Головна
 

Economist: Президент Росії Володимир Третій?

Корреспондент.net, 10 грудня 2004, 22:55
0
4

"Останні події в Україні показали Володимира Путіна у відверто дурнуватому світлі, але в себе вдома гідних суперників йому як не було, так і немає, і, імовірно, світові ще довго доведеться мати з ним справу", - йдеться в статті авторитетного британського видання The Economist.

З першого погляду позиції Путіна здаються принизливо слабкими. Його спроба втрутитися в перебіг виборів в Україні виявилася найбільшою його помилкою за увесь час перебування на президентській посаді. Якщо 26 грудня Віктор Ющенко виграє повторний другий тур президентських виборів, що досить ймовірно, підрив впливу Росії на території, колись підпорядкованій винятково їй, виявиться для неї настільки ж ганебним, наскільки й очевидним. У самій Росії нарешті підходить до завершення, здавалося, вічна історія "ЮКОСа." Однак водночас кампанія Кремля проти нафтової компанії, що свого часу була найбільшої в Росії, велася геть погано - настільки погано, що, навіть показавши всім, хто в хаті господар, вона продемонструвала світові непрофесіоналізм і нерішучість Путіна.

Однак не завжди варто судити за першим враженням. "Жовтогаряча революція" в Україні, звичайно, може спонукати до дії демократичні сили й в інших місцях на пострадянському просторі. В Абхазії, невизнаній мікродержаві, цілковито залежній від Москви, теж буде повторення жовтневих виборів, у яких людина Путіна, з огляду на все, програла. Однак у Росії ліберали можуть чекати власної революції ще дуже довго. Ідея Путінської пострадянської імперії, можливо, і здається тепер далі від втілення, ніж будь-коли, але в себе вдома король ще не голий.

У російській політиці, як не дивно, відмінно співіснують фактори нестабільності - війна в Чечні, тероризм, "ЮКОС" - і інертності. Путін залишається популярним у народі, почасти завдяки тому, що Кремль тримає під контролем національне телебачення. Рейтинги довіри президентові в Росії не бувають набагато меншими за 70 відсотків, що нижче піку його популярності, але таки вражає. І його позиції настільки далекі від усіх можливих претендентів на його місце, що серед московських політологів вже розпалюється жвава дискусія щодо того, яким міг би бути сценарій перебування Путіна при владі і після 2008 року, коли мине його другий президентський термін.

Піймати й утримати

Причину, з якої Путін може залишитися, назвати неважко. Сконцентрувавши у своїх руках стільки влади, скільки в них є зараз, Путін і його оточення навряд чи захочуть випустити її з рук. Централізація влади поки що залишається для Путіна єдиним способом вирішення всіх проблем. Якщо так продовжиться і надалі, то після приниження, яке він перетерпів в Україні, гайки затягнуть ще сильніше.

Засоби масової інформації вже успішно приручено. Тільки що через російський парламент пройшов закон, розроблений після злочину, вчиненого у Беслані, відповідно до якого президент отримає право призначати губернаторів регіонів. Ще одна реформа, приводом для якої також став терористичний акт у Беслані, забере з Думи останні залишки незалежності.

Приструнили і сумно відомих російських "олігархів". Вигнані з країни два найбільш непокірливих - Борис Березовський і Володимир Гусинский. Михайла Ходорковського посадили до в’язниці ще в жовтні 2003 року за звинуваченням в ухилянні від сплати податків і шахрайстві, а 19 грудня, коли буде продано велику частину активів "Юганскнєфтєгаза", головного дочірнього підприємства компанії "ЮКОС", якою колись керував Ходорковський, мало що залишиться і від його бізнесу.

Навіть тлінні рештки "ЮКОСа" все одно можуть бути конфісковані державою як сплату висунутих компанії боргів з податків у 25 мільярдів доларів. Майже ніхто не сумнівається в тому, що "Юганскнєфтєгаз" перейде у власність "Газпрому", державної газової монополії Росії. Коли "Газпром" поглине ще і "Юганскнєфтєгаз", то російська монополія перетвориться в справжнього енергетичного гіганта, що слугуватиме ще могутнішим важелем національної зовнішньої політики.

Першопричиною нападу держави на "ЮКОС" могло бути саме прагнення знову встановити державний контроль над видобутком енергоносіїв. Другою причиною безсумнівно стало втручання Михайла Ходорковського в політику. Можливо, на тривалість кампанії проти "ЮКОСа" вплинули й інші фактори, більш корисливої природи, але так че чи ні насправді, знають лише в Кремлі. І саме тому, що ніхто цього не знає, ніхто не може сказати, чи стане продаж "Юганскнєфтєгаза" у протистоянні Путіна з олігархами фінальною сценою чи всього лиш кінцем першого акта.

Часом президент нагадує представникам великого бізнесу, що їм залишать те, що вони дістали в результаті приватизації 90-x років, якщо вони обіцяють поводитися пристойно. Але часом від нього чутно і більш жорсткі заяви. На цьому тижні, наприклад, "ВимпелКому", телекомунікаційній компанії, що частково належить "Альфа-Групп", якою володіє Михайло Фрідман, висунули такі ж претензії зі сплати податків, з яких свого часу розпочалася історія з "ЮКОСом", і фінансові ринки досить нервово відреагували на це повідомлення.

Найлегшим способом, яким Путін міг би залишити всю владу у власних руках, могло б стати повторення шляху, пройденого президентом Білорусії Олександром Лукашенком - він у будь-який момент може змінити російську конституцію і скасувати положення, що обмежує його термін перебування на посаді президента двома термінами поспіль, а може змінити тривалість одного терміну (зараз це чотири роки). Так, Путін неодноразово говорив, що Конституції він дасть спокій, але він може послатися на те, що змінити своє рішення його змусили загроза тероризму, війна в Чечні або наполегливі прохання співгромадян. Оскільки для проведення таких змін потрібне схвалення двох третин законодавчих зборів регіонів, його супротивники вже зараз говорять про те, що новий порядок обрання регіональної влади - не що інше, як підготовка до проведення змін в основному законі.

Крім цього, існує ймовірність, що, якщо Путін слідуватиме своїй звичці чітко дотримуватися букви закону, але при цьому зовсім зневажати його духом, він , можливо, зволіє перерозподілити владні повноваження президента на користь парламенту, а, виходить, і своєї кишенькової партії "Єдиная Россия" - приблизно таку ж реформу зараз проштовхує в Україні Леонід Кучма. У цьому випадку в Путіна не було би проблеми, пов’язаної з елементом невизначеності, що завжди присутні за прямих виборів.

Однак це не так вже і ймовірно. Російському народові, за словами експерта московського Центра Карнегі Андрія Рябова, буде досить складно сприйняти, як "в одному небі світитимуть два сонця" - Путін і той, кого він би призначив зиц-президентом. Російські лідери звикли, що народ вважає їх царями, і поводитися звикли відповідно: великі рішення вони приймають самотужки, а велику частину роботи і критику, що за нею слідує, залишають своїм міністрам. І зараз у Росії рейтинг уряду вдвічі нижчий за рейтинг президента.

Ще один сценарій, який до подій в Україні залишався на пострадянському просторі улюбленим способом безпечного передання влади від однієї особи до іншого - помазання на царство "свого" спадкоємця, якйи до цього міг займати і яку-небудь непомітну посаду в уряді. Таким чином, у Володимира Путіна, ще порівняно молодого і фізично міцного, з’явиться можливість повернутися на трон у 2012 році, тому що в Конституції зазначено, що президент не може залишатися при владі більше двох термінів поспіль, але не зазначено, що не більше двох термінів взагалі.

Усе чіткіше і чіткіше Путін постає людиною, що здатна вирішувати тактичні задачі, але пасує перед стратегічними. Наприклад, економічні реформи в країні зупинилися, тільки-но високі ціни на нафту надали більш легку можливість економічного зростання. Зараз здається, що і його демократичність теж була тактичним прийомом. Очевидно, він ще не вирішив, що робити в 2008 році. Борис Нємцов, співголова комітету, організованого для того, щоб переконатися, що Путін піде як потрібно і коли потрібно, говорить, що, якщо навіть комітет не буде пильно за всім стежити, міжнародний резонанс зіграє більшу роль, аніж російська суспільна думка. Лідери Європи й Америки напевно болісно відреагують, якщо уряд не зміниться, і страшно навіть уявити, що буде, якщо зміниться конституція.

Але про себе вони напевно зітхнуть з полегшенням. Справжня передача влади новій людині може виявитися настільки ж небезпечною, наскільки зараз вона здається малоймовірною. Якщо путінизм і зустріне суперників, то не на ліберальному фланзі, оскільки лібералів у Думі після останніх парламентських виборів зовсім не залишилося. Як говорить тісно пов’язаний із Кремлем політолог В’ячеслав Ніконов (не особливо перебільшуючи), "Путін ліберальніший, ніж 95 відсотків населення Росії". Від старіючої Комуністичної партії небезпеки чекати теж нема чого. Ті, хто приходить до російської політики, навіть менш демократи і більш націоналісти, і, отже, приховують у собі більше загрози, ніж сам Путін. Саме на це, найймовірніше, він і зверне увагу злих язиків Заходу.

Переклад ИноСМИ.Ru

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах