Головна
 

WSJ: Сліди фабрики отрут при КДБ в отруєнні Ющенка

8 квітня 2005, 13:14
0
3

"Колишні радянські шпигуни й історики розвідки, до яких належу і я... зауважили (в отруєнні Ющенка, - ред.) страшні ознаки роботи "Камери", або "Лабораторії № 12", як називають її ветерани КДБ", - пише Борис Володарський у статті "Фабрика отрут при КДБ", опублікованій 7 квітня в американському виданні "The Wall Street Journal".

Віктор Ющенко став жертвою навмисного отруєння під час торішньої кампанії з виборів президента України. Сьогодні сперечатися з цим майже неможливо. У лютому Юрій Луценко, призначений міністром внутрішніх справ України, публічно заявив, що йому достеменно відомо, "хто купив отруту за межами України, хто з чиновників доставив її на місце злочину і хто особисто поклав її в їжу Ющенка". Підозрюють, що Ющенко, який тепер став президентом країни, отримав дозу отрути 5 вересня, вечеряючи з тодішнім главою українських спецслужб Ігорем Смешком і його заступником Володимиром Сацюком.

Група американських лікарів, які таємно літали у Відень, щоб допомогти своїм австрійським колегам у лікуванні Ющенка, виявила в його крові високотоксичний діоксин типу 2,3,7,8-TCDD (тетрахлоридбензо-p-діоксин) – речовина, з якою одна з російських лабораторій успішно експериментувала кілька років тому. Без відповіді залишається питання: хто виготовив цю отруту і дозволив її використовувати?

Колишні радянські шпигуни й історики розвідки, до яких належу і я, слухаючи суперечки, роблячи нотатки про жертву, час і незрозумілість перших симптомів у Ющенка, можуть будувати певні припущення з приводу джерела. Ще до повідомлень про те, що виявлено отрутну хімічну сполуку, ми зауважили страшні ознаки роботи "Камери", або "Лабораторії № 12", як називають її ветерани КДБ.

Історія цієї наукової установи розпочалася в 1921 році в затишному куточку ленінської НК (згодом – радянського КДБ і російської ФСБ, що займаються внутрішньою безпекою, і СЗР (Служба зовнішньої розвідки, - ред. Кор.net), що була Першим управлінням КДБ, - структурою, яка відповідає за зовнішню розвідку і "спеціальні операції"). "Камерою" вона називалася за Сталіна. Але, як і головну організацію, її перейменовували і навіть "закривали" під час нападів реформаторства.

У 1934 році, коли "Камера" розташовувалася за адресою Варсоноф’євський провулок, 11, за два кроки від головного будинку КДБ, вона активно займалася розробкою смертельних отрут і газів. Олександр Кузьмінов, який раніше займався біологічним шпигунством у СЗР і в лютому опублікував у Новій Зеландії книгу "Біологічне шпигунство", стверджує, що сьогодні вона є головним клієнтом і постачальником 12 відділу управління "С" СЗР, що займається біологічною війною. Нагадаємо, що президент Росії Володимир Путін був главою ФСБ та офіцером СЗР.

Незалежно від її офіційної назви, продукти "Камери" – отрутні біологічні і хімічні агенти – з роками вдосконалюються, оскільки наука відкриває нові можливості, а кремлівські лідери висувають нові вимоги. Вони спеціалізовані з урахуванням індивідуального отримувача, щоб викликати потрібний ефект – звичайно смерть або недієздатність – певним способом. Проте одна вимога залишається незмінною. Смерть або хвороба жертви повинні виглядати природно або хоча б створювати симптоми, що заганяють у безвихідь лікарів і криміналістів. Для цієї мети "Камера" виробила свою характерну рису: вона робить з відомих отрут нові сполуки, які неможливо знайти.

"Камера" відповідала високим вимогам Йосипа Сталіна. Він дав її керівнику ступінь доктора медичних наук і Сталінську премію в галузі науки. Сьогодні в цього підрозділу, як передбачається, немає доступу до "випробувальних полігонів" сталінської доби. Полковник медичної служби Григорій Майрановський і підполковник держбезпеки Окунєв за наказом куратора лабораторії і головного ката Берії, генерала Василя Блохіна випробовували продукцію "Камери" на ув’язнених, засуджених до розстрілу, яких отрута могла врятувати від кулі.

У випадку президента Ющенка з’явилися ті самі дивні симптоми, характерні для отрут, виготовлених "Камерою". Потрібні були тижні для того, щоб установити причину захворювання демократичного лідера України, яке розпочалося із сильного болю в шлунку і спині, а потім спотворило обличчя. Але 31 жовтня, після першого туру виборів, Крістофер Голстедж, експерт з хімічного тероризму і лікування жертв отруєнь з Університету Вірджинії, назвав діоксин найбільш імовірною речовиною, яка міститься в крові Ющенка. У грудні лабораторія в Нідерландах підтвердила цей діагноз.

Із самого початку було зрозуміло, що один діоксин не може викликати саме такі симптоми. Два інших випадки отруєння діоксином, вивчені експертами медичного факультету Віденського університету, засвідчили, що ця отрута сама по собі не може діяти так швидко і привести до таких нездужань, як у Ющенка. Мабуть, він зазнав дії не відомого хімічного агента, а складної сполуки.

Як я довідався в його лікаря Миколи Корпана, творець цієї отрути фактично зробив біологічну бомбу, сполучивши 2,3,7,8-TCDD з альфа-фетопротеїном, білком, що допомагає діоксину поширюватися в організмі. До цього випадку діоксин вважали непридатною отрутою, оскільки він не розчиняється у воді, починає діяти лише через 10-13 днів і не смертельний. Але при сполученні з білком діоксин, очевидно, стає розчинним і більш токсичним, починає діяти майже відразу. Такий творчий підхід є характерною рисою "Камери".

Мені нагадали про замах 1955 року на перебіжчика з КДБ Миколу Хохлова. На прийомі в Німеччині він випив кави і відчув себе погано. Лікарі виявили в нього в крові сліди талію – металу, який звичайно використовується в щурячій отруті. Але відповідне лікування не дало результатів, і лише через тижні, коли Хохлов був уже на межі смерті, лікарі американського військового госпіталю у Франкфурті, ввімкнувши уяву, знайшли немислиму доти відповідь. Талій зазнав дії радіації, і метал повільно розпадався в організмі, даючи звичайні симптоми гастриту, у той час як хворий повільно помирав від радіоактивного зараження. На той час талій розпався, і сліди його не могли б знайти навіть при розтині.

Незліченна кількість людей – буквально незліченна, оскільки ніхто не може порахувати кількість жертв отруєнь, якщо отруту неможливо знайти, мали ту саму долю. Я нарахував більше десятка прикладів. Лідера чеченських бойовиків Хаттаба ФСБ отруїла в березні 2004 року. Агент КДБ отруїв їжу афганського лідера Хафізулли Аміна в грудні 1979 року. Секретар Троцького Вольфганг Салюс помер через загадкові обставини у 1957-му. Думали, що антирадянський письменник-емігрант Лев Ребет помер від інфаркту в жовтні 1957 року, але через чотири роки вбивця з КДБ утік за кордон і розповів, що він пирснув в обличчя Ребету виготовлений "Камерою" отрутний газ з роздавленої ампули, зустрівшись з ним на сходах.

"Камера" також надала рицин у маленьких кульках, щоб упорскувати його непомітно, оскільки жертва майже не відчуває болю від уколу. Ця отрута, отримана болгарами, убила радіожурналіста-емігранта Георгія Маркова, який боровся з комунізмом, у 1978 році в Лондоні. Причина його смерті і спосіб убивства стали відомі лише через багато років випадково. Олег Калугін, колишній генерал КДБ, який тепер живе у США, відповідав за радянську частину цієї операції й описав її в книзі "Шпигун", яка вийшла у 1994 році.

Природу самих отрут іноді диктує спосіб їхнього введення: кулька рицину в гострому кінчику парасольки, аерозоль, що розпорошується з балончика, захованого в згорнутій газеті, отруєна куля (отримана російським емігрантом Георгієм Орловим у 1955 році), випущена з пістолета з дуже малим радіусом дії, схованого в сигаретній пачці. "Камера" надає право іншим відділам російських спецслужб визначати спосіб введення отрути жертвам. Наприклад, у чашку Хохлова насипали порошок.

Якщо "Камера" має якесь відношення до проблем Ющенка, то її робота вимагала великого мистецтва. Близько 20 фахівців, від дерматологів до неврологів, не змогли поставити точний діагноз. "Це нетиповий випадок, - сказав Корпан. - Рідко доводиться бачити комплексне гостре захворювання в поєднанні з неврологічними симптомами".

Ветерани російської розвідки, як і я, розпізнають ознаки "активних заходів" радянського зразка, які заплутують справу. Представники уряду Леоніда Кучми казали, що кандидат з’їв зіпсоване суші, а, можливо, заразився вірусною інфекцією, а то й просто навмисне спотворив себе з метою передвиборної агітації. Вони обвинувачують лікарів і лабораторії у "фальсифікації діагнозу". Колишній полковник КДБ Віктор Черкашин, який займався двома американськими зрадниками – Робертом Хансеном й Олдріджем Еймсом, недавно заявив: "Я взагалі сумніваюся в тому, що Ющенка отруїли. Це більше схоже на шкірне захворювання".

Не знаючи всіх подробиць, важко не погодитися з Корпаном, який працює у віденській клініці "Rudolfіnerhaus", у тому, що Ющенка отруїли, щоб спотворити і послабити його, зменшивши загрозу, яку він становив для прокремлівського уряду України, котрого позбавили влади.

Оригінал статті "The KGB"s Poіson Factory" доступний на сайті "The Wall Street Journal" (за передплатою).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах