Головна
 

The Moscow Tіmes: Західна преса в Україні працювала на Кремль

Корреспондент.net, 2 лютого 2005, 14:14
0
3

"Янукович у своїй кампанії прагнув розділити країну на два табори - західній і східний – з цієї самої причини", - пише Айра Строс, у російському виданні The Moscow Tіmes, Росія.

Він обіцяв народу необмежену інтеграцію з Росією. Під впливом його кампанії Кучма прибрав завдання інтеграції з Європейським Союзом і НАТО з документів, у яких прописувалася національна стратегія України. Ющенко ж відмовився танцювати під дудку Януковича і спробував триматися в руслі вимоги демократичних і ринкових реформ усередині України.

Однак під дудку Януковича станцювала західна преса, на догоду йому цілком зобразивши вибори як битву між Заходом і Росією. Якби українці більше їй вірили, вони б, напевно, проголосували за Януковича. Вони, щоправда, так і не повірили.

Принцип "обкладеної фортеці", на якому трималася кампанія Януковича, зрештою обернувся проти нього самого тільки через те, що за його правилами не погодився грати його опонент. Ющенко розмовляв як поміркований політик, про прагнення підтримувати тісні зв’язки і зі Сходом, і з Заходом, навіть з огляду на те, що це прагнення буде супроводжуватися рухом у західному напрямку. Він не загрожував розколоти країну, через що виборці і виявилися до нього прихильними.

Крім того, уряди західних країн теж відкинули обвинувачення в тому, що вони ведуть геополітичну гру, спрямовану проти Росії. Причому, цілком ймовірно, у цьому вони не кривили душею, хоча підтримувати переконливий тон їм було дуже нелегко. Доводилося перекрикувати хор західних журналістів, які дружно налаштувалися проти Росії. Власті Заходу спокійно вказували на відмінності між собою і Росією, яка у відкриту підтримувала Януковича і, намагаючись забезпечити йому президентське крісло, не соромилася давити на Україну. Крім того, на Заході заперечували, що їхні власті стоять за Ющенком, проголошуючи своєю метою проведення лише вільних виборів і встановлення демократії. Насправді ж, нехай навіть пасивно, вони стояли за Ющенка так само, як і за демократію.

Захід підтримував Ющенка як друга демократії і політика, який стоїть за взаємовигідні зв’язки. Захід, звичайно, намагався протистояти Януковичу через острах перед можливою реставрацією Російської Імперії, яка могла б розпочатися з насадження в Україні залежного від Росії авторитарного режиму, у той час як планам Януковича щодо інтеграції з Росією просто не було меж. Таким чином і сформувалися два табори – обидва зі своїми внутрішніми відмінностями і ще більш асиметричні, ніж той дзеркальний образ, який відтворили міжнародні спостерігачі.

Коли Росія визначила, що підтримка Ющенка й інтеграції України з Заходом апріорі спрямована проти неї, це був її власний вибір, а не вибір Заходу. І Росія сама прив’язала себе до режиму Кучми, вибравши собі, прямо скажемо, не дуже позитивного партнера. Фактично Кучма міг вважатися партнером Росії лише у визначеному (і не дуже великому) ступені, піклуючись, як і всі авторитарні правителі, винятково про задоволення власних вузьких інтересів. Кучму Росія вибрала собі в друзі, власне, і не через це, а через те, що він поставив нездоланні перешкоди на шляху потенційного злиття України з Заходом.

Усе це було б досить важко роз’ясняти у чіткій і зрозумілій формі, навіть аби  представники західної влади і змогли точно розставити усе на свої місця. Але роз’яснити людям ситуацію в досить переконливому ключі стало вже практично неможливо, коли до всіх складностей, які вже були присутні, додався і тягар криків про геополітичну битву, невпинно розповсюджуваних як російським урядом, так і західними журналістами. У цьому хорі усе, що до того стояло на своїх місцях, було звалено до купи, і він міг би переломити природну властивість людської свідомості, яка пручається спрощеному відображенню дійсності. Багатьом у Росії здалося, що преса висловлює реальні погляди західного суспільства - тим паче, дещо, що жителі Росії чули від них, цілком укладалося в логіку того, про що їм повторювала їхня власна влада.

До образу геополітичного супротивника Януковича звели не тільки журналісти, але і представники різних неурядових організацій, унаслідок чого в ситуацію було внесено ще один ускладнюючий фактор: незалежні організації, фінансовані з метою забезпечення вільних виборів і підтримки розвитку громадянського суспільства владою західних країн, однак за допомогою обережних схем, які дозволяли їм дистанціюватися від дій цих організацій, визначили свою позицію на користь однієї зі сторін у набагато грубішій формі, ніж та сама влада. Таким чином, у російських аналітиків на кшталт Сергія Маркова з’явився привід казати про засилля східноєвропейців у цих незалежних інститутах, з чого він зробив висновок, що в Росії немає проблеми з втручанням у ситуацію в Україні західної влади - є проблема з втручанням неурядових організацій. Правда, навряд чи те, що вони так дружно стали на одну сторону, зіграло яку-небудь помітну роль у зміні політичного забарвлення ситуації.

Перемога Ющенка так чудова саме тим, що нею ознаменувалася перемога більш складного підходу над відверто спрощеним, причому зроблено це було в умовах щільної і важкої виборчої кампанії. У цій ситуації народ України, який вибрав для себе більш складний підхід, виявив набагато більшу зрілість, ніж засоби масової інформації західних країн, які обрали, разом з Януковичем і Кремлем, принцип спрощенства і завалили всі логічні бар’єри між різними поняттями. Найбільш ймовірна тому причина - українці усвідомлювали, що відбувається в реальності навколо них, і виявили сувору рішучість не дати себе обдурити, у той час як західні журналісти поводилися  як прості найманці, єдиний інтерес яких виражався в тому, щоб за будь-яку ціну залучити інтерес ледачої і далекої від українських проблем аудиторії.

Західна преса цілком спотворила реальну позицію Заходу в Україні. Так, звичайно, преса була у своєму праві. Засоби масової інформації - не уряд; більш того, у більшості випадків вони ставлять себе в недружню владі позицію. Однак у даному конкретному випадку преса взяла на себе роль неофіційного, але усе ж таки  виразника системи західних цінностей. Тільки вжитися в цю роль їм так і не вдалося. Звичайно, через неї Ющенко не програв вибори, але для того, щоб переконати Росію, що Захід прийшов в Україну зробити Росії погано, їм вдалося зробити набагато більше, ніж у таких випадках можна робити. І те, що їм це вдалося - точніше, наслідки того, що їм це вдалося, - може, як наслідок, завдати шкоди, яка перекриває усі вигоди від перемоги в Україні.

Ми "виграли" в Україні, і водночас зробили дуже багато чого для того, щоб "програти" у Росії. Це не було природним і неминучим наслідком успіху Ющенка. Цей результат принесли ті, хто по обидва боки посилено намагався зобразити українські вибори як битву двох ворогуючих таборів.

Айра Строс - координатор від США в Комітеті НАТО зі Східної Європи і Росії. Комітет - неурядова міжнародна асоціація, яка досліджує проблеми розширення і трансформації НАТО.

Оригінал публікації: In Ukraine, Western Media Mirrored Kremlin

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах