Головна
 

РЖ: Кандидат мрії

24 червня 2004, 10:29
0
4

Про лідера опозиційного блоку "Наша Україна" Віктора Ющенка як про можливого учасника президентської гонки в Україні пише кореспондент "Российского журнала" у статті "Кандидат мрії", опублікованій 23 червня.

Старт президентської виборчої кампанії в Україні, що наближається, не міг не викликати інтересу в середовищі експертів-політологів у Росії і в Україні. Ресурс кандидатів на цих виборах активно обговорюється в політичній експертній мережі kreml.org.

Віктор Андрійович Ющенко, як і раніше, залишається неформальним фаворитом майбутньої президентської передвиборної гонки в Україні, однією з найбільш помітних персон у рейтингах і прогнозах, об"єктом постійної уваги експертного співтовариства як Росії, так і України.

Природно, аналітики і політологи оцінюють особистість і політичну діяльність Ющенка по-різному. Одних цікавлять "групи підтримки" кандидата у фінансових структурах, інші акцентують увагу на адміністративно-політичних можливостях, які має Ющенко і блок "Наша Україна", але всі сходяться на тому, що популярність Ющенка відноситься в першу чергу до символістики його образу.

Ющенко сам по собі - не тільки політична програма, це світовідчуття великої частини українського суспільства. У старої радянської інтелігенції був цілий набір міфів. Й одним із найбільш "ідеальних" - "бажання світу за Хемінгуеєм".

Безумовно, цей світ був нескінченно далеким від існуючого, але через цю призму "ідеального як існуючого" і дивилися на навколишню дійсність, жадали змін саме за її контурами. Міфологія успіху Ющенка - відлуння цього старого радянського міфу, очікування чогось ідеального.

Усі дані для цього є, навіть зовнішні. Колишній голова Національного банку України і колишній прем"єр-міністр не викликає "політичних" асоціацій.

Його вигляд не з банку даних політиків пострадянського призову - Ющенко скоріше нагадує чи то визнаного метра фестивалю в Сан-Ремо, чи то Боба Ділана, який уже не бунтує, і цілком співзвучний вигляду багатьох політиків саме західного зразка, кар"єрний ріст яких розпочався в сімдесяті. "Західництво" як стан духу, мабуть, є абсолютно органічним для Віктора Ющенка, який відмінно виглядав би зі своєю біографією і на американському політичному небосхилі.

Дружина Віктора Ющенка, Катерина Чумаченко, громадянка США, яка доклала великих зусиль для створення в Україні банківської системи, аналогічної американській, і яка, на думку низки ЗМІ, має дуже великий вплив на чоловіка, робить це "західництво" просто органічним.

Практично всенародна підтримка кандидатури Ющенка на Львівщині, в Івано-Франківській і Тернопільській областях пояснюється частково й цим - дуже багато людей у Галичині мають родичів у численній українській діаспорі в США і Канаді, і, як відзначають експерти, спрага "приєднатися" до Amerіcan Dream пустила там глибокі корені.

Ющенко - християнин, відмінний сім"янин, який обожнює дружину і п"ятьох дітей. Усі, хто навіть побіжно спілкувався з Ющенком "поза політикою", відзначають, що як людина він дуже симпатичний, чарівний і милий. Відзначають і його політичну порядність - ставши на чолі опозиції президенту Кучмі, який колись висунув його на посаду прем"єр-міністра, Ющенко ухилився від участі в антипрезидентській кампанії.

Уряд Ющенка спробував вирішити проблему з невиплатою зарплат бюджетникам - ще один плюс його виборчої кампанії. Неприйняття Росії як найближчого політичного й економічного партнера України в середовищі прихильників Ющенка дуже часто - особливо в Києві – пояснюється "західництвом" Віктора Ющенка як міфу, тому що народжується в протиставленні "Захід – Росія, тобто азіатччина".

Український націоналізм тут найчастіше вторинний. Пригадується політичний захід, де представники молодіжного крила "Нашої України" намагалися пояснити свою антиросійську риторику українською мовою, але на такому безпомічному рівні, що це викликало відверте глузування присутнього там само Дмитра Корчинського - політолога, який колись стояв біля витоків УНА-УНСО.

А сам Ющенко, який декларує прихильність "загальнолюдським і загальнодемократичним цінностям", наприклад, від обговорення теми викладання російської мови в школах Східної України ухиляється. Найімовірніше, він був би не проти вести з Росією діалог, нехай і жорсткий.

Досить згадати раптовий торішній візит Ющенка до Москви, який ніде не анонсувався (він прибув тоді на простому поїзді). Метою візиту була спроба Ющенка виступити з доповіддю на засіданні неурядової Ради із зовнішньої і оборонної політики (РЗОП). Перешкодила цьому лише відмова Сергія Караганова надати йому таку можливість.

Але тут "міф Ющенка" працює проти нього ж - багато хто в Україні не готовий бачити президентом країни людину, одружену на американці, хоч і українського походження, при якій можливе загострення відносин з Росією. Та й у владних структурах Росії кандидатура Ющенка викликає зрозумілу настороженість.

Зрозуміла і підтримка Ющенка як агента впливу в політичному істеблішменті США, хоча і варто уточнити, якого саме. А активну допомогу "Нашій Україні", у тому числі і фінансову, надають структури, пов"язані з Демократичною партією США (наприклад, фонд Сороса), і політики, які перебувають у непримиренній опозиції до адміністрації Джорджа Буша-молодшого, на зразок Мадлен Олбрайт.

Причому якщо цей альянс із демократами виглядає абсолютно органічно для світогляду Ющенка, то вся прихована логіка подібного союзу, мабуть, лежить за межею сприйняття української радикальної правої, яка слабко орієнтується у суті глобальних геополітичних доктрин Демократичної партії США. А максимальне розмивання національного (специфічно етнічного) елемента в національних державах шляхом заохочення всіх форм лібералізму є прямим результатом реалізації таких програм. І якщо допустити прихід до влади Віктора Ющенка з одночасною зміною адміністрації в Білому Домі, то тут міф і зіштовхнеться з реальністю - "похід у Європу" України, країни із середнім рівнем доходу в 30-50 доларів на душу населення, може обернутися соціально-економічною катастрофою. А запуск навіть довгострокової програми максимальної лібералізації суспільного життя руками прихильників "західного міфу" може серйозно загрожувати самому поняттю "українського", яке дуже важко вибудовується, на захист якого стіною стоїть багато хто, не розуміючого контексту того, що відбувається, прихильники нинішнього, провідного лідера української опозиції.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах