Головна
 

Коммерсантъ: Обіймай, але перевіряй

21 березня 2005, 11:21
0
6

"Володимир Путін і надалі стежитиме за Україною", - пише Андрій Колесников у статті "Обіймай, але перевіряй", опублікованій 21 березня в російському виданні "Коммерсантъ".

У суботу президент Росії Володимир Путін прилетів із Франції в Україну і зустрівся з лідерами "помаранчевої революції" Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко. Унаслідок цієї зустрічі, на думку спеціального кореспондента Ъ Андрія Колесникова, перестала існувати інтрига Віктор Ющенко-Володимир Путін. Проте виникла інша, більш цікава.

В аеропорту Володимира Путіна зустрів держсекретар українського президента Олександр Зінченко. Віктор Ющенко чекав Володимира Путіна на ґанку канцелярії, і Володимир Путін картав його за це:

- Але ж холодно!

Вони обійнялися і, взагалі, з боку справляли враження старих друзів, які давно не бачилися. Так Володимир Путін звичайно обіймається з Герхардом Шредером.

Ця поведінка викликала в мене відчуття, звичайно, млявого протесту, оскільки ж було зрозуміло, що не так уже вони й скучили один за одним. Можна було припустити, що Віктор Ющенко обіймається з Володимиром Путіним в ім’я єдності своєї країни, яку роздирають протиріччя між Сходом і Заходом, а Володимир Путін обіймається з Віктором Ющенком в ім’я газового консорціуму. Але ж можна було зробити це хоча б не так несамовито.

Переговори тривали довго, більше двох годин, і це був сюрприз.

Після переговорів російський президент поїхав до виділеної йому резиденції, звідки до кінця дня більше не виходив. На цей день його оселили на Липській вулиці, поруч з верховною радою. Це було, звичайно, центрове місце. Володимира Путіна не скривдили. Мабуть, завдання такого не було. За бажання і з цього можна було зробити далекоглядні висновки. Але бажання не було.

Хвилин за десять до того, як кортеж російського президента під’їхав до резиденції, біля турнікетів, якими була заблокована вулиця, з’явилася група демонстрантів з тридцяти осіб. На жовто-блакитних прапорах було написано "Янукович-2004". Мабуть, у цих людей вибори українського президента були ще в самому розпалі.

- Росіянин? - запитали вони в мене.

Відхрещуватися було безглуздо.

- Боже! - просяяли вони. - Він з Москви! Наш!

І вони, захлинаючись, розповідали мені, як жорстоко з ними поводиться нова влада, яка ніяк не хоче визнати, що Україні потрібен четвертий тур виборів. Але влада не хоче четвертого туру, розписуючись тим самим у своїй слабкості і визнаючи, що їхній кандидат, Віктор Янукович, переможе в четвертому турі автоматично. А якщо не в четвертому, то в п’ятому вже точно.

- Ми хотіли зустріти Путіна, і нас з майдану відправили до Маріїнського палацу, сказали, що він буде там. А там нікого немає! Нас обдурили. Нас знову обдурили!

Вони задали нарешті мені найголовніше запитання: чи можу я допомогти їм із прапором? У них був лише один російський прапор на всіх. І вони розуміли, що з одним прапором шансів на перемогу в них менше, ніж із двома.

У певний момент я зрозумів, що слухати їх просто не маю сил. Я пішов, але вони все-таки встигли вручити мені на прощання найдорогоцінніше, що в них було: фото Віктора Януковича, який дає автограф. Я не зміг відмовитися від подарунка, хоча згодом нерідко картав себе за цей напад малодушності. Треба було залишити фотографію їм. У ній вони мали більшу потребу.

Зустріч з головою верховної ради Володимиром Литвином була формальністю. Усі (зокрема, упевнений, і її учасники) чекали приїзду до резиденції українського прем’єра Юлії Тимошенко.

Вона теж чекала цієї зустрічі. Найімовірніше, вона хвилювалася. Інакше вона, напевно, перед тим як ввійти до кабінету, де стояв Володимир Путін, не почала б довго кашляти. Вона прихилилась до стіни і кашляла, а за нею з розгубленим виглядом стояло кілька її чиновників, чекаючи, коли кашель припиниться. Це було, мені здалося, нервове. Якщо, звичайно, не було натхненною грою досвідченого актора. Ніколи я не бачив, щоб хто-небудь так талановито коли-небудь зіграв кашель. Навіщо їй це було потрібно? А якщо вона насправді  зовсім не хвилювалася і при цьому їй треба було дати всім зрозуміти, що хвилюється? Щось, загалом, було таке в цьому кашлі.

Одягнена була Юлія Тимошенко стримано. Білий піджак, чорна блузка з білим коміром, чорна спідниця міді з білим кантом. Усе бездоганно і зухвало. Важко було уявити собі, що на таку жінку може бути заведена кримінальна справа.

Володимир Путін був одягнений простіше.

Він сказав, що радий зустрітися з пані Тимошенко. Питання, які вони мають обговорити, мають принциповий характер, оскільки "основний тягар відповідальності зараз усе-таки лежить на уряді".

Пан Путін не відмовив собі в задоволенні поговорити на свою улюблену тему і розповів, що динаміка товарообігу між нашими країнами є позитивною. Щоправда, його "трохи насторожує, що останнім часом темпи росту знизилися". Унаслідок переговорів, він висловив надію, міжурядова комісія України і Росії активізує свою роботу.

Юлія Тимошенко сиділа з прямою спиною, при цьому нахилившись до російського президента, й уважно слухала. Можна з упевненістю сказати, що не можна було слухати уважніше, ніж вона.

- Я дуже радий з вами познайомитися, - сказав Володимир Путін. І я подумав, що вони бачаться вперше, а всі якось забули про це.

- Це найважливіша зустріч для українського народу, - сказала Юлія Тимошенко.

Скромністю її бог, звичайно, не обділив, але хіба в цьому була справа? Справа була в тому, що щойно у Володимира Путіна відбулася зустріч з Віктором Ющенком. Виходило, що Юлія Тимошенко вважає цю зустріч другорядною для українського народу!

- Я сьогодні почула головне, - продовжила вона. - Я почула, що ви розраховуєте на український уряд. Це головне. І ви можете розраховувати на український уряд. Немає жодного нерозв’язаного питання! Якщо ми матимемо волю, від них не залишиться нічого! От кажуть: 62 документи, 63 документи... (вона мала на увазі, мабуть, документи, які довго намагалися погодити лідери Росії, України, Казахстану і Білорусії, щоб підписати угоди про єдиний економічний простір, ЄЕП. - А. К.).

Близько місяця тому, приїхавши до Москви, Віктор Ющенко, погравши мускулами, сказав Володимиру Путіну, що рухатися вбік ЄЕП можна, лише якщо це не суперечитиме руху вбік ЄС. Усі тоді зрозуміли так, що рухатися вбік ЄЕП Україна більше не буде, оскільки один простір за визначенням не може накластися на інший.

- Усе можна вирішити! - заспокоїла Юлія Тимошенко Володимира Путіна, і він раптом погодився, довірливо кивнувши. - Ми хочемо зробити так: два уряди зібралися, усе пройшли, всі елементи ЄЕП, і вирішили, як ми хочемо його бачити і що можемо зробити там. Усе це ми збережемо і примножимо!

Відбувалося щось дивне. Юлія Тимошенко вмовляла Володимира Путіна будувати ЄЕП, хоча вважалося, що за цим їде до Києва Володимир Путін. Російський президент, здавалося, теж не може зібратися з думками з цього приводу. Інакше він не став би озвучувати заздалегідь приготовлені фрази, які були неактуальні після того, що вже сказала пані Тимошенко.

- Адже ЄЕП, - казав він, - не був, по-перше, нашою ініціативою.

- Але ж ви не відмовляєтеся від нього?! - посміхалася Юлія Тимошенко.

- Ми – за, - якось розгублено відповідав Володимир Путін. - Ми уважно стежили і стежимо за вашими внутрішньополітичними подіями і готові стежити далі. Але усе-таки вони переважно закінчилися, і ми можемо знову повернутися до обговорення економічних питань. Головне – ми хотіли б мінімізувати витрати економічного об’єднання для наших народів. Там немає жодної політичної складової. Кажуть, що є наднаціональний орган. А там лише один наднаціональний орган – тарифний комітет! Але й це не наша ініціатива!

Юлія Тимошенко дивилася на Володимира Путіна вже з якимось полегшенням і навіть з ніжністю. Мені здавалося, вона зараз візьме його за руку і скаже, що йому треба просто розслабитися (і за можливості отримувати задоволення). Те, через що він так нервував, вона залишила в минулому через хвилину після початку зустрічі.

- Не наша ініціатива! - повторив Володимир Путін. - Це запропонували Казахстан і Білорусія. Вони хочуть, щоб тарифи на енергетику встановлювалися не в Росії, а в тарифному комітеті. Це в нас хочуть відняти частину суверенітету!

- Але ви ще готові? – м’яко посміхаючись, запитувала його пані Тимошенко.

- В інтересах усієї нашої величезної економічної території – так! - вигукував Володимир Путін. - Ми готові! Але, звичайно, це треба робити, виходячи з інтересів кожної країни. У повному обсязі – так у повному обсязі! Якщо хтось не хоче зовсім робити – не треба.

Він вже опинався. Він уже не дуже хотів створювати ЄЕП.

Більше ніхто не міг дорікнути українському уряду в тому, що він не хоче брати участі в ЄЕП. Тепер у цьому могли дорікнути Володимиру Путіну. Це була чиста перемога Юлії Тимошенко.

- Ми вас просимо, щоб якомога швидше була призначена людина, яка б в контакті з колегами проводила роботу з економічного співробітництва з Росією. Зрештою,  економіка Білорусії втричі менша за економіку України. А обсяг товарообігу в Білорусії з Росії – на один мільярд (доларів. - Ъ) більше, - використав Володимир Путін ще один аргумент, який точно не зараз прийшов йому в голову.

- Ми за те, щоб ЄЕП існував, - ще раз сказала Юлія Тимошенко. - Ми впевнені, що можна зняти всі обмеження з нашої торгівлі. Це все потрібно взяти і прибрати - те, існує ще з 1917 року. І ми готові зробити це швидше, ніж було передбачено всіма більш ранніми угодами.

- Казали, що ЄЕП – це рух в один бік, а ЄС – в інший, - продовжив уже спокійніше президент Росії. - Це зовсім помилкове твердження. Ми з ЄС підписуємо угоди щодо чотирьох просторів. Якщо Україна робить європейський вибір, але зрозуміло, що найближчим часом не буде членом або кандидатом у члени ЄС (не відмовив собі в задоволенні. - А. К.)... то в неї з’являються гарні передумови за результатами співробітництва з Росією, що вже підпише угоди з ЄС...

І знову він вмовляв українського прем’єра співробітничати з Росією, а вона і не думала відмовлятися.

При журналістах вони встигли обговорити навіть спільне будівництво багатостраждального літака Ан-70.

- Мені було трохи боляче дивитися, - казала Юлія Тимошенко, - як довго обговорювалася ця проблема з попереднім керівництвом України (так, між іншим, прибрала пана Кучму. - А. К.).

- Мене Кучма весь час мучив з цим літаком, а тепер ви взялися, - відповів пан Путін, усе-таки повернувши собі кілька очків.

Нарешті вони залишилися без журналістів. Зустріч тривала ще хвилин сорок. Вона була більш короткою, ніж зустріч з президентом України. Але, схоже,  правда, що головною в цей день для українського народу.

Про російський народ ніхто, як звичайно, і не подумав.

Прес-конференція Віктора Ющенка і Володимира Путіна розпочалася із запізненням. Вони ще щось обговорювали перед тим, як вийти до журналістів. Журналістів розважав посол Росії в Україні Віктор Черномирдін, який, побачивши, скільки нас у залі, зробив вигляд, що дуже злякався і хотів навіть вийти.

- Скільки вас, Господи! - вигукнув він.

- Нічого, це не до вас, - спробував я його заспокоїти.

Але, схоже, тільки засмутив.

Нарешті президенти теж з’явилися перед камерами. Віктор Ющенко почав, здавалося, мляво, за папірцем, і казав про те, що сторони домовилися прийняти план російсько-українських дій на 2005 рік, і про те, як важливо створити зону вільної торгівлі і що саме потрібно для цього зробити... А потім, коли підняв очі і заговорив від себе особисто, то раптом виявилося, що для того, щоб усе це сталося, треба для початку розпустити міжурядову комісію, про необхідність активізувати роботу якої годину тому з таким захопленням Володимир Путін розмовляв з Юлією Тимошенко.

Чути це було, звичайно, дивно.

- Замість цього ми домовилися створити комісію Путін-Ющенко, - заявив український президент. - Її робота складатиметься з чотирьох напрямків...

Він немов боровся зі своїм прем’єром за право володіння Володимиром Путіним. Треба визнати, що із самого початку шанси Юлії Тимошенко в цій боротьбі здавалися вищими.

Журналісти задали кілька цілком передбачуваних запитань. Не можна було нічого не запитати про газотранспортний консорціум – і запитання пролунало. Президент України заявив, що проект розвиватиметься, але що мова не йде про наявну газотранспортну систему України (а раніше йшла), вона залишається у власності країни. Предметом газотранспортного консорціуму будуть нові проекти.

Володимир Путін заявив, що Росія зацікавлена залучити нових учасників (проте ніколи від цього і не відмовлявся) і зробити проект максимально прозорим.

- Наше завдання – щоб транзит до Західної Європи працював як годинник, - сказав він.

Ці слова не можуть не справити враження на тих, кому адресований транзит. Їм і призначалися.

- Настав час рушити цей проект уперед! - вагомо сказав Володимир Путін.

А взагалі це була фраза приблизно трирічної давнини.

Віктор Ющенко (а не Юлія Тимошенко) призначив і відповідального за економічне співробітництво між Україною і Росією. Цією людиною з українського боку стала людина з російським прізвищем Сергій Терьохін.

- Як ви кажете? - перепитав Володимир Путін. - Терьохін? А з російського боку буде людина з милозвучним для українського народу прізвищем Христенко (міністр промисловості й енергетики РФ Віктор Христенко. - Ъ).

- Я дивився, як після моєї вступної промови Володимир Володимирович відкладає велику стопку карток з проблемами, приготовлених для переговорів, - завершив Віктор Ющенко.

- У текстовці, що мені приготували для виступу, - сказав і Володимир Путін, - була фраза: "Звичайно, у нас є проблеми..." Знаєте, я її викреслив!

Проблем від цього менше, звичайно, не стало.

Пізнім вечором Віктор Ющенко запросив Володимира Путіна до себе на дачу (запрошення планувалося, але було невідомо, куди вони поїдуть, і мало хто передбачав, що це буде саме особиста дача, де живе український президент) і, познайомивши його зі своєю дружиною, яку вся Україна знає і любить як Катю, показав йому колекцію своїх прядок. Важко було в цій ситуації придумати щось більш ліричне.

А ми за підсумками цього короткого візиту, здається, втратили інтригу Путін-Ющенко й отримали набагато більш цікаву: Ющенко-Тимошенко.

Не виключено, саме в тому, щоб в усіх склалося таке враження, і полягала головна мета того й іншого.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах