Головна
 

RBC daіly: Яка Росія потрібна її сусідам?

8 квітня 2004, 12:28
0
3

“Тільки прагматичная політика зможе звільнити Росію від "радянської спадщини" у відносинах із країнами СНД”, - пише оглядач російського видання "RBC daіly" Антон Попов у матеріалі, опублікованому 8 квітня.

Оголошення імпічменту президенту Литви Роландасу Паксасу на цьому тижні стало ще однією знаковою подією, що підтверджує тенденцію кількох останніх тижнів: розпочалася активна зміна влади в країнах колишнього СРСР. Крім імпічменту Паксасу і скандальної відставки грузинського президента, активізація опозиційних сил спостерігалася останнім часом  у Вірменії і Казахстані.

Проте, експерти вважають, що в жодному з цих випадків мова йде не про справжню революційну зміну правлячих еліт, а скоріше про їхню ротацію. Еліти на пострадянському просторі змінилися ще в 90-х роках - але Росія цього "не помітила", зберігши контакти в основному лише з колишніми радянськими партійними бонзами типу Шеварднадзе чи Назарбаєва. Унаслідок Москві доведеться ще не один рік працювати над подоланням антиросійських настроїв в елітах країн колишнього Союзу. Політологи - причому не тільки російські - вважають, що зробити це можна, тільки запропонувавши сусідам прагматичне економічне співробітництво. Позитивний досвід такого підходу вже приніс плоди у відносинах з країнами Центральної Європи.

Поки відправлений у відставку сеймом литовський президент перебуває в реанімації після інфаркту, члени вірменського опозиційного блоку "Справедливість" і партії "Національне об"єднання" мають намір зібрати цієї п"ятниці на вулицях Єревана мітинги, вимагаючи відставки президента Роберта Кочаряна. Трохи раніше внаслідок схожих подій у Грузії до влади прийшов Михайло Саакашвілі. А в березні опозиція закликала піти у відставку казахського президента Нурсултана Назарбаєва. Причому з різкою критикою на адресу Назарбаєва виступив його недавній активний прихильник, глава агентства з надзвичайних ситуацій Заманбек Нуркаділов.

Зміни торкнулися й України: там наприкінці  березня - початку квітня парламент схвалив основні положення політичної реформи. На перший погляд, можна припустити, що на пострадянському просторі склалася деяка спільна тенденція до зміни влади і правлячих еліт взагалі.

Однак експерти закликають оцінювати ситуацію більш тверезо. "Казати про те, що йде тотальна зміна еліт, я б не став, - сказав RBC daіly керівник аналітичного відділу Центру політичних технологій Олексій Макаркін. - Насправді до влади прагнуть представники колишніх еліт, які до цього часу були відтиснуті від грошей і влади. Тому це скоріше кругообіг еліт, ніж їхня зміна".

Дійсно, у Грузії до влади прийшли люди, які ввійшли в еліту ще за Шеварднадзе. По суті справи, Шеварднадзе в 90-х роках сам зростив цю еліту, як з"ясувалося, на свою голову. У Вірменії і в Україні, відзначає пан Макаркін, відбувається боротьба між різними елітними кланами. А в Литві, на думку експерта ЦПТ, напередодні виборів 2003 року еліти взагалі спочатку домовилися про одного президента - Валдаса Адамкуса, а на виборах переміг Паксас - за рахунок невдоволення населення елітами і прямого звернення до виборця. Де-юре в Литві президентсько-парламентська республіка, але де-факто президент досить слабкий. Тому, відзначає Олексій Макаркін, влада насправді залишилася в тих самих руках.

"Еліти просто витиснули неугодного їм президента, - каже він. - Випадково обраного президента просто "з"їли", причому з використанням зовсім законних, конституційних способів". В Україні більш-менш серйозні переміщення в елітах можливі у разі перемоги Ющенка, оскільки він може почати агресивно діяти проти еліт - у тому числі проти олігархії. А в країнах Середньої Азії, на думку пана Макаркіна, ніяких змін, найімовірніше, не буде: еліти орієнтовані на стабільність. Винятком може виявитися Киргизія - у тому випадку, якщо президент Аскар Акаєв не балотуватиметься на наступний термін.

Таким чином, відзначає Олексій Макаркін, справді великих змін у країнах колишнього Союзу чекати не доводиться. "Процес зміни еліт у країнах СНД уже відбувся в 90-х роках", - каже він. У якихось країнах він був дуже просунутим - наприклад, у країнах Балтії, де більшість представників радянської еліти була змушена піти з політики. В Україні, відзначає експерт ЦПТ, еліти змінилися в меншому ступені, як і в Білорусії: в обох країнах еліти мінялися еволюційно, частково - без особливих шоків і потрясінь. Є також країни, де еліти залишилися на своїх місцях, - наприклад, країни Середньої Азії. Там за час, який пройшов після розпаду СРСР, трохи змінилися лише внутрішні розклади в елітах.

Тим часом, Росія начебто "не помітила" цих змін - і згаяла час для "наведення мостів" з новою владою в країнах СНД і Балтії. "Роль Росії багато в чому інерційна. У нас були дуже гарні зв"язки зі старими елітами. І там, де вони все ще є сильними, Росія може добре грати, - каже Олексій Макаркін. - З новими елітами справи йдуть гірше. Сама Росія розглядала усунення старих еліт у 90-х швидше як тимчасовий фактор. Тому вона втратила можливість ефективного контакту з ними - наприклад, так сталося в Грузії".

У відносинах із країнами СНД Росія опинилася в особливо складній ситуації. "З одного боку, Росія виступає як  самостійна держава. З іншого боку, вона - спадкоємиця СРСР, - каже Олексій Макаркін. - Старі еліти, які любили поговорити про те, як погано було розвалювати Союз, були основною ставкою Росії".

Диверсифікувати свої контакти Росія намагається тільки зараз. Але вже пройшло ціле десятиліття, і на цьому полі активно попрацювали представники Заходу. Причому їх не хвилює партійна чи ідеологічна орієнтація лідерів. У Грузії вони активно співробітничають з Михайлом Саакашвілі, який вважає себе демократом, у Молдавії - з комуністом Володимиром Вороніним. "Позитивним є той факт, що Росія відмовилася від однозначної ставки тільки на Абашидзе, - вважає експерт ЦПТ. - Але ефект від такої диверсифікованості буде не миттєвий, він займе певний час". На його думку, найкращий спосіб для Росії повернути гідні відносини із сусідами - це запропонувати їм виразну й взаємовигідну програму співробітництва, у першу чергу економічного. З його думкою згодні і політологи країн СНД.

Так, у недавньому інтерв"ю RBC daіly директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський особливо підкреслив, що поки у відносинах Росії й України немає досить виразної стратегічної перспективи. "Насправді потрібен процес повільного переконання один одного в тому, що якщо ми так рухатимемося, то всім нам буде краще, - сказав пан Погребинський. - Мені здається, було б краще, якби  інтеграція була зафіксована як певний економічний процес, де його ефективність перевіряється поетапно, усе виразно і зрозуміло, де не було б ніяких заперечень".

Експерти відзначають, що успішний досвід таких відносин у Росії вже є. "Відношення до нас уже змінюється - наприклад, у країнах Центральної Європи, - каже Олексій Макаркін. - Місцеві еліти після "оксамитових революцій" були налаштовані до Росії вкрай негативно. Але тепер вони сприймають Росію як ділового партнера". На його думку, згодом  - і за належного ставлення з боку Росії - і країни СНД будуть просуватися в цьому напрямку. І якщо в Центральної Європи ця трансформація зайняла десять років, то в СНД Росія може пройти цей шлях швидше.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах