Головна
 

Die Zeit: Експортний хіт сезону - апельсин

11 грудня 2004, 14:25
0
5

"Коли Людмила Янукович, дружина кандидата від влади на посаду українського Президента, вийшла на сцену перед прихильниками свого чоловіка в Донецьку, вийшов спонтанний сатиричний номер", - пише Йоганнес Фосвінкель у німецькому виданні "Die Zeit".

Дама, одягнена із шиком радянської матрони, тільки-но повернулася зі столиці жовтогарячої революції і повідомила страшні речі: "У Києві всі їдять апельсини. Але вони начинені наркотиками". І тому демонстранти, бачте, так слухняно перебувають у стані ейфорії. У революційному хаосі поширюються хвороби, щодня росте кількість захворювань на менінгіт. А крім того, Людмила бачила цілі гори валянок. "Їх привезли з Америки", - пояснила вона урочисто.

Відкриття Людмили, зроблені в революційному пеклі, відбивають недовіру і нерозуміння, яку відчуває велика частина української і російської політичної еліти стосовно жовтогарячої революції. Сприйняття того, що сотні тисяч людей за власним бажанням вийшли на вулиці, настільки далеке від радянського способу мислення, що й президент Володимир Путін підозрює в кожному критичному запитанні журналістів оплачене кимось замовлення. На українських президентських виборах політичні радники Кремля зробили ставку на Віктора Януковича, владу грошей і міць державної машини. За свою помилкову оцінку дійсності вони коли-небудь розплатяться такою самою жовтогарячою ситуацією. Однак поки що експорт революції в Москву виключено.

В усіх чотирьох країнах Єдиного економічного простору - у Росії, Білорусії, Казахстані і в Україні - цього року пройшли вибори, які навряд чи відповідали демократичним вимогам. І тільки в Україні, з російської точки зору, флегматичній селянській країні, народ повстав проти системи, коли передавання влади "принцу-наступнику" здійснюється згори. Слухачі московської радіостанції "Эхо Москвы" ставили з тоном російської переваги і розгубленістю запитання, чому українці змогли підняти революцію. А росіяни - ні. Невже саме Київ виявився авангардом? Москві з болем довелося усвідомити, що Росія й Україна, незважаючи на їхню спільну історію, докорінно відрізняються одна від одної.

Російські селяни вибирають того, хто їм привезе в село горілку

"В Україні сформувалося справжнє громадянське суспільство", - підбиває підсумок Анатолій Рачок, генеральний директор приватного Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова в Києві. - Президент Леонід Кучма не став за час свого правління диктатором, тому що йому постійно доводилося лавіювати між окремими політичними групами. Він став майстром інтриг, але не зміг придушити громадянське суспільство, що зростало". Україна і раніше була вільнішою. "У Росії можновладці привозять у село кілька ящиків горілки, і потім селяни голосують за них, - розповідає Рачок. - А в Україні цю горілку теж випивають, але вибирають все одно того, кого хочуть".

За лідера опозиції Віктора Ющенка виходять на вулицю ось вже майже три тижні, насамперед, молодь, представники середнього класу й інтелігенція. У них є що втрачати - своє підприємство, власність або надію на майбутнє. "Багато хто з молодих народився за часів горбачовської перебудови, - пояснює Рачок. - Їм уже не довелося вступати в піонери або в комсомольці. Вони виросли особистостями". Якщо індустріальний схід країни ще несе відбиток колективізму, то північ і захід України вже століття орієнтується на Центральну Європу. Багато українців ішли на заробітки в західні країни Європи і разом з невеликим майном привозили на батьківщину знання про закордонне життя. Однак той, хто хоче створити в Україні своє маленьке підприємство, найчастіше зазнає невдачі, зіштовхнувшись з інструкціями і рекетом чиновників. "Люди хочуть чітких правил для всіх, хочуть жити в правовій державі", - каже Рачок. Жовтогаряча революція символізує народження нового, пострадянського індивідуума.

Саме ця сутність викликає в Росії дискомфорт. Путін вже оголосив, що буде сам обирати свого спадкоємця. Російська система контрольованої зміни влади в Україні провалилася, хоча Путін однозначно підтримав кандидата влади Януковича, невірно припустивши, що він непереможний. В останньому московському анекдоті розповідається, що Путін вітав Януковича з перемогою 14 разів, поки тому це не набридло.

Самообман не полишає російську еліту й у її розчаруванні Україною: вона знайшла міжнародну змову проти Росії. Політолог В’ячеслав Ніконов, який входив разом з іншими російськими політтехнологами до команди Януковича, у київському повстанні народу бачить лише питання грошей і технологій: "США витратили мільйони доларів на різні програми з підтримки демократії, що тісно пов’язані з виборчою кампанією Ющенка". Жовтогарячі демонстранти сприймаються як підкуплена юрба, а не як народний рух. Колега Ніконова, Гліб Павловський, який очолює московський Фонд ефективної політики, бачить у Києві "революцію кольору дитячої несподіванки". "Якщо Захід досягне успіху, - каже Павловський, - Україна стане великим полігоном для переносу цієї технології до Росії".

Депутати парламенту в Москві вже побоюються, що російська опозиція після виборів до Думи в 2007 р., теж вийде на вулицю. Цей сценарій цілком можливий, якщо враховувати величезну прірву, що розділяє російське суспільство і ті інститути, які повинні були б становити сполучну ланку між суспільством і державною владою, - партії і їхні депутати, губернатори, які з наступного року будуть визначатися безпосередньо президентом, засоби масової інформації. Керманич київських барикад, Юлія Тимошенко, напророкувала Росії передреволюційну ситуацію ще до того, як Москва відповіла їй оголошенням у розшук і ордером на арешт: "Імпорт нашої жовтогарячої революції до Росії - справа вирішена".

Автократи схильні до самообману: вони вірять, що їх люблять

Однак так швидко революція не визріває: відсталому громадянському суспільству в Росії не вистачає власного лідера. Країна розміром з континент розпадається на безліч народностей і регіонів зі своїми власними інтересами. До того ж радянське мислення глибоко вкорінилося навіть у молодь. Відповідно до результатів опитування, проведеного московським Інститутом комплексних соціальних досліджень і Фондом Фрідріха Еберта, 41 відсоток населення - відносну більшість - складають "традиціоналісти". Вони надають перевагу патерналістському главі держави на відміну від правової держави, а національні інтереси ставлять вище за інтереси особисті. Лише чверть опитаних надає перевагу суспільству особистої свободи. "У Росії не було ані в 80-і, ані в 90-і роки політичного руху студентів, - пояснює соціолог Борис Дубін. - Доки батьки займалися політикою, студенти займалися економікою і фінансами. Тільки останнім часом в Інтернеті з’явилася незначна кількість політизованих сайтів для молоді".

Режим Путіна не так прогнив, як режим Кучми. Квітуча економіка стабілізує позиції російського президента, рейтинг якого серед населення все ще становить 70 відсотків. Проте контроль продовжується, насамперед, шляхом залякування еліти. При цьому вважається, що простий народ підтримує уряд. Самообман, властивий авторитарній системі, призвів вже до перекручування оцінки ситуації в Україні.

Жовтогаряча революція, що може привести до перемоги на повторних виборах 26 грудня Віктора Ющенка, повинна мати наслідки і для Москви. "Неуспіх російської політики буде розглядатися в оточенні Путіна як його слабкість, - вважає московський політолог Андрій Піонтковський. - Це становить для нього загрозу". Вихід режим шукатиме в закручуванні гайок, у ще більшому авторитаризмі. Політтехнолог Ніконов пророкує останнім вільним ЗМІ, що ще залишилися, важкі часи, оскільки Москва не захоче повторення бєлградського, тбіліського або київського сценарію: "Росія діятиме превентивно".

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах