Головна
 

Ъ: Принцеса нон грата

27 січня 2005, 16:35
0
6

Росія готова заарештувати главу уряду України, - пишуть кореспонденти впливового російського видання "Коммерсантъ" Андрій Черніков, Геннадій Сисоєв, Влад Тріфонов і Ернест Султанов в опублікованому 27 січня матеріалі "Принцеса нон грата".

Учора генпрокурор РФ Володимир Устінов оголосив, що кримінальна справа відносно в.о. прем’єра України Юлії Тимошенко припинена не буде, а рішення про її можливий арешт - справа російського суду. Оскільки суд уже видав ордер на її арешт, слова генпрокурора означають, що прем’єр сусідньої держави може бути арештована, тільки-но ступить на російську землю. Схоже, попри примирливий тон заяв президентів двох країн на їхній нещодавній зустрічі, Москва не відмовилася від спроб натиснути на нову владу України з метою не допустити затвердження Юлії Тимошенко на посаді прем’єра, що повинно різко підвищити її шанси в цій справі.

Свою сенсаційну заява генпрокурор РФ зробив журналістам після виступу в Раді федерації. Пан Устінов сказав, що кримінальну справу, порушену російською стороною стосовно виконуючої нині обов’язки прем’єра України Юлії Тимошенко, припинено не буде і що "ця справа буде розслідуватися відповідно до російського законодавства". Генпрокурор уточнив, що "справи Тимошенко" як такої немає, а є кримінальна справа, за якою зокрема проходить і Юлія Тимошенко", а рішення про її можливий арешт приймає не прокуратура, а суд.

Пан Устінов прямо не сказав, що глава уряду України буде арештована під час свого першого ж візиту до Росії. Однак з його слів випливає саме це. Справа в тому, що пані Тимошенко була оголошена в міжнародний розшук 23 вересня 2004 року (у самий розпал президентської кампанії в Україні) з ініціативи Головної військової прокуратури РФ. Головний військовий прокурор РФ Олександр Савєнков заявив, що Юлія Тимошенко, будучи керівником приватної комерційної структури, дала хабара п’ятьом офіцерам центрального управління матеріальних ресурсів і зовнішньоекономічних зв’язків Міноборони РФ за згоду на придбання будматеріалів із завищенням ціни на $80 млн. Після того як пані Тимошенко не з’явилася на допит у якості обвинувачуваної, вона була оголошена в розшук, а російський суд видав ордер на її арешт. Вчора в центральному російському бюро Інтерполу повідомили, що ГВП РФ не скасовувала доручення про міжнародний розшук Юлії Тимошенко. Відтак, залишається в силі й ордер на її арешт.

Заява генпрокурора трохи неочікувана. У понеділок новий президент України Віктор Ющенко обговорював у Кремлі з Володимиром Путіним ситуацію з кримінальною справою щодо Юлії Тимошенко. І після завершення переговорів заявив журналістам: "Я задоволений відповіддю Володимира Путіна на запитання про можливе перетинання Юлією Тимошенко україно-російського кордону". Глава України висловив упевненість, що в пані Тимошенко не виникне проблем у Росії. Більше того, вже після від’їзду Віктора Ющенка з Москви неназвані джерела в Кремлі висловилися в тому сенсі, що Володимир Путін, швидше за все, спустить "справу Тимошенко" на гальмах. Після чого влада в Києві, знайомі з особливостями судової практики в Росії, напевно почали вважати "проблему Юлії Тимошенко" у російсько-українських відносинах вирішеною. Однак, учорашня заява генпрокурора Устінова показала, що це не зовсім так.

Генпрокуратура України, яка дотепер активно співпрацювала з російськими колегами, зокрема й у зв’язку з обвинуваченнями на адресу Юлії Тимошенко, учора від коментарів відмовилася. "Як ми можемо коментувати заяву генпрокурора Росії?" - заявив журналістам керівник прес-служби української генпрокуратури В’ячеслав Астапов.

Не стала давати оцінки ситуації й сама пані Тимошенко, яка вже другий день уникає контактів із пресою. У її апараті Ъ пояснили це тим, що "у неї катастрофічно не вистачає часу": вона консультується з фракціями парламенту про затвердження її на посаді прем’єра.

Однак заяву російського генпрокурора вчора прокоментували найближчі соратники пані Тимошенко. "Будь-які спроби реанімації сфальсифікованих справ щодо Юлії Тимошенко можуть розцінюватися як тиск на керівництво України, - заявив депутат раді Олександр Турчинов. - Головне, про що сказав генпрокурор РФ, це те, що "справи Тимошенко" не існує. Я вдячний російському прокурору за те, що він визнав цей очевидний факт". Тим часом генпрокурор Устінов, відзначивши, що "справи Тимошенко" не існує, уточнив, що є кримінальна справа, за низкою епізодів якої проходить в.о. прем’єра України (див. довідку). Але українські політики вирішили не звертати уваги на уточнення російського генпрокурора.

З паном Турчиновим згоден і член фракції "Блок Юлії Тимошенко" Андрій Шкіль. "Ця справа була суто політичною, відкритою під нинішні вибори", - заявив він, іронічно додавши, що Володимира Устінова варто проінформувати про те, що вибори вже закінчилися. "Я можу відправити йому відповідну телеграму", - запропонував депутат, висловивши впевненість, що "це не вплине на відносини між державами".

Не став учора драматизувати ситуацію і президент Ющенко. Як розповіла Ъ його прес-секретар Ірина Геращенко, про заяву генпрокурора Устінова президенту України повідомили, коли він летів у Краків на заходи з нагоди 60-річчя звільнення Освенцима. "Віктор Андрійович уважно прочитав заяву пана Устінова про те, що "справи Тимошенко" не існує, - сказала Ірина Геращенко. - А взагалі президент вважає, що Юлія Тимошенко - це найбільш прийнятна, на даний момент, кандидатура прем’єра для вирішення завдань, які стоять перед Україною.".

Утім, у Москві так, схоже, не вважають. Останній шанс не допустити "помаранчеву принцесу" у крісло українського прем’єра і створення тандему Ющенко-Тимошенко, який Кремль вважає небезпечним, може випасти під час майбутнього затвердження кандидатури пані Тимошенко у верховній раді. Там ставлення до неї навіть серед прихильників Віктора Ющенка неоднозначне. І заява генпрокурора Устінова цілком може підсилити позиції супротивників Юлії Тимошенко. Якщо ж рада все ж затвердить її кандидатуру, то, можливо, з’ясується, що пан Устінов мав на увазі не те, що сказав, а президент Росії знову не зміг до нього додзвонитися.

"Ніяких хабарів вона мені не давала"

Учора два колишні співробітники Міноборони, яких, за даними Головної військової прокуратури Росії (ГВП), Юлія Тимошенко свого часу схилила до затвердження невигідних для РФ угод, закінчили ознайомлюватися з матеріалами кримінальної справи. Фігурантами справи, за якою ГВП намагається залучити пані Тимошенко, є колишні офіцери Центрального управління матеріальних ресурсів МО Олександр Ізгагін і Борис Чурілов. У 2000 році ГВП вже обвинувачувала їх в одержанні хабарів на $5,5 тис від пані Тимошенко в період її керівництва компанією "Єдині енергосистеми України" (ЄЕСУ) наприкінці  90-х років. Слідство вважало, що, одержавши хабара, полковники Ізгагін і Чурілов завищили вартість матеріалів, які постачала українська сторона Міноборони РФ унаслідок чого Росії було завдано збитків на $98 млн. У 2003 році Московський окружний військовий суд виправдав офіцерів. Але ГВП продовжила розслідування і порушила ще дві кримінальні справи. За однією з них п’ятьох офіцерів МО РФ обвинуватили в одержанні хабарів від пані Тимошенко за завищення вартості товарів, які постачалися українцями російським військовим. Ця справа ще розслідується. За іншою справою полковників Ізгагіна та Чурілова обвинуватили в перевищенні повноважень під час закупівлі меблів в Україні. Завдані ними збитки оцінюються ГВП у $11 млн.

Як заявив Ъ Олександр Ізгагін, обвинувачення переважно базується "на порівнянні вартості меблів, поставлених за контрактом Україною, і вартістю меблів, які випускаються в системі ГУВП [Головне управління виконання покарань - ред.]". "Зрозуміло, що вартість товару, які вироблені у колоніях і без обліку ПДВ, набагато нижча, - заявив пан Ізгагін, - до того ж, ми у межах угоди між Росією й Україною лише оформляли документи". Юлія Тимошенко, за версією слідства, нав’язала офіцерам невигідні ціни. Обвинувачення на адресу Юлії Тимошенко пан Ізгагін вважає "маячнею", а саму справу - політичною. За словами офіцера, після арешту в 2000 році від нього вимагали свідчень на пані Тимошенко і високопоставлених чиновників Міноборони, обіцяючи випустити із СІЗО. "Ніяких хабарів вона мені не давала, це просто смішно, - заявив Олександр Ізгагін. - А в зустрічах щодо тієї угоди брали участь не тільки ми, але і Єльцин з Кучмою і навіть Путін в ранзі прем’єра".

"У праві діє принцип невідворотності покарання"

Фахівець у галузі міжнародного права доктор юридичних наук, професор Російського університету дружби народів Аслан Абашидзе прокоментував ситуацію, яка склалася, на прохання кореспондента Ъ Ернеста Султанова.

-  Чи можливий арешт на території РФ нового глави уряду України Юлії Тимошенко, якщо проти неї в РФ порушено кримінальну справу?

- Є два варіанти. Якщо вона робить візит як  главу уряду за запрошенням керівництва РФ, то в цьому випадку вона має імунітет, зокрема і від кримінальної відповідальності. Якщо ж вона подорожує як приватна особа, теоретично стосовно неї можуть розпочати слідчі процедури. У цьому випадку питання повинно вирішуватися на міждержавному рівні. Дискусія про обсяг імунітетів керівників держави в міжнародному праві триває. Ось, наприклад, свого часу влада США не пускали до країни президента Конго Патріса Лумумбу, який збирався виступити на сесії Генеральної асамблеї ООН.

-  Чи можливе припинення кримінальної справи відносно Юлії Тимошенко з огляду на політичні міркування?

- Офіційне запрошення і державний візит не означають припинення вже порушеної кримінальної справи. У праві діє принцип невідворотності покарання. Відповідно, у випадку, якщо обвинувачуваний займає вищу державну посаду, яка дозволяє йому користуватися імунітетом, активні слідчі дії щодо нього припиняються. Таким чином, після того, як дана особа перестає бути вищим державним чиновником, карне переслідування може бути продовжено. Як  прецедент можна назвати карне переслідування стосовно колишнього глави Чилі Аугусто Піночета.

Хто очолював український уряд

Вітольд Фокін. Призначений першим прем’єр-міністром України в листопаді 1991 року. 8 жовтня 1992 року пішов у відставку за власним бажанням. До травня 1994 року був віце-спікером верховної ради. На даний момент - голова наглядової ради АТЗТ "Девон".

Леонід Кучма. Затверджений 14 жовтня 1992 року. 21 вересня 1993 року відправлений у відставку рішенням верховної ради. 10 липня 1994 року обраний президентом України, займав посаду до 23 січня 2005 року.

Юхим Звягільський. Призначений виконуючим обов’язки прем’єра 22 вересня 1993 року. Виконував обов’язки аж до затвердження прем’єром Віталія Масола в червні 1994 року. Наразі - депутат верховної ради, керівник шахти імені Засядька в Донбасі.

Віталій Масол. Затверджений 16 червня 1994 року. 1 березня 1995 року залишив посаду в зв’язку з виходом на пенсію.

Євген Марчук. Призначений в.о. прем’єра 1 березня 1995 року. Затверджений 8 червня 1995 року. 27 травня 1996 року пішов у відставку в зв’язку з обранням до верховної ради. Був секретарем ради національної безпеки й оборони України. 6 грудня 2001 року прокуратура Італії обвинуватила його в порушенні ембарго ООН на постачання зброї в різні точки світу. Подальшого розвитку обвинувачення не одержало. З червня 2003 року по вересень 2004 року займав посаду міністра оборони.

Павло Лазаренко. Затверджений 28 травня 1996 року. 2 липня 1997 року відправлений у відставку за власним бажанням. Перебрався до США, де зараз проходить обвинувачуваним у справі про відмивання грошей, корупцію і шахрайство на суму в $300 млн. Йому загрожує 20 років в’язниці.

Валерій Пустовойтенко. Затверджений 16 липня 1997 року. 30 листопада 1999 року в зв’язку з переобранням Леоніда Кучми на новий термін склав повноваження. На даний момент очолює Народно-демократичну партію України.

Віктор Ющенко. Затверджений 22 грудня 1999 року. 26 квітня 2001 року відправлений у відставку верховною радою. 26 грудня 2004 року обраний президентом України, набравши під час переголосування другого туру виборів 51,99% голосів.

Анатолій Кінах. Затверджений 29 травня 2001 року. 16 листопада 2002 року відправлений у відставку Леонідом Кучмою. Очолює Союз промисловців і підприємців України.

Віктор Янукович. Затверджений 22 листопада 2002 року. 31 грудня 2004 року залишив посаду після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах. Очолює Партію регіонів.

Як переслідували державних чиновників

У лютому 1988 року президент Панами Мануель Нор’єга був обвинувачений владою США у вимаганнях, відмиванні брудних грошей і співробітництві з наркомафією. 3 лютого 1990 року внаслідок спецоперації арештований у своєму палаці. У квітні 1992 року суд США засудив Нор’єгу до 40 років в’язниці. У березні 1999 року термін ув’язнення знижений до 30 років.

Навесні 2001 року в Бельгії порушено кримінальну справу проти прем’єра Ізраїлю Аріеля Шарона. Ініціатором стала група палестинців, чиї рідні загинули під час спецоперацій у таборах біженців Сабра і Шатіла в 1982 році. 12 лютого 2003 року Верховний суд Бельгії ухвалив, що справу можна бути пустити в хід тільки після того, як Аріель Шарон залишить посаду прем’єра.

На початку жовтня 2001 року група кубинських дисидентів порушила в суді Бельгії справу проти кубинського лідера Фіделя Кастро, обвинувачуючи його в здійсненні злочинів проти людяності - незаконних ув’язненнях у в’язницях, убивствах і катуваннях.

У червні 2003 року групою громадян ЄС до суду Бельгії подано позови проти президента США Джорджа Буша і британського прем’єра Тоні Блера. Їх обвинуватили у військових злочинах в Афганістані й Іраку. 29 липня 2003 року парламент Бельгії скасував закон, який дозволяв місцевим судам порушувати кримінальні справи проти іноземних державних діячів; усі розгляди процесів, розпочатих раніше, припинені.

У червні 2003 року житель іракського міста Рамаді Абуд Сархан подав позов до іракського суду на міністра оборони США Дональда Рамсфельда і головнокомандувача американських військ у Перській затоці Томі Френкса. Він вимагав від них відшкодування збитків ($200 млн) за загибель своєї родини і втрату майна під час американського вторгнення. Суд прийняв позов.

7 липня 2003 року прокуратура Неаполя обвинуватила владу Чорногорії в зв’язках з італійською мафією і контрабанді сигарет, з вимогою арешту чорногорського прем’єра Міло Джукановіча. 8 липня 2004 року суд Неаполя зняв із прем’єра Чорногорії всі обвинувачення за відсутністю доказів.

30 листопада 2004 року низка американських правозахисників подала позов до карного суду німецького Карлсруе, обвинувативши міністра оборони США Дональда Рамсфельда і ще дев’ятьох посадових осіб США в скоєнні військових злочинів і порушенні норм міжнародного права в Іраку. Позов прийнятий до розгляду.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах