Головна
 

The New York Tіmes: Як українські шпигуни змінили долю країни

19 січня 2005, 12:17
0
62

"Київ очікувало жахливе зіткнення, розгром у радянському стилі, здатний привести до громадянської війни. Але потім у надрах Служби безпеки України почали розгортатися дивні події", - пише журналіст американського видання "The New York Tіmes" Сі Джей Чиверс в опублікованій 17 січня статті "Як українські шпигуни змінили долю країни".

Восени, коли Київ заполонили демонстрації протесту проти сфальсифікованих президентських виборів, на заміських базах міністерства внутрішніх справ 28 листопада о 10 годині вечора пролунав сигнал тривоги.

Більше 10 тис. військовослужбовців кинулися до вантажівок. Більшість була в касках, з кийками і щитами. Три тисячі були озброєні. Багато хто – у чорних масках. За словами їхнього командувача, генерал-лейтенанта Сергія Попкова, через 45 хвилин були роздані боєприпаси і сльозоточивий газ, і вони кинулися до воріт.

Київ очікувало жахливе зіткнення, розгром у радянському стилі, здатний привести до громадянської війни. Але потім у надрах апарату безпеки України почали розгортатися дивні події.

Коли над мітингом на Майдані Незалежності пішов мокрий сніг, серед наметів демонстрантів з’явився полковник Служби безпеки України (СБУ) у цивільному. Хоча його установа – наступниця КДБ, її місія, казав він, не направлена проти демонстрантів. Вона полягала в тому, щоб перешкодити мобілізації військ. Він попередив лідерів опозиції про підготовку розгрому.

Одночасно високопосадові співробітники розвідки гарячково дзвонили по захищених телефонних лініях, в одному випадку навіть співробітничаючи з генералом армії, щоб переконати МВС повернути назад.

Були випущені попередження, у яких зазначалося, що застосування сили проти мирних демонстрацій є незаконним, і якщо війська МВС ввійдуть до Києва, армія і спецслужби захищатимуть мирних жителів, повідомив один з лідерів опозиції, який став очевидцем деяких розмов, й Олександр Галака, голова служби військової розвідки (ГУР), який зробив кілька дзвінків.

За лаштунками голова СБУ генерал-полковник Ігор Смешко координував деякі контакти, повідомив начальник управління військової контррозвідки генерал-майор Віталій Романченко, який заявив, що він, за наказом голови спецслужби, велів генералу Попкову зупинитися. МВС скасувало тривогу.

Подробиці цих переговорів дають можливість побачити прихований фактор так званої помаранчевої революції, мирних демонстрацій, які домоглися скасування результатів виборів і змінили політичний курс пострадянської держави.

Під час кризи група офіцерів української розвідки, які не побажали діяти за планом адміністрації президента Леоніда Кучми, що намагалася передати владу прем’єр-міністру Віктору Януковичу, почала внутрішню боротьбу. Силовики діяли проти цього плану.

Таке рідко трапляється в колишніх радянських державах, де спецслужби часто виявляються найбільш консервативними і безжалісними інструментами державної влади.

З інтерв’ю з учасниками подій – лідерами опозиції, головами трьох розвідувальних служб і кількома їхніми підлеглими, Кучмою, західним дипломатом, членами парламенту, міністром внутрішніх справ і командувачем військами МВС – вимальовується картина того, як діяли силовики.

Офіцери передавали інформацію суперникам Кучми, забезпечували безпеку лідерів опозиції і демонстрантів, посилали сигнали про своє небажання виконувати плани адміністрації, брали участь у психологічній війні з чиновниками, направленій на пом’якшення реакції влади на демонстрації протесту.

Загалом спецслужби, іноді таємно, іноді публічно, іноді протизаконно, діяли, щоб перешкодити шахрайському просуванню Януковича, якого ненавидять деякі генерали. Прямо або побічно своєю діяльністю вони підтримували Віктора Ющенка, який тепер став президентом.

Багато факторів, які сприяли революції, що формувалася навколо Ющенка, відомі. Вони включають підтримку з боку Заходу, рішучість демонстрантів, гроші багатих українців, допомогу іноземних активістів, які сприяли скиненню президентів Грузії і Сербії, несподівану незалежність Верховного суду, роботу "5 каналу", який Кучмі так і не вдалося закрити.

Усі ці фактори певною мірою вплинули на результат. Жоден з них не можна назвати вирішальним. Роль силовиків до кінця невідома, хоча голова штабу Ющенка Олег Рибачук назвав її "дуже важливим елементом", що допомагав опозиції "професійно і системно".

"Вони здійснювали це як профілактичну операцію", - заявив він.

Опозиція всередині СБУ

Підтримка розпочалася не з демонстрацій протесту. Задовго до виборів силовики й опозиція вступили в контакт, а влітку Смешко доручив одному з генералів здійснювати зв’язок з Рибачуком.

СБУ, наступниця радянського КДБ, з 38 тис. співробітників, зіпсувала свою репутацію шантажем, торгівлею зброєю, зв’язками з російськими спецслужбами й організованою злочинністю. Вона є неоднорідною: у ній є групи, вірні різним політичним таборам, а в деяких залишилися зв’язки з колишніми московськими господарями.

Її попереднього голову Леоніда Деркача звільнили під міжнародним тиском після того, як його обвинуватили в продажу радіолокаційних систем Іраку, проти якого діяло ембарго. У 2003 році Кучма призначив головою СБУ генерала Смешка, відомого прозахідними поглядами кадрового офіцера військової розвідки. Раніше генерал працював у посольствах у Вашингтоні і Цюріху, і крок Кучми був сприйнятий як спроба пом’якшити відносини із Заходом.

Деякі силовики, які діяли проти фальсифікованих виборів і чинили опір розгрому, входять до оточення генерала Смешка і протягом своїх кар’єр працювали в країнах Заходу або здійснювали зв’язок із західними урядами.

За словами Рибачука, у нього встановилися контакти з кількома співробітниками СБУ, і вони зустрічалися регулярно, іноді – по ночах. Офіцери передавали йому інформацію і документи стосовно Кучми, через них було отримано багато матеріалів, які опозиція використовувала під час своєї кампанії у ЗМІ.

Чи було це співробітництво результатом збігу політичних цілей або це є наслідком прагматизму силовиків, які розуміли, що перспективи Ющенка великі, залишається предметом суперечок. Юлія Тимошенко, соратниця Ющенка, заявила, що багато співробітників СБУ, включаючи Смешка, просто зробили свої ставки. "Це була дуже складна гра", - сказала вона.

Рибачук розуміє це інакше. "Вони дійсно наші прихильники, - заявив він. - Вони ризикували життям і кар’єрою".

Самі офіцери кажуть про різні мотиви.

Один з них, на думку генерал-лейтенанта Ігоря Дрижчаного, який очолює юридичне управління СБУ, був простим. "Ми завжди казали про своє бажання запобігти кровопролиттю", - заявив він.

Але є ознаки того, що в деяких офіцерів було бажання блокувати Януковича. Янукович, який два роки був прем’єр-міністром, добре відомий. За словами деяких офіцерів СБУ, прем’єр раніше був засуджений за грабіж і побиття і тісно зв’язаний з корумпованими бізнесменами зі східних областей, які скупили багато багатств України, а тому вони не хотіли бачити Януковича на посаді президента, особливо внаслідок махінацій.

Співробітники СБУ і Рибачук заявили також, що приблизно за тиждень до виборів, 21 листопада, особиста зустріч з Януковичем викликала в Смешка таку відразу, що він подав заяву про відставку і заприсягся ніколи не працювати з прем’єром.

Кучма не прийняв відставку, сказавши головному шпигуну, що якщо він піде, на його місце буде призначено генерала, вірного Януковичу, і виникне ризик кровопролиття, повідомили Смешко і Кучма.

Важко сказати, чи був президент у цьому впевнений або просто маніпулював Смешком, щоб уникнути нестабільності в переддень виборів. Але шпигун залишився працювати.

Сигнали

Невдоволення силовиків кандидатурою Януковича підсилилося 21 листопада, коли попередні результати свідчили про те, що прем’єр перемагає, але завдяки масштабним махінаціям.

Керівництво СБУ зібралося в кабінеті Смешка. Серед присутніх були генерал Романченко, генерал Дрижчаний, генерал-майор Олександр Сарнатський, який очолює адміністрацію СБУ, і полковник Валерій Кондратюк, відповідальний за зв’язок з іноземними розвідками.

Вони розглянули питання про голосну відставку, але вирішили спробувати запобігти зіткненню і боротися зсередини. "Сьогодні ми можемо врятувати обличчя і погони, а можемо спробувати врятувати країну", - згадують слова головного шпигуна Романченко і Сарнатський.

Чи знав Кучма в цей момент про позицію і дії керівництва СБУ, невідомо. За словами офіцерів СБУ, з огляду на наявність угруповань-конкурентів і проникнення в спецслужбу російських агентів, частково про їхню роботу напевно було відомо.

У Києві панувала напруженість. 21 листопада, коли розпочалися демонстрації протесту, в опозиції були гроші й організаційні структури, необхідні для тривалої громадянської непокори. Генерал Попков заявив, що знав про це, і призначив навчання за участю 15 тис. військовослужбовців у столиці і її околицях. Він направив кілька тисяч осіб на барикади і пости біля урядових будинків і залишив у резерві більше 10 тис.

Уряд швидко спробував включити керівництво розвідки в картину державної солідарності. 22 листопада прокуратура виступила із заявою, у якій дорікала опозиції за організацію мітингів. Вона заявила, що власті й СБУ готові "рішуче покласти край будь-якому беззаконню".

За словами генерала Смешка, він був розлючений і подзвонив прокурору, щоб сказати йому, що він не має права говорити від імені СБУ. "Це була фальсифікація", - заявив він. СБУ відповіла заявою, у якій зазначалося, що вона не згодна з прокурором, що громадяни мають право на політичні свободи, а політичні проблеми повинні вирішувати винятково мирними способами.

Це був явний розкол у правоохоронних структурах України й знамення.

24 листопада, коли виборча комісія зібралася на засідання, щоб офіційно оголосити про перемогу Януковича, Київ був блокований, і навіть Кучма не міг працювати у своєму офісі.

Він скликав нараду за містом, де його уряд відсвяткував свою перемогу, а деякі політики заявили, що якщо юрба продовжить блокувати урядові будинки, її повинні розігнати війська, повідомило троє учасників наради.

Генерал Смешко нічим себе не виявляв, але його служба завдала удару потай.

У той час, як виборча комісія обговорювала перемогу Януковича, сайт новин "Українська правда" оприлюднив записи телефонних розмов між членами штабу Януковича.

Вони засуджували плани з фальсифікації виборів, включаючи вкидання додаткових бюлетенів. Одна з розмов відбувся в ніч після виборів між менеджером кампанії Юрієм Левенцем і людиною на ім’я Валерій.

Валерій: У нас негативний результат.

Левенець: Що ти маєш на увазі?

Валерій: 48,37 за опозицію, 47,64 за нас.

Потім Валерій додав: "Ми домовилися про різницю у 3-3,5% на нашу користь. Ми готуємо таблицю. Ви одержите її по факсу".

Перемогу Януковича забезпечили 2,9% голосів. В інтерв’ю Рибачук сказав, що передав записи в "Правду" після того, як отримав їх від СБУ, яка прослухувала штаб Януковича.

Смешко відмовився обговорювати ці плівки. "Офіційно СБУ не мала ніякого відношення до стеження за співробітниками штабу Януковича, - заявив він. – Проведення подібного запису в нашій країні законно тільки з дозволу суду. Більше я нічого не скажу".

Але один із силовиків на умовах анонімності визнав, що стеження проводилося, але для Смешка це занадто делікатне питання. "Ті, хто це зробив, не мріяли стати героями, - сказав він. - Вони всього лише хотіли запобігти фальсифікації виборів".

Незабаром після публікації записів Смешко залишив нараду в Кучми і вирушив на явку СБУ для таємної зустрічі з Ющенком.

Ця зустріч мала парадоксальний відтінок. Ющенко, який ледь не став інвалідом після літнього отруєння діоксином, публічно говорив про зв’язок між отруєнням і зустріччю зі Смешком і ще одним генералом СБУ.

Тепер він хотів нової зустрічі. Вони зустрілися в маленькій кімнаті за жовтими шторами і їли фрукти. На зустрічі були присутні генерали Смешко, Сарматський і Романченко, Ющенко, Рибачук і ще один союзник Ющенка. За словами обох сторін, було укладено дві угоди.

Ющенко попросив підсилити безпеку його штабу. Смешко погодився надати йому вісім фахівців з антитерористичного підрозділу "Альфа" й організувати охорону штабу колишніми співробітниками СБУ.

Вони також домовилися про те, що СБУ публічно продемонструє, що стоїть на боці закону, а не одного з кандидатів, і це мало на увазі, що спецслужба не хоче зловживати владою заради прем’єра.

Після закінчення зустрічі Ющенко, який як любитель займається живописом, подарував Смешку свій пейзаж. Головний шпигун і лідер опозиції обійнялися.

Повернувшись до будинку СБУ, Смешко і силовики вирішили, що для того, щоб надіслати суспільству сигнал, офіцери прочитають демонстрантам заяву. Наступного вечора, 25 листопада, Ющенко з’явився з п’ятьма співробітниками СБУ.

Їхня заява була непрямою, але явно підтримувала опозицію. У ній висловлювалося занепокоєння з приводу адекватності результатів виборів і містилося звернення до Верховного суду, який щойно оголосив, що розгляне скарги з приводу махінацій. Офіцери закликали суддів до об’єктивності.

Потім вони звернулися до міліції і солдатів. "Не забувайте, що ваш обов’язок – служити народу, - йшла мова в заяві. - СБУ вважає своїм головним завданням захист людей незалежно від джерела загрози. Будьте з нами!"

Це був рідкісний момент для офіцерів, які звикли до анонімності, він засвідчив, наскільки є глибокими опозиційні настрої в українському суспільстві. Під час інтерв’ю двом офіцерам – лейтенанту в резерві Олександру Скібінецькому і генерал-лейтенанту у відставці Олександру Скипальському – було задане запитання, чи вплинули на їхнє рішення їхні родини.

"Наші дружини були на площі", - заявив Скібінецький.

Скипальський сказав: "Моя дружина. І дочка теж".

Схоже, сигнал отримав потрібний ефект. Наступного дня  до демонстрантів приєдналися курсанти Академії МВС, які строєм прийшли на барикади, щоб переконати інших офіцерів приєднатися до них. Деякі прийшли з квітами.

Битва за Кучму

Корабель державної влади був пошкоджений. 27 листопада Кучма викликав Смешка на нараду в урядове селище в передмісті Києва.

У залі засідань перебували Янукович, політики зі східних областей, які його підтримували, і глава МВС Микола Білокінь, який був вірним Кучмі і не робив таємниці зі своєї підтримки прем’єра.

Янукович накинувся на Кучму, запитуючи, чи зрадив він його, повідомили четверо учасників наради. Потім пішли вимоги: призначити дату інавгурації, оголосити надзвичайний стан, розблокувати урядові будинки.

Кучма розмовляв зі своїм протеже крижаним тоном. "Ви занадто осміліли, Вікторе Федоровичу, якщо розмовляєте зі мною таким чином, - сказав він, за словами Білоконя і Смешка. - Вам би слід було показати свою хоробрість на Майдані Незалежності".

Смешко втрутився, щоб розповісти про те, як оцінює ситуацію СБУ, і попередив прем’єра, що мало хто з українських військових, якщо буде такий наказ, воюватиме з народом. Він сказав, що навіть якщо солдати виконають наказ, розгрому не вийде, тому що демонстранти чинитимуть опір. Потім він звернувся до Януковича.

"Вікторе Федоровичу, якщо ви готові на надзвичайний стан, ви можете віддати наказ, - сказав він. - От Білокінь. Глава МВС. Ви, як глава уряду, накажете йому розблокувати будинки? Ви це зробите?"

Янукович мовчав. Смешко чекав. "Ви відповіли, - сказав він. - Ви цього не зробите. Давайте не казати нісенітниці. У застосуванні сили немає рації".

Кучма вийшов подзвонити і повернувся зі знімальною групою державного телебачення. Янукович жбурнув авторучку і пішов.

Позиція уряду була сформульована: військового стану не буде. Про неї офіційно оголосили наступного дня, 28 листопада, коли Рада з національної безпеки й оборони проголосувала за врегулювання кризи мирним шляхом.

"Це було ключове рішення, - заявив згодом Кучма. - Я розумів, що за цих умов означає розблокування урядових будинків силовими методами. Цього не можна було зробити без кровопролиття".

Проти розгрому

Хоча Рада, здавалося, досягла консенсусу, залишалася ймовірність розгрому або у відповідь на провокацію з боку опозиції, або як таємний план.

Емоції в Києві то підсилювалися, то слабшали, і через кілька годин після засідання Ради вони знову підсилилися, коли Тимошенко попередила демонстрантів про можливу спробу розблокування урядових будинків. Вона закликала людей захистити їх.

Командувач внутрішніми військами генерал Попков заявив, що його поінформували про слова Тимошенко і реакції юрби, і він оголосив тривогу. Розпочалася мобілізація.

Що і чому за цим сталося, залишається неясним, так само як і те, хто віддав наказ і які засоби. Попков стверджує, що він один організував точно розрахований блеф і був упевнений, що його сигнал відразу помітять.

Показавши мобільний телефон, він заявив: "Я навмисне віддав наказ по цьому телефону, знаючи, що його прослухують".

Чи прослухувався телефон Попкова, невідомо. Але Романченко заявив, що його агенти в частинах МВС спостерігали за приготуваннями. Офіцери СБУ стверджують, що їхні агенти в центрі зв’язку МВС чули обмін радіоповідомленнями з приводу підготовки до виступу. Потім почався бедлам, або війна нервів.

Повідомлення про тривогу були передані командуванню СБУ, яке поінформувало опозицію, своїх офіцерів на Майдані Незалежності й американське посольство.

Представники опозиції зателефонували американському послу Джону Гербсту, який подзвонив зятю Кучми Віктору Пінчуку, щоб з’ясувати, що відбувається, повідомив Пінчук. За словами Пінчука, він зателефонував голові адміністрації Кучми Медведчуку, який подзвонив додому міністру внутрішніх справ. Білоконь сказав, що він не знає, що відбувається. "Я дійсно почав хвилюватися, - заявив в інтерв’ю Би\ілоконь. - Як був відданий наказ без мого відома?"

Незабаром держсекретар Колін Пауелл зателефонував Кучмі, який не взяв слухавку.

У СБУ тим часом ішла мобілізація. Кілька сот офіцерів розвідки вже перебувало серед демонстрантів. Деякі робили вигляд, що вони самі демонстранти. Спеціальні групи вели зйомку юрби прихованою камерою. На дахах сиділи снайпери. Антитерористичні групи ховалися в прилеглих квартирах і вантажівках без номерів. Групи у вантажівках їздили по Києву, намагаючись визначити напрямок руху військ.

Серед наметів полковник СБУ, який протягом тижня здійснював зв’язок з організаторами демонстрацій, попередив їх про підхід військ.

Наступним його завданням було зустріти війська на підході і попередити офіцерів, що розгром без письмового наказу є незаконним. За його словами, він також планував попередити їх, що підрозділи СБУ ведуть спостереження за Києвом і всі дії будуть зніматися на відео, а потім будуть представлені у вигляді доказів.

Страх був сильним, відзначив він. Деякі офіцери згадували про розгром демонстрації в Пекіні в 1989 році. Інші думали про румунську революцію 1989, під час якої після того, як війська відкрили вогонь по демонстрантах, народ вчинив опір, що завершився вбивством президента Чаушеску і його дружини.

"Ми не могли повірити, що комусь може спасти на думку пролити першу краплю крові, що стане детонатором великого вибуху, - заявив полковник, заступник начальника антитерористичних сил України, публікувати ім’я якого заборонено законом. - Через це в країні могла розпочатися громадянська війна. Ми щиро готувалися зробити все, що в наших силах, для її запобігання".

У той час, як усі сторони вимагали інформації і переваг, силовики і Тимошенко зустрілися в будинку служби військової розвідки (ГУР).

Серед них були Галака, Дрижчаний, Кондратюк і Романченко, який, за його словами, зателефонував у СБУ, щоб одержати інструкції. "Смешко велів мені подзвонити Попкову і дізнатися, чому була оголошена тривога", - заявив він.

Голова контррозвідки потім зателефонував воєначальнику, якого знав багато років, і запитав про причини тривоги. "Він заявив, що це його рішення, - сказав Романченко. - Я сказав генералу Попкову, що для підняття військ по тривозі потрібен письмовий наказ, а оскільки цього наказу в нього немає, він повинен повернути війська в казарми".

Смешко, тим часом, зателефонував Білоконю, який вимагав гарантій, що опозиція не буде захоплювати будинки, заявили обидва учасники розмови. Смешко передзвонив йому і дав такі гарантії, узявши відповідальність на себе у випадку, якщо будинки будуть захоплені.

За словами інших офіцерів, приблизно через годину начальник штабу армії генерал-полковник Олександр Петрюк приїхав до будинку Служби військової розвідки. Офіцер розвідки попросив його про допомогу. Він сказав, що армія не буде розгорнута на території України.

За словами Тимошенко, вона з подивом спостерігала за тим, як силовики, а потім і Петрюк дзвонять і попереджають МВС, "що вони на боці народу і захистять людей, і МВС, якщо його війська ввійдуть у місто, доведеться мати справу не тільки з беззбройними людьми, але й армією" і спецназом розвідувальних служб.

Зрештою Попков здався. "Він сказав, що виконує накази, а не є головною дійовою особою", - повідомила Тимошенко. Спочатку вантажівки зупинилися на шосе. Потім пролунав відбій тривоги.

Оскільки цієї ночі було зроблено безліч телефонних дзвінків, важко сказати, який з них виявився вирішальним. Найімовірніше, мова йде про кумулятивний ефект.

Хоча розповіді різних людей про мобілізацію багато в чому збігаються, залишаються без відповіді важливі питання. Хто віддав наказ про оголошення тривоги? Хто відкликав війська?

Генерал Попков заявив, що в обох випадках це було його одноосібне рішення, але силовик, опозиція і західний дипломат називають це абсурдом. "Те, що він зробив, не було навчаннями", - заявив Галака.

Повноваження віддати такий наказ мали тільки три особи: Кучма, Янукович і Медведчук. Кучма заперечує свою роль. Янукович і Медведчук не відгукнулися на прохання про інтерв’ю.

За словами Тимошенко, вона стала очевидцем поворотного моменту. Коли силовики домоглися скасування тривоги, адміністрація зрозуміла, що не тільки вона має вплив на останнього гаранта влади: людей під рушницею.

Після мирного повстання в Грузії у 2003 році, під час якого скинення Едуарда Шеварднадзе здійснилося не без допомоги влади, вона, за її словами, заздрила країні, де офіцери виявилися готовими протистояти корумпованій владі.

"Я завжди думала, що всі наші генерали є вірними Кучмі і прагматичними, - сказала вона. - Але я зробила несподіване відкриття. У нас є генерали, які стоять на боці народу".

Оригінал статті "How Top Spіes іn Ukraіne Changed the Natіon"s Path" доступний на сайті "The New York Tіmes".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах