Головна
 

Frankfurter Allgemeine: СНД. Боротьба з імітацією демократії

Корреспондент.net, 9 січня 2005, 15:20
0
5

"По СНД блукає примара. Ім’я їй - демократія. У властей Білорусі, Молдови і Середньої Азії вона викликає жах, що громадяни за прикладом Грузії й України спробують узяти долю до своїх рук і зажадати вільних і чесних виборів", - пише Міхаель Людвіг, Frankfurter Allgemeine Zeitung, Німеччина.

Міністр закордонних справ Грузії Саломе Зурабишвілі після перемоги Віктора Ющенка відчув одночасно гордість і полегшення, що Грузія перестала бути єдиним плацдармом демократії на пострадянському просторі. Крім того, події в Україні змусять Росію замислитися про власне майбутнє і про те, чи хоче вона бути імперією або нормальною державою, заявив він.

Москва із самого початку зробила ставку на Януковича, який обіцяв залишити у відносинах з Росією все по-старому, і використала усі важелі, щоб той здобув перемогу.

Президент Грузії Михайло Саакашвілі, який здобув владу внаслідок "революції троянд", висловив упевненість, що приклад його країни й України знайде послідовників.

Дефіцит демократії в багатьох державах СНД

Так співпало, що парламентські вибори в Узбекистані відбувалися одночасно з повторним другим туром президентських виборів в Україні. Оцінки спостерігачів з ОБСЄ не могли виявитися більш різнорідними. У той час як вибори в Україні проходили вільно і чесно, в Узбекистані усе було навпаки.

До цього критиці піддали вибори в Казахстані, де править Нурсултан Назарбаєв, тому що вони теж проходили нечесно і невільно. На "виборах" у Туркменістані, які відбулися за тиждень до узбецьких, міжнародні спостерігачі були шоковані від того, як нагло режим одягнув демократичну маску, хоча до виборів було допущено лише одну партію.

Боротьба з імітацією демократії

Московський політолог Лілія Шевцова дуже влучно назвала це "імітацією демократії".

Це стосується і "кучмівської системи", яку зараз ховають в Україні, і "керованої демократії" Путіна, і диктаторського стилю правління Лукашенка, і "проводиря всіх туркменів" Сапармурата Ніязова. Спільним для всіх цих систем є те, що суверен, тобто виборці, нічого або майже нічого не варті.

На Киргизію чекають вибори

У лютому обиратимуть парламент у ще одній середньоазіатській країні, Киргизії, а на осінь там призначено президентські вибори. Президент Аскар Акаєв уже подбав про них заздалегідь. Він обвинуватив своїх супротивників і опозицію в тому, що вони за допомогою іноземних спонсорів застосовують "брудні прийоми", щоб провести в Киргизії грузинський або український сценарій.

Але цього, виявляється, допустити не можна, і тому він доручив урядові розробити і передати в парламент нові закони, якими, за словами опозиції, може пишатися будь-яка поліцейська держава у світі. Президент застеріг ОБСЄ від "втручання у виборчий процес". Водночас Акаєв дав зрозуміти, що його дочка Бермет Акаєва має політичні амбіції. За конституцією сам він не може ще раз боротися за посаду президента і, ймовірно, розмірковує про спадкоємця з кола родини, приклад чого вже є в Азербайджані. Там на зміну Гейдару Алієву прийшов його син Ільхам.

Євразійський рух за демократію

Борці за громадянське суспільство в Середній Азії хоча поки і слабкі, але приклади Грузії й України явно додали їм сили. Опозиційні організації кілька тижнів тому на конференції в Лондоні з питань демократії в Євразії запланували створити союз демократичних сил республік колишнього Радянського Союзу. Незабаром повинен відбутися установчий з’їзд, приблизно в той же час, коли будуть проходити вибори в Киргизії і Таджикистані.

Диффамація діяльності ОБСЄ

Низка висловлень, які надходять із середньоазіатського регіону і з Росії, не говорячи вже про силові заходи президента Лукашенка, спрямовані на те, щоб виключити імовірність непередбаченого розвитку подій після того, що відбулося в Україні, свідчить, що "загрози", які виходять із Тбілісі і Києва, сприймаються серйозно.

Показовим у цьому є те, що насамперед Росія сприймає дискусію про демократію через призму категорій геополітичної конкуренції з Заходом і часом навіть як змову Заходу проти Росії, статус якої в СНД хочуть підірвати. Разом з тим, діяльність ОБСЄ (раніш НБСЄ Нарада з безпеки і співробітництва в Європі), як і наприкінці 70-х років, піддається диффамації.

Тоді вимогу дотримання прав людини і громадянських прав, до чого себе зобов’язав сам СРСР, підписавши установчі документи НБСЄ, було розцінено як втручання у внутрішні справи. "Мисливці за дисидентами" у "братерських соціалістичних державах" приєдналися до такої оцінки. Тепер щось схоже знову можна почути - від Узбекистану і від Москви.

Спільна боротьба з революціями

Один з "яструбів" серед російських політологів, Гліб Павловський, заявив, що проти нової зброї, яка підриває політичну систему Росії і російські інтереси, допоможе лише те, що Росія і її союзники разом винайдуть ідеологію для захисту від революцій а-ля Грузія й Україна. Ця ідеологія, за його словами, повинна відбивати контрреволюційну сутність російської державної влади і російського суспільства. Кілька тижнів тому Павловський уже висловився з цього приводу більш конкретно: жовтогарячій революції треба було вчасно "дати в морду". "Туркменбаши" і інші "демократичні" володарі в СНД, напевно, завжди дотримувалися такої думки. Одним словом, привіт від Жириновського.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах