Головна
 

Газета.ru: Слава Україні!

Корреспондент.net, 28 листопада 2004, 21:39
0
5

"П’ять днів щоранку мітинг на Майдані починається з молитви. І вони всерйоз моляться, щоб Бог дарував їм волю", - пише Валерій Панюшкін у російському виданні "Газета.ru" за 26 листопада про останні події на центральній площі столиці України.

Я в Києві. Я бачив радісне місто. Я бачив площу, заповнену людьми в жовтогарячих шарфах і куртках, і людей цих було стільки, що мені не вистачало погляду охопити їх. Я бачив машини, які їдуть по місту і сигналять у такт гаслу "Ющенко! Ющенко!". Не тільки в центрі, але й на будь-якій вулиці, тобто не для того, щоб привітати прихильників, а просто для себе з радості. А на дахах машин сидять люди, розмахують прапорами і теж кричать. Я відчував разом із запалом революції пекучу заздрість від того, що довго ще не побачу нічого подібного в Москві. І я молився Богу, щоб він дозволив мені прожити ті кілька років, які потрібні, щоб побачити в Москві те, що я бачу в Києві.

Радісне місто. Мирний, усміхнений, добрий, єдиний народ. І головне – вільний. Вільний! Вільний! Я відчував заздрість і гордість від того, що стою посередині цього мирного і вільного народу, і народ цей не жене мене, незважаючи на те, що я приїхав з тієї самої Росії, у міністра закордонних справ якої вистачає підлості виступати із заявами про геополітичні претензії НАТО на Україну.

Гей, міністре, приїжджайте сюди в Київ, виходьте на Майдан, і ніяких наказів Кремля не вистачить тоді, щоб у вас язик повернувся казати про геополітичні претензії НАТО. Це народ, це юнаки і дівчата, це діти і старі, їх більше, ніж у найбільш сміливих своїх фантазіях може уявити міністр або президент Росії, коли вимовляє слово "народ". У них тендітні тіла, але непохитний дух. І не треба мені брехати, начебто в Україні немає російських солдатів. Вони тут є. І якщо хоч один з них зробить хоч один постріл, я – громадянин Росії – довіку не відмиюся від ганьби і довіку не відпокутую гріх.

Я розумію, що вживаю патетичні слова, які не прийнято вживати в російській журналістиці, але й ви зрозумійте, що я в серці революції, а ви в нудних московських кабінетах. Приїжджайте сюди, виходьте на Майдан – і ви мене зрозумієте.

П’ять днів щоранку мітинг на Майдані починається з молитви. І вони всерйоз моляться, щоб Бог дарував їм волю. Це революція, яку не може вже зупинити ні Володимир Путін, ні навіть Віктор Ющенко. Тільки Бог.

Володимир Путін може пролити тут кров, багато крові, але перш ніж віддати наказ про військові дії, варто було б президенту Росії приїхати в Київ, вийти на Майдан і вдихнути це повітря. Воно сильніше за будь-яку армію. Можна направити будь-якого найбільш цинічного мерзотника з адміністрації президента в Київ на Майдан, і той повернеться в жовтогарячому шарфі.

Віктор Ющенко з властивою йому м’якістю і компромісністю може піти на переговори з Леонідом Кучмою або з представниками Росії, але Майдан не прийме переговорів. Люди не підуть з Майдану, поки Віктор Ющенко не стане президентом України, тому що справа не у Вікторі Ющенку, справа у волі.

Ні, я розумію, що політикам, особливо в Москві, важко повірити, що цілий народ виходить на площу не завдяки піар-технологіям, а за волю, але приїжджайте в Київ, виходьте на Майдан, і ви повірите.

У моєму житті не було більш щасливих днів. У моєму житті не було більшої любові, ніж любов, яку я відчуваю до кожного перехожого на Хрещатику.

Як же мені, чорт забирай, змусити чиновників у Росії повірити, що вони не можуть перемогти тут, у Києві, а можуть тільки себе зганьбити? Як же мені змусити їх повірити в те, що воля існує, якщо вони спочатку платять телеведучому Михайлу Леонтьеву за те, щоб брехав, а потім самі ж і вірять його брехні? Ніяк я не можу змусити чиновників у Росії повірити, що воля існує. Приїжджайте в Київ, виходьте на Майдан, поки Манєжна площа не стала Майданом.

Я розумію, що пишу патетичні слова, які не прийнято писати в російській журналістиці, але й ви зрозумійте: я зайшов ненадовго в готель написати цей стовпчик, а за вікнами в мене реве радісне місто. Я сиджу в номері і боюся, що яка-небудь гнида в Москві віддасть наказ стріляти.

Але зараз я допишу, вийду на Майдан і перестану боятися.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах