження чергових заходів. Від Росії цим напрямком займається Віктор Христенко. Загалом ведеться нелегка, кропітка робота, однак вона аж ніяк не гарантує успіху.

Угода про ЄЕП ще не ратифікована парламентами країн-учасниць, отже, не є обов"язковою для урахування в національному законодавстві. До того ж принципові питання до цього часу не вирішені: наскільки вся "четвірка" зацікавлена у взаємній інтеграції і як далеко вона готова рухатися разом у справі створення ЄЕП?

У квітні депутатами Держдуми має бути розглянута і ратифікована угода про ЄЕП. Це рішення повинне визначити політику Росії на пострадянському просторі на кілька років уперед. При всій зацікавленості Росії в інтеграції її перспективи у форматі "великої четвірки" дуже проблематичні. Причому парафовані в Ялті документи, що виносяться на суд депутатів, уже не відповідають первісному задуму, з яким виступили президенти "четвірки". Ті нові ідеї, закладені в проект, що здавалися проривними, здатними надати прискорення інтеграційним процесам у СНД, виявилися позбавленими змісту на підготовчій стадії. Спочатку передбачалося створити в межах територій чотирьох країн спільний простір з вільним пересуванням товарів, послуг, капіталів і робочої сили, єдині правила гри для бізнесу, сформувати потужний митний союз, що створює противагу митному союзу ЄС, який розширюється на схід, розглядалися плани із введення єдиної валюти в країнах-учасницях. Тепер усе це вироджується в банальну зону вільної торгівлі (ЗВТ).

Не секрет, що головною перешкодою в просуванні проекту в тому вигляді, як він був задуманий президентами, стала позиція України, яка запропонувала формулювання "різнорівневої і різношвидкісної інтеграції" і відмовилася від вироблення погодженої позиції в переговорах із СОТ. Київ не допускає можливості створення міждержавної комісії з торгівлі і тарифів, необхідної для функціонування митного союзу, і взагалі хотів би зупинитися у своєму зближенні з "четвіркою" на найнижчому ступені сходження до Єдиного економічного простору.

Зона вільної торгівлі не накладає на її учасників великих зобов"язань у плані інтеграційної взаємодії й узгодження спільної економічної політики. У тому вигляді, як ЗВТ трактується Україною, це означає відчутні економічні втрати для Росії. Київ домагається в межах "четвірки" скасування всіх обмежень на шляху українського експорту до Росії, відмови від експортного мита при постачанні російських енергоносіїв і сплати ПДВ за принципом країни призначення. На ці втрати можна було б погодитися, якби  Україна мала намір і далі зближатися з Росією й іншими країнами "четвірки" - аж до створення повноцінного митного союзу, спільного ринку капіталів, формування умов для введення спільної валюти. Але такого наміру сьогодні немає. Принцип різношвидкісної інтеграції, зафіксований в угоді про ЄЕП, означає, що країни можуть приєднуватися до угоди в міру готовності.

Усе це схоже на прямий шлях до розколу "четвірки" і до провалу проекту. Мабуть, досвід попереднього десятиліття і безуспішних спроб сформувати економічний простір у СНД на підставі договору про економічний союз 1993 року нас нічому не навчив. Той договір тому і канув у Лету, що країни-учасниці на словах вирішили рухатися до економічного союзу на "різних швидкостях", а насправді повернулися в різні боки. Відсутність єдності у виборі зовнішньоекономічної стратегії (зближатися з Росією чи з ЄС) саме і стало причиною розколу в СНД. Серед товаришів з "великої четвірки" згоди в питанні зовнішньої стратегії знову немає. Україна не відмовилася від перспективи євроінтеграції, хоча багато експертів вважають її "європейською мрійницею", адже з обсягом ВВП менше 4000 дол. на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) стати членом ЄС можна лише внаслідок економічного чуда. Причому багато тверезих політиків і економістів в Україні бачить реальні перспективи її розвитку і модернізації саме на російському напрямку.

Чи можна взагалі створити єдиний економічний простір у СНД у межах проекту "четвірки"? Якщо чесно, то в нинішньому вигляді проект має перспективу лише оформлення зони вільної торгівлі, і не більше. На це існують  об"єктивні причини: етап економічної суверенізації, що проходять зараз у своєму розвитку країни СНД, суперечить інтеграції як формі добровільного обмеження суверенітету на користь наднаціональних органів. Є й суб"єктивні фактори, які протидіють зближенню: різні зовнішньополітичні курси країн і складності зміни стратегічних векторів, а також прорахунки й у конкретній російській політиці.

Можливо, тоді Росії потрібно відмовитися від ідеї інтеграції в нинішньому форматі - зі своїми головними торговими партнерами, якщо вже Україна не готова віддати перевагу СНД? У жодному разі.

Росії, безумовно, інтеграція потрібна - це й геополітичний, й економічний імператив. Але до цього треба ще дорости. Усі проекти "єдиних просторів" для СНД, які були і є зараз, - це моделі на виріст. Хтось з країн не готовий до участі в ЄЕП політично (як Україна), а хтось економічно (як Білорусія). Рівень реформованості білоруської економіки явно відстає від російської, казахстанської чи української з низки напрямків, зокрема у приватизації великої промислової власності. Тому на даний момент Росії варто зосередитися на завданні посилення своєї економічної присутності і створення міцних взаємозв"язків і взаємодоповнюваності господарських структур країн СНД. Це допоможе створити "критичну масу" для переходу до інтеграційних відносин у перспективі. Тоді і виникне потреба в  сторін, що співробітничають, в узгодженні економічної політики, аж до вироблення єдиних правил гри. Не слід сліпо копіювати поетапну модель, успішно апробовану в ЄС. Конкретні умови в СНД зараз інші. Через наявні розбіжності і потужну протидію Заходу "четвірка" знову буксує на етапі ЗВТ. А тим часом є всі умови для створення спільних ринків з низки товарів і послуг.

Росія зацікавлена як мінімум у створенні митного союзу з "четвіркою" і в спільних інвестиціях у великі проекти. Якщо Україна не підтвердить таку готовність, то її участь у проекті "чотирьох" не має сенсу, а ЗВТ можна створювати і на двосторонній основі (у межах російсько-української угоди). Або Україні можна запропонувати приєднатися до ЕврАзЄС (де така зона вже діє).

В одному зі своїх інтерв"ю Віктор Христенко оцінив проект ЄЕП "четвірки" як російську спробу "востаннє оженитися". Дуже слушне зауваження. Шанс на інтеграцію в Росії поки є, але треба серйозно задуматися над тим, як його не впустити.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах