Головна
 

КП: "Хіба я в Україні провалився? Не я ж там обирався!" Інтерв’ю Віктора Черномирдіна

12 січня 2005, 16:41
0
2

Кореспондент російської газети "Комсомольская правда" Олександр Гамов узяв інтерв’ю з послом Росії в Україні Віктором Черномирдіним перед його поверненням до Києва після різдвяних канікул. Воно опубліковано 12 січня під заголовком "Віктор Черномирдін: Хіба я в Україні провалився? Не я ж там обирався!"

Учора посол Росії в Україні Віктор Черномирдін відбув з Москви, де перебував на канікулах, до Києва. Перед самим від’їздом наш кореспондент навідався до Віктора Степановича на його підмосковну дачу.

- Вікторе Степановичу!

- Ну?

- У справі. Щодо України.

- А чого?

- Хочу запитати. Суворо.

- З кого? З мене? Суворо запитати ти не зможеш. За яким таким правом?

- Ну, як... Черномирдін багато років – мій улюблений герой.

- При чому тут це?

- А при тому, що я незадоволений вашою роботою в Києві.

- Моєю? А ти мою роботу знаєш?

- Ну, я спостерігаю...

- У чому ти, ну скажи конкретно, незадоволений? У тому, що ми разом з Україною товарообіг підняли? У 2001-му він був близько 9 мільярдів доларів, а у 2004-му вийде близько 18 мільярдів. А разом з послугами перевищимо, я думаю, 20-мільярдний рубіж. Це хіба погано?!

- Нормально.

- Починаючи з 2001-го ми тісно займалися Україною. Але не для того, щоб притиснути до себе, як багато хто висловлюється. Це дуже важливо для Росії, для її економіки. В усіх напрямках. І стосовно транзиту, і щодо дуже потужної інтеграції – у промисловості, у сільському господарстві. На щастя, економічні інтереси Росії й України збігаються.

А подивіться, які проекти здійснюються. Працюють єдині системи – газова й енергетична. Створюється потужний газовий консорціум.

- Вікторе Степановичу, так я не про економіку. Я вважаю, що н-н-недоробка посла...

- Не заїкайся.

- ...полягає в тому, що ви не змогли захистити на виборах українського президента інтереси Росії.

- А як? Скажи. Якщо ти вже так незадоволений моєю роботою, виходить, ти знаєш, як я повинен був працювати, щоб ти був задоволений. Скажи як?

- Я думаю, що нам не треба було замикатися, значить, тільки на одному кандидаті – на Януковичі. Ми настільки вже дозріли у своїй демократичній розвиненості, у своєму демократичному потенціалі, що могли б плюралистично...

- Ну що за недорікуватість!

- ...І спиратися відразу на двох кандидатів, а там – хто переможе.

- Ти що? З чого ти взяв, що ми спиралися на Януковича? Ну в чому ми спиралися, ти мені можеш пояснити? Хто спирався?

- Кремль.

- Як?

- Ми підтримували одного кандидата?

- Яким чином?

- Усіляко. І Путін під час виборів двічі туди навідувався.

- Ну і що? Хіба хто-небудь коли-небудь казав, що Росія – за Януковича?

- Прямо, може, не казали. А фактично...

- А вкриву давай не будемо фантазувати.

- Ви так захищаєте Кремль, президента Путіна, що можна подумати, що Росія на українських виборах не програла, а виграла...

- А що ж мені, захищати тих дурнів, які мене зараз через Україну поливають? Я не можу захищати дурнів! У мене до них своє ставлення. І коли я чую, і читаю, і бачу, як лунають оцінки праворуч і ліворуч абсолютного незнання і тим більше нерозуміння, чому я повинен мовчати? Я нікого не захищаю, я просто пояснюю. Ситуацію. Яка була.

- Скажіть чесно: Леонід Кучма з вами радився, перш ніж висунути свого спадкоємця?

- Чесно? Він у мене навіть запитував: "Ти ось тут більше двох років перебуваєш, скажи, кого б ти бачив президентом?" Я кажу: ніколи вам цього не скажу, тому що це не моє питання, і я не вивчаю, кому у вас бути президентом, розберетеся ви тут самі. Це вони визначалися.

- Україна-2004 не нагадала вам Росію-1991?

- Мені нагадує більше Україна 93-й рік російський. Коли в нас теж усе вирувало. Але в нас зовсім інше. І все-таки, коли в них почалося на майдані, я принаймні попереджав багатьох керівників: слухайте, це може закінчитися дуже погано. Що ж ви ніяких заходів не вживаєте? Ви визначіться з тими ж виборами. Президент Кучма казав неодноразово: "А що ми не зробили? Ми відкриті для всіх спостерігачів сюди. І всі ми начебто робимо, що потрібно". Але у вас же вже народ на вулиці! "Так усе пройде, ми це проходили..."

- Це хто, президент Кучма казав?

- Та й не лише він. Мов, поговорять-поговорять і розійдуться. Чому тоді всі ці готувалися? Чому другі – ні. Чому ті, хто повинен був відслідковувати ситуацію, нічого не робили? Я не до того, що там щось забороняти, а потрібно було зрозуміти – чому це відбувається, ну чому? І треба було в зародку приймати рішення: виходить, щось робили не так...

- Ви маєте на увазі спецслужби?

- І спецслужби, і сама держава. Чому це назрівало? Виходить, робили в країні щось усе-таки не так? Треба було вжити заходів, треба було...

- Репресивних?

- У жодному разі! Треба було зрозуміти, що відбувається в глибинах – і свідомості, і дійсності. У житті людей. Ні, нічого – все спокійно: йде і йде. Ну, от і дійшли. Це гарний урок для всіх.

- І для Росії?

- Зокрема і для Росії.

- Невже в нас може бути таке?

- У нас ні. У нас цього не буде. Як у мене теж от так один запитав, а я йому і відповів: у нас країна велика...

- Так-так...

- У нас є куди поїхати.

- Тобто? На лісоповал?

- Ні, у нас цього ніколи вже не буде. Ми це прожили. Росія експериментів натерпілася, досить. Не бу-де!

- А з Україною що буде? Кажуть, вона може розколотися...

- Та облиште ви!

- Що там може виникнути загроза громадянської війни.

- Я вважаю, що це неприпустимо. Цього і не буде. Ні. Україна до цього не дійде. Немає підстав.

- А що вас зараз непокоїть в Україні?

- Те, що в економіці "просідають". Відкат іде. Цифри вони самі підрахують. Але вже третій місяць ідуть вибори: одні вже, інші ще не керівники. І ще, якщо всіх замінять, як обіцяють у керівництві, це ще більше погіршить становище в економіці. Наступність повинна бути в управлінні державою, і ще раз – особливо економікою. Це дуже важливо.

- Зважаючи на все, президент Путін сильно переживає, що в Україні так усе вийшло.

- Не знаю. По-перше...

- А ви взагалі з ним зв’язувалися в "помаранчеві" дні?

- Зв’язувався. І вже після Нового року зустрічався двічі.

- Щодо чого?

- Роботи нашої, як ми далі будемо, що збираємося робити. Звичайно, а як же?

- Ну, і як же?

- Адже Президент сказав, що Росія працюватиме з тим президентом, якого обрав народ України. До речі, те саме він казав і до виборів, і під час виборів.

- Як тепер складатимуться наші відносини з Україною?

- Думаю, нормально. Усі ті угоди, зокрема й економічні, ніхто не скасовував – вони діють. Будуть і нові.

- А з Єдиного економічного простору, який так важко створюється, Україна тепер не вийде?

- Думаю, що ні. Навіть упевнений. На мій погляд, це не в її інтересах. Тим більше, що попереду стільки турбот...

Ми вперше зрушилися у спільному літакобудуванні. Дивіться: Ан-140 вийшов. Ан-148 починає літати. 60 – 70 відсотків деталей виготовляється на російських заводах. І це тільки початок.

- Путін вас за вибори в Україні не критикував?

- За що? Хіба я обирався?

- А самі ви у відставку не збираєтеся?

- Подивлюся... Та й при чому тут моя відставка?

- Добровільно, я маю на увазі.

- А що, може бути недобровільна?

- Я чув, усяке буває...

- Навіть про це не думаю. Працюю і працюю...

- Але ж "стрілочника" все одно намагаються знайти – за провал російських інтересів в Україні.

- Та немає ніякого провалу! Про що я тобі кажу вже півтори години!

А моя там роль і робота пов’язана не тільки з виборами, і моя присутність в Україні – це не вибори. Абсолютно навіть. Звичайно, я з усіма зрізами суспільства зустрічався і продовжую зустрічатися, щоб знати обстановку, по можливості і впливати.

- І з Ющенком, і з Тимошенко теж спілкуєтеся?

- А як же! І по телефону, й особисто.

- Як вам вони?

- Люди як люди. Нормальні. До речі, щоб ви знали, Путін і Ющенко в один час працювали прем’єрами, непогано контактували. І те, що новообраний президент України спочатку збирається приїхати в Москву, щось означає.

Ну а якщо казати про Юлію Тимошенко... Це – мотор, блискучий організатор. Я кілька років тому навіть Кучмі, жартома, звичайно, сказав: багатьох зніми, а постав цю даму на чолі уряду – більше нікого і не треба.

Моя робота в Україні – представник президента з економічних наших відносин. І не треба мене пов’язувати там тільки з виборами: так або не так голосували.

А всі ті політики, які починають "вякати" і шукати тим більше козлів відпущення, перетворилися на мосьок. Треба ділом займатися у своїй країні, а не пурхати у всіляких шарфиках.

- Не боїтеся, що вас заклюють?

- Мене цим не візьмеш. Я не та фігура, не та людина, яку можна просто так узяти, - відразу в зуби отримати, і так, що теж мало не буде.

Давайте заспокоїмося. Тут, у Москві. Вони самі без нас розберуться – на майдані, на подолі... В іншому місці. Заспокояться.

Як займуться економікою і потребами людей – я вас запевняю, - ніяких майданів не буде. Нікуди народ іти не буде.

Але не треба так емоційно тут – програли, віддали. І не треба мене притискати. Не треба!

***

- А, забув ще про одне. А ви як запанібрата частенько випивали з Кучмою, адже так?

- Ну що ти? Звичайно, ні.

- Хіба ні?

- Так. Як кажуть у таких випадках, на жаль, він не полюбляє. От якби він любив, ми б, напевно, частіше. Можна було б. А він не любитель. От не любить! Я дуже шкодую про це. Якби любив би - там усе, інше... На полювання (у російському контексті гра слів "охотник выпить" і "поехать на охоту" – ред. Кор.net) можна було б поїхати. Але він – ні...

ОСОБИСТА СПРАВА

Віктор Степанович Черномирдін народився 9 квітня 1938 р. у селі Чорний Отрог Оренбурзької області. Закінчив Куйбишевський політехнічний інститут. Працював слюсарем, машиністом, інструктором Орського міському КПРС, директором Оренбурзького газопереробного заводу, інструктором відділу важкої промисловості ЦК КПРС. З 1982 р. – заступник міністра, а з 1985 р. – міністр газової промисловості СРСР. З 1989 р. – голова правління концерну "Газпром". У 1992 - 1998 р. – голова уряду Росії.

З 1999 р. – депутат Держдуми Росії. З травня 2001 р. – спецпредставник Президента Росії і повноважний посол Росії в Україні.

Одружений, має двох синів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах