Головна
 

FT: Напівмовчання Європи

Корреспондент.net, 15 квітня 2005, 14:42
0
3

"Що сталося в Україні? Торік Київ викликав одне з найбільших зрушень у Європі за багато років. Цього року Захід має розв’язати, що з цим робити", - пише Деніел Домбі у британському виданні "The Fіnancіal Tіmes".

У 2004 році український народ проголосував за кандидата від опозиції Віктора Ющенка, незважаючи на надпотужний тиск із боку Москви і тодішнього уряду країни.

Люди підтримували його, незважаючи на махінації і залякування, поки він не виграв повторне голосування.

Багато в чому ця перемога стала результатом роботи США і Західної Європи за останнє десятиліття.

Україна була одним з головних отримувачів американських і європейських коштів. З 1994 року вона входить до програми НАТО "Партнерство заради миру". Увесь цей час її переконано вважали "країною вагань", що балансує між Росією і Заходом.

Але коли торік Україна "хитнулася" у правильному напрямку, більша частина Європи здивувалася. З того часу там запанувала змова "напівмовчання".

Європейські лідери, які занепокоєні з приводу розширення і прагнуть догодити Росії, стримують Єврокомісію, що завзято чіпляється за сюрреалістичне формулювання – двері для членства України в ЄС "ні відчинені, ні зачинені". Лідери ЄС знають, що прагнення України до "європейської перспективи" настільки ж виправдано, як і в Туреччини, принаймні, з погляду географії. Зрештою, Україна, без сумніву, розташована в Європі, зробила величезний крок на шляху до демократії і хоче в ЄС.

Ющенко каже про вступ до ЄС "до 2016 року", тобто приблизно в той самий час, що й Туреччина.

Але ті самі лідери ЄС запекло намагаються уникнути обговорення цього питання, хоча і розуміють, що незабаром хтось неминуче повинен буде його підняти. Поки в ЄС тривають нинішні дебати про конституцію, ця тема просто здається надто дражливою.

І дійсно, вступ якоїсь нової країни до ЄС може наразитися на реальні труднощі. Недавня поправка до французької конституції, розроблена з огляду на Туреччину, передбачає проведення національних референдумів про будь-яке розширення ЄС після 2007 року.

Але якщо ЄС зараз стримують і змушують задуматися конституційні тонкощі, то про НАТО цього сказати не можна, як не можна і про найвпливовішу фігуру організації, президента Джорджа Буша.

США підтримують прагнення України до НАТО, зазначено у спільній заяві Буша і Ющенка, зробленій на минулому тижні. Два лідери наголосили на важливості зустрічі міністрів закордонних справ НАТО й України, що пройде цього місяця у Вільнюсі і стане "пропозицією з активізації діалогу з питань членства".

Контраст із нерішучістю ЄС очевидний.

Зрозуміло, вступити до Євросоюзу набагато складніше, ніж до НАТО, адже членство в ЄС змінює практично кожен аспект законодавства країни.

А зустріч у Вільнюсі не приведе до негайного вступу України до військового альянсу.

Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер підкреслює, що його організація "ґрунтується на показниках", а наявні приводи для занепокоєння стосовно України варіюються від корупції й економічних реформ до ролі російських спецслужб у країні.

Проте питання членства України серйозно постало на порядку денному, і відбулося це завдяки Бушу і Ющенку.

Наприкінці минулого року один з послів НАТО зауважив, що очікує від 2005 двох речей: заяви України про вступ і потужну підтримку США.

Схоже, події дійсно розвиваються в цьому напрямку, навіть якщо і відстають від графіка на кілька місяців.

Сумніви викликає лише єдине – наскільки безхмарним вийде процес.

Чи спокійно сприймуть Німеччина з Францією підтримку США пересуванню розділових ліній у Європі? Що про це подумає Росія, яка, хоча і не є членом НАТО, навряд чи може вважатися невпливовою? Зрештою,  вступ України до НАТО може виявитися набагато скандальнішим питанням, ніж можливе членство в ЄС.

Вашингтон виклав карти на стіл. Питання в тому, чим відповість Європа.

Оригінал публікації "Europe"s semі-sіlence" можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах