Головна
 

Ъ: Помаранчеві не пройдуть

31 січня 2005, 09:21
0
5

"Учора американські сенатори Хілларі Клінтон і Джон Маккейн висунули президентів Грузії й України Михайла Саакашвілі й Віктора Ющенка на здобуття Нобелівської премії миру." – пише Михайло Зигарь, у російському виданні "КоммерсатЪ".

У Москві ж, навпаки, усе готово до війни - Росія займає глуху оборону, щоб не допустити повторення "помаранчевих революцій" у СНД, і, до того ж, має намір зробити все, щоб серйозно ускладнити улюбленцям Заходу життя.

Шпильки по всіх фронтах

Учора [27 січня – ред.], під час засідання Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку розпалився вкрай цікавий скандал. Російська делегація зажадала не допускати посла Грузії Реваза Адамію на обговорення ситуації в Абхазії. Засідання було абсолютно рядовим, нічого не значущим і не здатним на що-небудь вплинути. Тим більше нічого не змінила б і присутність у залі пана Адамії. Однак російська делегація навіщось вирішила відлучити грузинського дипломата від участі в обговоренні. Власне кажучи, скандал виріс на рівному місці.

Дивний вчинок Росії негайно дав можливість послу Грузії скликати прес-конференцію й повідомити про утиски. "Хіба посол Грузії такий небезпечний для Росії? Що такого може сказати посол Грузії, що могло б не сподобатися російській делегації? Тільки правду, правду про ситуації в Абхазії!" - наголошував пан Адамія.

Цей інцидент у Нью-Йорку міг би видатись якоюсь дивною й безглуздою шпилькою Москви на адресу Грузії. Однак учора було вже неможливо не помітити дивного збігу: Росія почала вставляти подібні шпильки по всіх фронтах. Ось уже кілька днів від російських офіційних осіб всіх рівнів лунають досить рішучі репліки на адресу нової російської "осі зла". Схоже, її становлять Грузія, Україна й Молдова, яка майже приєдналась до них.

На користь того, що Кремль відносно цих країн настроєний досить рішуче, говорить багато чого. Про початок наступу на Україну сигналізував виступ генпрокурора Устінова, який пояснив, що кримінальне переслідування в.о. прем’єра України Юлії Тимошенко припинено не буде. Про Грузію пан Устінов нічого не казав, однак, про цю країну дуже багато сказали лідери бунтівних республік, які перебувають у Москві.

Президентів трьох невизнаних республік - Абхазії, Південної Осетії й Придністров’я - зібрали на екстрену нараду в російській столиці на минулих вихідних, і після цього вони як один стали виступати з досить зухвалими заявами.

Наприклад, новообраний президент Абхазії Сергій Багапш і глава Південної Осетії Едуард Кокойти провели в Москві переговори, а потім по черзі розкритикували пропозиції, які пролунали у виступі президента Грузії Михайла Саакашвілі в ПАРЄ.

Пан Кокойти у відповідь на слова грузинського лідера про можливості надання Південній Осетії особливого статусу заявив, що "обговорювати статус республіки зараз не варто". А також нагадав, що 95% населення країни є громадянами Росії й на території республіки діє російське законодавство.

Сергій Багапш висловився ще різкіше, назвавши заяву Михайла Саакашвілі в ПАРЄ з абхазької проблеми "схожою на оголошення нам війни". "Якщо нам оголошена війна, ми будемо готуватися до війни, - заявив абхазький лідер. - Для збереження незалежності своєї держави ми готові заплатити будь-яку ціну".

Глава Придністровської Молдавської республіки Ігор Смірнов на прес-конференції в середу стверджував, що його поява в Москві одночасно з лідерами бунтівних грузинських республік - випадковий збіг. Однак і він виступив у тій же тональності, що й добродії Кокойти й Багапш: рішуче й войовничо пригрозив "остаточним розривом відносин" з Молдавією. Нинішні дії Кишинева він назвав "повним набором передвоєнних дій" і додав, що Придністров’я готове до будь-якого повороту подій.

Всі ці елементи ідеально складаються в загальну картину - Кремль розробив нову стратегію, суть якої полягає в наступному: ускладнити життя державам, які завинили, будь-якими способами.

Дозвольте вас привітати

Хрестовий похід Москви проти Грузії й України розпочинається саме в момент міжнародного тріумфу Віктора Ющенка й Михайла Саакашвілі. Учора стало відомо, що авторитетні американські сенатори республіканець Джон Маккейн і демократ Хілларі Клінтон висунули президентів Грузії й України на здобуття Нобелівської премії миру за їхню "історичну роль у боротьбі за свободу в Грузії і в Україні". Віце-президент США Дік Чейні назвав Віктора Ющенка "союзником у боротьбі за свободу". А днем раніше лідерам "помаранчевої" й "рожевої" революцій аплодували в Парламентській асамблеї Ради Європи.

Такий міжнародний прийом засвідчує, що Росії відтепер буде все складніше впливати на ці країни. Віктор Ющенко заявив на прес-конференції в Кракові, що має намір переглянути угоду, підписану в межах Єдиного економічного простору з Росією, Казахстаном і Білорусією. Зв’язувати українську економіку надто міцними узами з російською новий український лідер, схоже, не має наміру.

Українська економіка зараз на підйомі. Захід напевно не пошкодує допомоги в прийдешніх реформах, які буде проводити команда Віктора Ющенка. А це означає, що в близькому майбутньому саме українська економіка може стати зразком для наслідування в СНД, і зв’язувати себе зайвими зобов’язаннями з Москвою Києву зовсім не з руки.

Змінити те, що вже сталося, Росія, звичайно, не може. Однак тепер основною її метою є довести, що ейфорія, яка панує на Заході, передчасна. Москва хоче продемонструвати, що в неї в руках є ще чимало важелів впливу. І успіх "помаранчевих" зовсім не невідворотний. Зокрема, приміром, претензії російської прокуратури до Юлії Тимошенко можуть вплинути на розклад у верховній раді – тільки й дивися як вдасться покласти початок складній політичній грі й "помаранчеву принцесу" главою уряду не затвердять (див. вчорашній номер Ъ).

Успіхи Михайла Саакашвілі також залежать від Москви - вустами лояльних невизнаних президентів Кремль повідомляє йому, що ніяка західна допомога не допоможе йому в збиранні грузинських земель. Нейтралізувати суперника Москва сподівається, вплутавши його в урегулювання щоденних рутинних проблем.

Третій опонент Москви - молдавське керівництво. У Кремлі, мабуть, розуміють, що повернути всю Молдову під своє крило вже не вдасться. Для приходу до влади прозахідних "помаранчевих" сил ніяких революцій, напевно, навіть не знадобиться - правляча комуністична партія неминуче програє парламентські вибори. Тому Москва вже почала розігрувати тут грузино-український сценарій. Мотив усе той самий - втопити республіку у внутрішніх протиріччях і не пустити на Захід.

Пряма і очевидна загроза

Активність російської зовнішньої політики в ці дні зовсім не обмежувалася нападками на нових недругів. Учора Москва розпочала майже демонстративно готуватися до виборів в інших республіках СНД - рятувати їх від "помаранчевої чуми".

Голова ЦВК РФ Олександр Вешняков оголосив, що російські спостерігачі обов’язково проконтролюють перебіг парламентських виборів у Киргизії й Таджикистані, які заплановані на 27 лютого. А голова виконкому СНД Володимир Рушайло вже прилетів до Бішкеку, щоб обговорити майбутнє голосування з киргизьким керівництвом. Режим Аскара Акаєва давно називають імовірною жертвою наступної "помаранчевої революції", тому, безсумнівно, Москва буде надавати йому всебічну допомогу.

Українська й грузинська революції не тільки вселили оптимізм опозиціям у кожній з республік колишнього СНД. Вони показали наявність другого шляху - приємного зусібіч демократичного розвитку, за який передбачається любов і замилування Заходу, а також його щедра допомога. Захід уже визнав у Грузії й Україні еталон демократії для СНД і буде наполегливо рекомендувати його іншим. Це означає, що відтепер благополуччя України й Грузії є загрозою для Москви, оскільки демонструє, чого можуть досягнути екс-радянські республіки, якщо вийдуть з-під опіки Росії.

Нарешті, головна небезпека полягає в тому, що "помаранчеві" ідеї стають усе популярнішими в самій Росії. Помаранчеві кольори все частіше майорять на мітингах пенсіонерів. А відповідно до нещодавніх соцопитувань, майже половина росіян думає, що "помаранчева революція" у Росії цілком можлива. І чим успішнішими будуть реформи в Україні й у Грузії, тим сильнішою буде спокуса наслідувати їхній приклад в інших пострадянських країнах, не виключаючи й Росію. Тому в Кремля просто немає іншого виходу, крім як спускати на Київ і Тбілісі всіх собак і сподіватися, що вони все ж таки спасують перед проблемами, що впали на них.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах