Головна
 

Washington Post: Путін - лідер контрреволюції

Корреспондент.net, 5 лютого 2005, 17:45
0
4

"Поки президент Буш та інші лідери західного світу святкують перемогу демократичної революції в Україні, в інших колишніх республіках Радянського Союзу визрівають зовсім інші думки", - зазначається в редакційному коментарі The Washington Post, США.

Поки президент Буш і інші лідери західного світу святкують перемогу демократичної революції в Україні, в інших колишніх республіках Радянського Союзу визрівають зовсім інші думки. Глави пострадянських держав, уже довгий час, як і колишній український режим, живуть корупцією, репресіями і виборчими підтасуваннями, вони роблять усе можливе, щоб уникнути повторення на своїх теренах народної "помаранчевої" революції або "революції троянд", яку раніше пережила Грузія. За останні тижні влада цих країн почала забороняти діяльність опозиційних партій, кидати до в’язниць найпопулярніших своїх політичних супротивників і переслідувати західні організації, які закликають до демократичних змін. І за допомогою вони звертаються за знайомою адресою: Москва, Кремль, президент Росії Володимир Путін.

Серед тих, хто минулого місяця відвідував Москву, був президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. Багатостраждальні опозиційні рухи цієї середньоазіатської держави одержали потужний імпульс від українських подій, і їхні представники навіть приїжджали до Києва. Але реакція пана Назарбаєва, який за місяць до українських виборів сам провів таке ж шахрайське голосування в своїй країні, не змусила довго на себе чекати. Він розпустив головну опозиційну партію, висунув податкові претензії місцевому відділенню Фонду Сороса, яке працює над підтримкою демократичних реформ, і подав до суду на свого головного політичного супротивника Заманбека Нуркаділова за наклеп.

Після всього цього його тепло прийняв у себе пан Путін, який підписав з ним договір про державний кордон таким чином, що обидві країни одержали можливість спільно розробляти одне газове родовище. Казахський тиран із вдячністю зауважив російському лідеру, що "сам Бог звів їх разом".

Наступним в черзі до алькову Путіна став президент Киргизстана Аскар Акаєв. Причин для занепокоєння в пана Акаєва, який править своєю маленькою гірською країною вже п’ятнадцять років, тобто на рік більше, ніж ця країна проіснувала в статусі незалежної держави, і справді вдосталь. У нього вибори призначено на 27 лютого, і опозиція відкрито готується провести їх за українським зразком, оголосивши жовтий колір і тюльпан як свою емблему. Акаєв спробував зняти з передвиборчої дистанції свого головного супротивника - колишнього прем’єр-міністра Розу Отунбаєву, але це тільки збільшило проблему: опозиція вийшла з протестами на вулиці столиці країни Бішкека, а непокірливий парламент прийняв закон, який скасовує норму, на підставі якої передбачалося не давати Отунбаєвій можливості брати участь у голосуванні. Тому-то пан Акаєв, який у минулому  домагався дружби зі Сполученими Штатами, тепер звернувся особисто до Володимира Путіну. На минулому тижні в Москві він обіцяв йому перетворити військову базу, яка нещодавно з’явилася в Киргизстані, на "ключовий елемент системи безпеки в Середній Азії". Разом з тим, не зазначалося, але, звичайно, малося на увазі, що статус бази американських ВВС, розміщеної там ще в 2001 році для забезпечення операції в Афганістану, відповідно знизиться.

У деяких західних експертів виникло припущення, що Путін зрозумів первинну безуспішність своєї проваленої спроби привести до влади в Україні Президента такого ж ґатунку, як і попередній. Але насправді все навпаки: схоже, що оточення пана Путіна насправді вважає своєю єдиною помилкою те, що у свій час вони превентивно не вдарили по українській демократичній опозиції. На всьому пострадянському просторі борців за свободу репресують і саджають до в’язниць (проросійський диктатор Білорусі також устиг посадити за ґрати свого найбільш ймовірного супротивника), Путін заспокоює нерви авторитарних правителів кремлівською гостинністю й економічним пільгами.

Президенту Бушу, який присягнув стояти пліч-о-пліч з тими, хто вимагає демократичних реформ, і разом з ними бороти з репресіями, ще є над чим працювати в Євразії - якщо він не боїться розгнівати Володимира Путіна, звичайно.

Оригінал публікації: Counterrevolution

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах