Головна
 

НГ: "Я нікому нічого не винен". Інтерв’ю Ющенка

7 лютого 2005, 16:22
0
7

"Ющенко двічі, у 1999 і 2001 роках, відмовлявся від спроб зробити його Президентом", - пише Тетяна Івженко в статті "Я нікому нічого не винен", опублікованій 7 лютого в російській "Независимой газете".

Останнім часом не лише противники, але навіть найближчі соратники нового президента України визнають, що вони погано знають Ющенка. Політик, чиї дії, як здавалося, легко прораховувалися, дивує непередбачуваністю. Він не тільки призначив Тимошенко в.о. прем’єра, але змусив своє оточення прийняти і підтримати це рішення. Президент не просто заявив про стратегічну мету приєднання до ЄС, але змусив визнати і розділити цю мету навіть ідеологічних противників євроінтеграції. Попереду очікується ще багато всього цікавого, пообіцяв президент.

Від м’якої, податливої, інтелігентної, схильної до самокопань людини, яка потребує порад, яким раніше сприймався Ющенко, ніхто не очікував твердості, незалежності і самостійності рішень, які ним демонструються. Хоча сам він одного разу сказав слова, які можна сприймати як ключ до розгадки його несподіваного стилю поведінки: "Моє найцінніше відчуття - це коли я просинаюся вранці й усвідомлюю, що я нікому нічого не винен. Це дозволяє мені приймати рішення, які вважаю вірними і необхідними. І після перемоги я буду просинатися з таким самим почуттям. Я вільний у своєму праві приймати рішення в інтересах народу України".

Це було сказано задовго до президентських виборів, коли слова про перемогу викликали поблажливі посмішки. А тепер Ющенко розробив свою методику досягнення цілей. І стала очевидною ще одна важлива якість Ющенка - він уміє ставити мету і йти до неї, ситуативно підлаштовуючись під тактику конкретного моменту, але стратегічно ні на крок не відступаючи від задуманого і не сумніваючись у реалістичності власних планів.

Дружина президента

Лише дружина Ющенка Катерина, відзначаючи, що передвиборна кампанія й отруєння зробили її чоловіка більш сильною і менш довірливою людиною, усе-таки каже, що його характер мало змінився. Просто раніше про багато рис ніхто не догадувався. "Віктор завжди був дуже сильною і мудрою людиною. Але він дуже добре вихований, тому ніколи не демонстрував свій темперамент..." - сказала вона в інтерв’ю газеті "Україна молода".

Думка першої леді в даному разі є особливо цікавою, тому що навіть найближчі соратники Ющенка ремствують, що останнім часом  президент щирий і відвертий, схоже, лише з нею. Дружина виконує функції перекладача під час усіх закритих зустрічей президента із західними політиками (що гарантує абсолютну конфіденційність переговорів), їй же приписують роль першого і головного радника Ющенка.

Катерина Ющенко постійно спростовує чутки про своє втручання в політичну діяльність чоловіка, посилаючись на те, що вона зайнята винятково вихованням трьох маленьких дітей, шестирічної Софії, чотирирічної Христини й однорічного Тараса. Але дуже багато політиків в Україні вважають, що президентські амбіції в Ющенка з’явилися після одруження з Катериною Чумаченко в середині 1990-х. "Уявіть: вона, звичайно, була американкою, що для будь-якого українця вже багато означає, вона навіть консультувала український уряд з якихось там фінансових питань, - пояснює один з депутатів Верховної Ради. - Але ким вона була в себе на батьківщині? Незаміжньою дочкою бідних емігрантів, усе життя якої будувалася за принципом: довести американцям, що я теж людина не другого сорту? Тільки в Україні вона могла так вдало вийти заміж і тільки тут вона змогла мріяти про більше..."

Дружина Ющенка, немов на підтвердження цієї думки, одного разу в розмові з журналістами згадала, як у 15 років змушена була піти працювати офіціанткою, потім нянечкою, пізніше - чорноробом у будівельній бригаді. "Щоб мене вивчити, мамі з батьком доводилося заощаджувати на всьому... У мене ніколи не було дорогого вбрання..." - згадувала вона. Проте Катерина Чумаченко добре захистила дипломи в двох університетах - Чикагському і Джорджтаунському.

В Україну вона приїхала в 1991 році як голова фонду "Україна-США", про який давно вже всі забули. Через пару років вона одержала посаду керівника українського представництва міжнародної аудиторської компанії KPMG. Саме в той час доля звела її з молодим банкіром Ющенком, який подавав великі надії: по дорозі на закордонний фінансовий форум їхні місця в літаку опинилися поруч.

Ющенко пізніше згадував, що кількох годин польоту йому вистачило, щоб закохатися на все життя. На той час у нього було двоє дорослих дітей - дочка Віталіна і син Андрій від першого шлюбу. Зараз, до речі, усі діти й онуки Ющенка живуть разом з ним у новій родині, а про першу дружину згадувати не прийнято. Абсолютно всі представники оточення президента, посилаючись на причини етичного характеру, вважають неможливим і неприпустимим обговорення цієї теми. "А ви знаєте, що Катерина Ющенко от-от отримає українське громадянство? Давайте краще я вам про це розповім", - сказав один із соратників президента. Він, проте, не зміг відповісти на запитання, яке громадянство в молодших дітей Ющенка.

І вже зовсім як плітки в Києві кажуть, що президент живе за рахунок дружини, власних заощаджень у нього нібито практично немає. Принаймні навіть противники Ющенка в період передвиборної кампанії так і не змогли знайти компромат, пов’язаний з якою-небудь бізнес-діяльністю кандидата від опозиції. А його секретар, відповідаючи на запитання про кошти, витрачені на лікування Ющенка після отруєння, сказала, що в дружини і представників оточення достатньо грошей.

"Після смерті матері він озлобиться"

Українського президента не можна запідозрити в мріях про американське життя: схоже, Ющенко в душі до цього часу залишився хлопцем із села Хоружівка Сумської області, де він народився 23 лютого 1954 року і де прожили все життя його батьки, учителі сільської школи.

Українські телевізійники-документалісти кілька років тому зняли фільм про батьківщину Ющенка. Мама відомого політика жила в звичайному сільському будинку. Вона пояснила журналістам, що нічого не хоче змінювати в житті і що її сини (у Ющенка є старший брат Петро) люблять повертатися в дитинство - до будинку, де ті самі меблі, посуд, їжа, усе, як було двадцять-тридцять років тому. Ющенко дійсно любить згадувати історії з дитинства, малюючи мальовничі картинки традицій і звичаїв життя звичайного українського села...

У звичайному селянському одязі, з натрудженими, почорнілими від роботи руками, Варвара Ющенко втомлено казала журналістам, що діяльність її улюбленого сина - це її особистий тяжкий хрест, тому що політика - справа страшна і брудна. Після отруєння Ющенка його мама злягла з інфарктом, провела чотири місяці в лікарні. Вона встигла побачити перемогу сина й інавгурацію нового президента. Варвара Ющенко померла 31 січня.

І це стало, мабуть, найболючішим ударом для українського лідера, який, за словами його оточення, звинувачує себе й обвинувачує своїх ворогів у смерті матері. "Раніше я б сказав, що після цієї втрати він заглибиться в себе, замкнеться, махне на всіх рукою, що можна буде ним маніпулювати. Тепер думаю, що Ющенко, навпаки, озлобиться і стане нещадним. Він дуже змінився", - сказав один з журналістів, добре знайомий з колишнім лідером української опозиції.

Шлях від колгоспного бухгалтера до члена таємного елітного "клубу фінансистів"

Учителі сільської школи, у якій колись учився український президент, пам’ятають його як гарного і старанного хлопчика з романтичним характером і без амбіцій лідера. Останнє спостереження повністю підтверджується тим, що після школи, у 1970 році, Ющенко з волі батька (якого він, як кажуть, слухався беззаперечно) вступив у Тернопільський фінансово-економічний інститут на спеціальність "Бухгалтерський облік у сільському господарстві". Можливо, саме факультет навчив Ющенка і терпінню, і вмінню знаходити заняття для душі: у студентські роки він захопився альпінізмом, малюванням, бджільництвом.

Зараз український президент згадує, як годинами малював і фотографував пейзажі в Івано-Франківській області, куди він за розподілом поїхав працювати бухгалтером колгоспу. За один рік, з яким у Ющенка до цього часу пов’язані найясніші спогади про юність, він на все життя полюбив Західну Україну. Але вже в 1975 році він пішов в армію, а повернувшись, на настійну вимогу батьків переїхав на батьківщину. З цього моменту і розпочалася кар’єра Ющенка як фінансиста.

Наприкінці 1970-х він починав як простий економіст у відділенні Держбанку СРСР, а до 1986 року доріс до посади заступника начальника управління в українському республіканському відділенні Держбанку СРСР і переїхав на роботу в Київ.

У 1987 році Ющенко перейшов на роботу в Агропромбанк, пізніше перереєстрований скандально відомий банк "Україна", у якому до того моменту формувалася команда талановитих молодих фінансистів під керівництвом Вадима Гетьмана, який після проголошення Україною незалежності очолив Нацбанк. "Гетьман формував не просто команду, але свою партію, клан, якщо хочете. Кожен, хто в той момент потрапив у цю особливу касту, пізніше очолили міністерства, відомства, банки..." - стверджує один з депутатів Верховної Ради.

Можливо, саме тоді Ющенко вперше відчув себе людиною, від якої може багато чого залежати. Хоча ніхто не знає, чи сподобалося молодому фінансисту це почуття. Але достовірно відомо, що саме з подання і за рекомендаціями Гетьмана Ющенко в квітні 1992 року став першим заступником і виконуючим обов’язки голови правління банку "Україна", а із січня 1993 року - головою українського Нацбанку. До 1999 року він устиг ввести в Україні гривню, створити Державну скарбницю, побудувати Банкнотно-монетний двір. У 1997 році в рейтингу впливового фінансового журналу Global Fіnance Віктор Ющенко входив до десятки кращих банкірів світу.

Фактом залишається те, що для Ющенка Вадим Гетьман був другом, учителем, наставником і дороговказною зіркою. Цей впливовий фінансист і політик, лідер парламентської фракції і голова біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі був убитий у 1998 році, за рік до президентських виборів. Незабаром в автокатастрофі за нез’ясованих обставин загинув ще один близький товариш Ющенка по "клубу Гетьмана", заступник голови Нацбанку Олександр Веселовський.

Багато українських політиків до цього часу вважають, що Ющенко не став балотуватися на посаду президента, тому що важко переживав утрату друзів. І що сприйняв їхні смерті як натяк на те, що не варто розпочинати спробу реалізувати ідею "групи фінансистів" про суперництво з Кучмою на виборах 1999 року. Хоча після фантастично вдало проведеної в 1996 році грошової реформи рейтинг популярності головного банкіра країни був надзвичайно високим. І це давало йому шанс якщо не на просту перемогу, то на революційний прихід до влади, як це сталося через п’ять років.

Смак політики

Журналісти ніколи не любили брати інтерв’ю в Ющенка, оскільки він говорив довго, плутано, нудно і гранично неконкретно. Більш-менш живою завжди була тільки та частина розмови, що стосувалася безпосередньо фінансів і банківської діяльності. Ющенко міг годинами розповідати про переваги створеної ним фінансової системи й особливості введених в Україні міжбанківських розрахунків.

Він завжди підкреслено дистанціювався від політики і політиків, а якщо торкався небезпечних тем, то коментував їх загальними фразами. Навіть вступивши у 1996 році в створювану силовими методами "партію бюрократії" (Народно-демократичну партію), Ющенко з першої ж нагоди призупинив у ній членство, пославшись на несумісність партійної діяльності і роботи в Нацбанку. Після цього він завжди обережно ставився до членства в партіях. І тільки цього року , перемігши на виборах президента, раптом заявив про намір створити свою партію "Наша Україна". Вона, за ідеєю, повинна до наступних парламентських виборів міцно зцементувати лави всіх різнобарвних політичних утворень, що згрупувалися навколо колишнього лідера опозиції в період президентської передвиборної кампанії.

Кучма, схоже, точніше за всіх уявляв собі портрет Ющенка і ні на хвилину не забував ні про антипартійний демарш головного банкіра країни, ні про те, що Ющенко, якого пестує й опікує Захід, може бути політично небезпечним. Але призначення в 1999 році молодого реформатора прем’єр-міністром далося нелегко не тільки президенту Кучмі, але й самому Ющенку. Офіційному Києву в той момент гостро потрібна була допомога Заходу, оскільки над Україною нависла цілком реальна загроза дефолту. Ющенко, який користується довірою західних структур ще з часів успішної грошової реформи, смог переконати кредиторів реструктуризувати борги.

Сам Ющенко, як стверджують люди, які його знають, саме  в той період вирішив для себе відмовитися від ідеї політичного росту і категорично не бажав іти в уряд. За чутками, переконала його (і допомогла освоїтися на новому місці) Юлія Тимошенко, з якою Ющенку довелося працювати в уряді.

Вважається, що їхній дует реалізувався саме в той час: експресивна Тимошенко вдало врівноважувала пасивного і повільного Ющенка, а його професіоналізм у фінансовій сфері і схильність до точного прораховування результатів успішно поєднувалися з її авантюризмом і знанням "тіньових" економічних реалій.

Зв’язку Ющенко-Тимошенко зміцнив сам Кучма, який оточив двох керівників уряду "своїми людьми". До кінця роботи кабінету Ющенка скандали в уряді стали публічними, прем’єр-міністр став давати політичні інтерв’ю, у яких відкрито обвинувачував оточення Кучми в саботажі реформ і протидії уряду. У квітні 2001 року Кучма відправив уряд Ющенка у відставку, а вже через кілька місяців в Україні вибухнув "касетний скандал"...

"Будь-яка війна завершується переговорами"

Хвилю протесту проти президента Кучми в той момент очолила Юлія Тимошенко, яка створила пізніше Фронт національно порятунку. Багато аналітиків пророкували, що опозиція об’єднається, доможеться відставки президента і проведення дострокових виборів, переможцем яких міг би стати Ющенко. Тим більше, що за час роботи в уряді він став ще популярнішим, оскільки виплатив заборгованість по зарплатах і пенсіях, а також на пару доларів збільшив соціальні виплати. Але Ющенко не просто відмовився від подібної честі, він взагалі відійшов убік.

Коли прихильники Тимошенко вийшли на вулиці піл гаслом "Кучму - геть!", Ющенко розповідав журналістам про свої "синівські почуття" стосовно  президента. "Від мене ви неповажних слів стосовно президента не почуєте", - сказав він в одному з інтерв’ю.

Ющенко створив так званий Форум демократичних сил, який став запрошувати Кучму і його прихильників на мирні переговори з врегулювання ситуації, і Тимошенко обвинуватила його в зрадництві. "Будь-яка війна завершується переговорами, - пояснював тоді Ющенко. - Те, про що я кажу, для України романтичний, але чесний сценарій. І визнаю, що влада просто так "увійти" у нього не зможе. Якщо наша політична сила пропонує розпочати діалог, а її не чують, то, рано або пізно, говоритиме вулиця".

Однак у 2001 році підсумком протистояння президента і розрізненої опозиції став арешт Тимошенко і війна, оголошена олігархами особисто Ющенку. Що, проте, не перешкодило його команді вже у 2002 році переконливо перемогти на парламентських виборах. Соратники стверджують, що саме та перемога (як знак надії народу не на десять різномастих партій, що ввійшли в блок Ющенка, але особисто на лідера блоку) змусила поміркованого опозиціонера серйозно замислитися про президентське крісло.

І тільки до літа 2004 року лідери української опозиції, навчені гірким досвідом, змогли подолати образи й амбіції, щоб об’єднатися. Щоправда, зараз практично всі політики в команді Ющенка в різний час і на різних посадах працювали і при президенті Кучмі. Фактично новий президент будує свою владу на уламках старої команди, майже кожен з членів якої пішов в опозицію тільки після того, як сам Кучма показав їм на двері.

Зовсім недавно в одному з інтерв’ю Ющенко з гіркотою визнав: "Президентство Леоніда Кучми я б оцінив як десятиліття розчарувань і несправджених надій..." Можливо, частину провини за це відчуває і новий президент, який звик занадто довго міркувати над речами, що вимагають негайної реакції, і дозволяє собі спізнюватися в моменти, коли зволікання є недозволеним. Мабуть, перші рішучі, блискавичні і зненацька радикальні дії Ющенка на посаді президента частково пояснюються його бажанням якомога швидше надолужити згаяне через його провину. Хоча від звички всюди і завжди спізнюватися український президент відучитися, зважаючи на все, не в змозі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах