Головна
 

"Коммерсантъ": Єдина економічна прострація

25 травня 2004, 13:31
0
4

“Лідерам чотирьох держав не вдався лівадійський двірцевий переворот”, - пишуть кореспонденти російської газети "Коммерсантъ" Андрій Колесников і Петро Нетреба в статті "Єдина економічна прострація", опублікованій 25 травня.

Учора в Лівадійському палаці під Ялтою лідери Росії, Білорусії, Казахстану й України провели самміт, присвячений процесу створення єдиного економічного простору (ЄЕП). У результаті, на думку спеціального кореспондента Ъ Андрія Колесникова, ідея єдиного економічного простору перетворилася на недосяжну мрію про нього.

Мені із самого ранку хотілося зрозуміти, змогли про щось домовитися напередодні президент Росії Володимир Путін і президент Білорусії Олександр  Лукашенко чи залишилися друзями. Вони якось мляво намагалися створити враження якщо не один на одного, то хоча б на журналістів. Мені здалося, що нічого в них не вийшло. Але я міг зопалу й помилитися.

З чіткою метою розібратися, що відбувалося напередодні, я, приїхавши вранці до Лівадійського палацу, де вже чекали глав держав, підійшов до прес-секретаря президента Білорусії Наталії Петкевич.

- Вони про щось домовилися вчора? - прямо запитав я.

- Звичайно! – сказала вона.

- Про що?

- Про це ви довідаєтеся свого часу.

- Невже вирішили щось конкретне?

- Аякже!

- Щодо цін на газ?

- Чому відразу щодо цін? Їм що, поговорити більше нема про що? Крім того, вам же вчора Олександр Григорович особисто сказав, що ніяких проблем з газом у нас у Білорусії немає. Це у вас проблеми.

- Почекайте, - трохи оторопів я. - Але це ж ви хочете купувати наш газ за нашими внутрішніми цінами.

- Ви не все розумієте, - сказала мені пані Петкевич.

- А ви розкажіть. А то поки всім зрозуміло, що ніхто на цьому самміті ні з ким ні про що домовитися щось не може.

- Ні, не розповім. Поки час для вашого розуміння не настав.

Тим часом до входу в палац під"їхав президент України Леонід Кучма. Проходячи повз журналістів, він кинув:

- Добре ми по ходу зробили?

І зайшов усередину будинку, залишивши мене ламати голову над тим, що він встиг тут уже зробити.

Справа в тому, що до цього часу настрій Леоніда Кучми був не таким оптимістичним. Учора в резиденції "Зоря", вийшовши після зустрічі з Володимиром Путіним на свіже повітря і побачивши президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, який нудьгував в очікуванні своєї черги, він кинувся до нього як до рідного і, махнувши рукою на свою ж резиденцію, якось жалібно вимовив:

- Це такий бордель, бля...

Нурсултан Назарбаєв дуже співчутливо поставився до проблем співрозмовника (усе одно йому не було чого робити). Президент Казахстану як міг втішав колегу, поки той час від часу ще скрикував, сплескуючи руками:

- Але чому ми?!

Пан Назарбаєв казав у відповідь, що не треба впадати у відчай, а треба працювати і що краще приймати на самміті не 61 документ, а звести все до одного спільного...

- Ну якщо ми переконаємо їх завтра, що ми не просто підписали, а що дійсно в нас щось починає виходити... Усе ще буде добре, - казав президент Казахстану.

Цікаво, кого він мав на увазі? Так чи інакше, потроху пан Кучма якось заспокоївся і навіть знітився.

І от президент України, приїхавши наступного ранку до Лівадійського палацу, уже казав, що “когось” зробив. Що відбулося вчора пізно ввечері, коли лідери чотирьох країн вечеряли?

Проаналізувавши сказане президентом України, я зненацька дійшов разючого висновку: нічого. Фраза "добре ми по ходу зробили" означала насправді  "гарну ми погоду зробили". Уся справа в характерному фрикативному "г", що фігурував ще в моєму вчорашньому репортажі з Мухолатки.

Тим часом у Лівадійському палаці з"явилися вже і президент Казахстану, і президент Білорусії (обидва нічого не сказали ні про те, “кого” вони зробили, ні про те, яка погода надворі). І утрьох вони вже досить довго чекали президента Росії. Хоча було відомо: виїхав вчасно.

Про те, що цієї миті відбувалося з президентом Росії, розповіло мені одне високопосадове джерело. Він ішов по території резиденції в напрямку до Лівадійського палацу.

- І раптом бачу: прямо на мене на великій швидкості мчить кортеж президента Росії. Я прямо закляк: це ж дорога з глухою вулицею! Я сам щойно відтіля прийшов! Але я ж заблукав. А чому з ним так поводяться? За що? Нічого собі самміт!

Пізніше з"ясувалося, що регулювальник направив президентський кортеж не по тій дорозі (сам регулювальник запевняв, що його не так зрозуміли). Унаслідок Володимир Путін з"явився перед колегами із серйозним запізненням. Через п"ять хвилин засідання розпочалося. Леонід Кучма відкривав його. Він визнав, що не все гладко, у тому числі й у нього в Україні, з реалізацією плану ЄЕП. Але, заявив він, підготовлено вже більше 100 документів, які треба підписати, щоб сформувати ЄЕП. Він вважає, що починати треба зі створення повномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень. Для цього досить підписати лише 13 документів.

Леонід Кучма явно хотів запам"ятатися людиною, яка є зразком конструктивного підходу до вирішення найскладніших проблем. Так, він розповів, що неодмінно треба використовувати досвід аналогічної латиноамериканської організації MERCOSUR (Mercado Comun del Sur - Південноамериканський спільний ринок).

- Днями, - підкреслив Леонід Кучма, - у мене відбулася зустріч із президентом Бразилії Лулою да Сільва, який висловив зацікавленість у встановленні діалогу між MERCOSUR і ЄЕП.

"Ви бачите, як багато я роблю для нашого бідного ЄЕП, - немов хотів сказати президент України. - З Лулою побачився, він зацікавленість висловив, хоча ніякого ЄЕП взагалі ще немає. А ви що?"

А вони не оцінили. Президент Білорусії Олександр Лукашенко казав зовсім інше. Його цікавило не створення вільної економічної зони, а Всесвітня торгова організація. Візьмемося за руки, друзі, щоб не пропасти поодинці, от у чому на перший погляд був його головний пафос. Усі країни розуміють, що треба вступати до СОТ, казав він, і якщо робити це окремо, то матимеш великий клопіт. Варто там опинитися одній з чотирьох країн, як вона вже ні про що не зможе домовитися з трьома іншими без санкції СОТ.

- Треба нам учотирьох домовлятися вже зараз, і дуже важливо, Леоніде Даниловичу, домовитися вже прямо сьогодні, - заявив пан Лукашенко. - Якщо не вдасться, то це буде початком безперспективної роботи.

Насправді президент Білорусії, мабуть, сподівається, що разом з безумовно "прохідними" країнами, такими, як Україна і Росія, може, "до купи" приймуть і Білорусію.

Наступним виступав пан Путін. Він рішуче підтримав пана Лукашенка:

- Я згоден з Олександром Григоровичем, що треба доручити підготувати відповідні проекти документів, і думаю, що до 2005-2006 року можна вийти на конструктивні домовленості.

Нічого, що ця фраза на перший погляд пролунала як знущання над президентом Білорусії і всіма його ідеями. Набагато важливіше, що між двома нашими країнами немає принципових протиріч, а діалог, як підкреслив президент Росії, рухає наші потенціали.

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв розповів, як чотири президенти "тринадцять місяців моталися по всім чотирьом столицям".

- Закінчили ратифікацію договорів. Це добре. Стоїть завдання, щоб ця робота не пішла нанівець.

Вони всі так боялися, що все піде нанівець, що ставало абсолютно зрозуміло: небезпека цього надзвичайно велика.

- Виявилося, пріоритети в нас у всіх різні. Ми застосували епітет "різношвидкісний рух", - зізнався президент Казахстану. - Не знаю, чи матиме це сенс? Швидкість повинна бути єдиною взагалі-то. Нам потрібно розробити близько 100 угод.

Лідери чотирьох країн немов домовилися звести з розуму розсудливих журналістів. Кожен президент називав цифри угод, які треба підписати і які разюче відрізняються одна від одної, щоб те, що відбувається, не стало початком безперспективної роботи. Ці цифри коливалися від одиниці (пропозиція пана Путіна прийняти спільну конституцію) до ста (пропозиція пана Назарбаєва). Усі, мені здається, розуміли, що це не межа.

Казахстанський президент запропонував розпочати переговори зі створення митного союзу, а продовжити транспортним, але ж пан Кучма щойно сказав, що спочатку треба домовитися про вільну економічну зону, а не про митний союз.

- Інакше я не розумію, що ми далі будемо робити, - підвищив голос пан Назарбаєв.

Розпочалися переговори за зачиненими дверима. Було зрозуміло, що якщо ці впевнені в собі люди залишаться "при своєму", то про єдиний економічний простір народам наших країн, які завмерли в чеканні рішень своїх лідерів, доведеться забути.

Через дві години президенти вийшли з Лівадійського палацу. У таких випадках за протоколом прийнято посміхатися, хочеш ти цього чи ні. Але жоден з чотирьох не робив навіть спроби посміхнутися. Пан Назарбаєв сказав, що віце-прем"єрам чотирьох країн дано доручення до вересня, коли відбудеться зустріч лідерів "четвірки" у столиці Казахстану Астані, підготувати пакет документів. Цього разу  їхня цифра збільшилася до 110.

І пан Назарбаєв знову сказав, що спочатку треба створити митний союз. А пан Путін повторив, що на початку 2006 року можна підписати перший пакет документів.

Найбільш похмурим виглядав пан Лукашенко.

- Треба зробити щось конкретне, щоб усі розуміли, що наше щастя тут, у єдиному економічному просторі, - буквально з благанням у голосі вимовив він.

Я зрозумів: це провал. Далі, за вірним зауваженням Олександра Лукашенка, їх усіх чекає безперспективна робота. Володимир Путін, відповідаючи на одне із запитань, зненацька звернувся до журналістів, і теж майже з благанням:

- Дуже багато чого залежить від того, як ви це подасте! Нам дуже потрібна ваша підтримка!

І я згадав, що казав пан Назарбаєв колезі Кучмі напередодні в резиденції "Зоря": "Ну якщо ми переконаємо їх завтра, що ми не просто підписали..."

Саме журналістів вони і мали на увазі. Їм усе було зрозуміло на самому початку. Ніяких ілюзій у них не було, крім однієї: що вдасться переконати журналістів.

Володимир Путін повів колег по колу

Договір про єдиний економічний простір підписано 19 вересня 2003 року в Ялті президентами Росії Володимиром Путіним, України Леонідом Кучмою, Білорусії Олександром Лукашенком і Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим. Документ вийшов великим - 116 пунктів, об"єднаних у 22 розділи, але декларативним. Його необхідно доповнити конкретними угодами. З учорашньої зустрічі президентів стає зрозуміло, що до цього ще далеко. Свого часу від схвалення самої ідеї (добродії Путін, Кучма, Лукашенко і Назарбаєв домовилися створювати ЄЕП 23 лютого 2003 року) до підписання договору пройшло вісім місяців. За ще вісім місяців - учорашній самміт перший після вересня 2003 року – жодної нової угоди не з"явилося навіть у проекті.

Лідери об"єднання в єдиний простір і самі вже усвідомили, що втілити їхню ідею в реальність непросто. Володимир Путін учора стверджував, що "наші експерти виділили групу угод з 61 проекту" і "ми дали доручення експертам у межах цих пріоритетних 61 проекту намагатися виділити щось найбільш головне". "Якщо їм удасться це зробити, ми довідаємося про це на наступному самміті ЄЕП в Астані", - повідомив пан Путін. Наступний самміт президенти домовилися провести 15 вересня 2004 року. Учора ж колеги пана Путіна окреслили просування ЄЕП трохи інакше, ніж він. За словами Леоніда Кучми, на зустрічі погодили близько 80 міжнародно-правових документів, що потрібно розробити до кінця 2004 року. Проте, на думку пана Кучми, на початку вистачить і 13 угод зі створення зони вільної торгівлі. Власне кажучи, заради цієї зони Україна і приєдналася (менш охоче, ніж інші) до ЄЕП. Головна вигода Києва тут у тому, щоб змусити Росію відмовитися від обмежень у двосторонній торгівлі, і насамперед домогтися права одержувати ПДВ на російські енергоносії в Україні. (Зараз ПДВ на нафту і газ сплачуються в Росії.) Мова йде про приз у $1 млрд щорічно.

При цьому один з російських урядових чиновників на правах анонімності стверджував, що протиріччя між учасниками ЄЕП занадто великі. "Казахстан зацікавлений у зниженні тарифного транспортного навантаження. Україна - у зниженні навантаження по залізничних тарифах. Серед ключових інтересів Росії - установлення національного режиму для інвестицій". Відкрито засумнівався в майбутньому ЄЕП Олександр Лукашенко, що простодушно заявив, що "якщо не буде конкретних результатів за підсумками сьогоднішньої зустрічі, то ЄЕП ризикує перетворитися на структуру, подібну до СНД".

Крім СНД, країни-учасниці вчорашнього самміту є членами ще, щонайменше,  восьми різних союзів. Наприклад, з 1996 року і донедавна в Росії була популярна ідея побудувати союзну державу з Білорусією, але коли справа дійшла до розподілу білоруської власності і права на емісію, цей союз розпався. Митний союз і зона вільної торгівлі в СНД теж були створені ще в 1995 році, але так і залишилися на папері. У 1999 році президенти країн СНД навіть підписали договір про митний союз і єдиний економічний простір. Але він не запрацював, тому що не вдалося дійти єдиної думки про рівень митних тарифів.

Учора Нурсултан Назарбаєв повідомив, що в межах ЄЕП у першу чергу треба знову створювати митний союз. Причому оформити його до вступу країн-учасниць ЄЕП до СОТ. "Інакше я не розумію, що буде далі", - розвів руками казахський президент. Як видно, союзне будівництво буде продовжуватися. Тим більше, що в кожної країни-учасниці за 13 років підготовлений солідний запас чиновницьких кадрів, готових зайнятися союзним будівництвом будь-якої складності.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах