Головна
 

The Washіngton Post: Зрада революції

18 травня 2005, 15:02
0
4

"Новий український уряд обрав економічну політику, що створює враження соціалістичної і популістської", - пише директор російсько-євразійської програми Фонду Карнегі Андерс Аслунд у статті "Зрада революції", опублікованій 18 травня в американському виданні "The Washіngton Post".

Помаранчева революція в Україні стала піднесеною і радісною подією. Це класична ліберальна революція – за демократію і свободу, проти корупції. Віктор Ющенко став демократично обраним президентом, який пообіцяв свободу від страху і корупції.

На жаль, новий український уряд прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, іншого революційного героя, обрав економічну політику, що створює враження соціалістичної і популістської. Результати цієї політики далися взнаки в короткий термін: торік економічний ріст в Україні складав 12%, у перші чотири місяці 2005 року економічний ріст знизився до рівня 5%, водночас інфляція піднялася до 15%. Чому ж ситуація погіршилася за такий короткий час?

Найбільшим ударом для економіки стали темні плани уряду провести деприватизацію. Під час передвиборної кампанії Ющенко виступав за те, щоб денаціоналізувати найбільший український металургійний комбінат "Криворіжсталь", а потім укласти нову угоду з приватизації цього комбінату. Метою цього було скасувати угоду минулого року, унаслідок якої комбінат було продано двом найбільшим українським олігархам. Новий уряд відразу ж став діяти, щоб повернути державі "Криворіжсталь", але нові власники підприємства звернулися до Європейського суду, що, як очікується, розгляне їхню скаргу.

Кілька місяців українські офіційні особи ведуть публічні дискусії про те, скільки приватизаційних угод, укладених з порушеннями, варто скасувати, називаючи цифри від 29 до 3000 і сперечаючись про те, як це можна зробити. Уряд намагається повернути собі багато підприємств через суд. Він також підготував проект закону, що може скасувати багато приватизаційних угод в Україні. Поставити крапки над "і" у суперечці може лише роздроблений на фракції парламент, але йому потрібні місяці, щоб прийняти рішення.

Тим часом, ситуація залишається невизначеною стосовно прав власників тисяч підприємств. У Києві поширені чутки про те, що олігархи, пов’язані зі старим режимом, намагаються продати свої підприємства російським бізнесменам і готуються залишити Україну. Зрозуміло, це приводить до зниження інвестицій і сповільнення економічного росту.

Ще більше погіршив ситуацію той факт, що новим міністром, який відповідає за приватизацію, був призначений соціаліст, який не визнає приватизацію в принципі. Недавно цей міністр запитав: "А що поганого в денаціоналізації?" Недавно Тимошенко сказала в інтерв’ю одній з газет: "Найбільші підприємства, якими з легкістю можна ефективно керувати, не потрібно приватизувати, і вони можуть принести державі, як власнику, великий доход". Це висловлення пролунало як пропаганда державного капіталізму.

Колишній режим удвічі збільшив пенсії, тим самим зваливши на Україну тягар найвищої частки пенсій у світі порівняно з національним доходом. Новий український уряд підсилив надмірне навантаження на бюджет, піднявши рівень зарплат бюджетникам не менш ніж на 57%.

Для того, щоб фінансувати пов’язані з цим величезні витрати на соціальні потреби, уряд шукає нові джерела доходів. Скасування податкових пільг стало розумним кроком, але загалом податковий тягар істотно збільшився. Тим часом, Ющенко продовжує говорити про свої плани різко знизити податки.

Сталося неймовірне – новий режим, який прийшов до влади завдяки підтримці середнього класу і дрібних підприємців, скасував спрощену систему оподатковування, що так добре служила цим прошаркам суспільства. Унаслідок десятки тисяч дрібних підприємців були змушені закрити свій бізнес, а інші стали приховувати свої доходи.

Реформатори тривалий час вимагали того, щоб податкова поліція, яка порушує закони, була скасована, а податкові служби дотримувалися закону. Але Тимошенко заохочує податкову поліцію і каже про те, що роботу регіональних керівників оцінюватимуть за їхньою здатністю збирати податки.

Спостерігається різкий ріст інфляції і державних витрат. Нафтові компанії, які працюють в Україні (більшість з них – російські компанії), підняли ціни на свої нафтопродукти, з огляду на ріст світових ринкових цін на нафту. Тимошенко встановила суворий контроль над цінами на бензин і змусила  державні нафтові компанії продавати бензин за цінами нижчими від ринкових. Тому не дивно, що скоротилися запаси нафтопродуктів і виник дефіцит бензину. Тимошенко також почала контролювати ціни на м’ясо, і м’ясо почало зникати з ринків. Контроль над цінами супроводжується утиском виробників-приватників і заохоченням державних компаній.

Тимошенко не веде мову про реформу державних монополій, а замість цього каже про посилення ролі цих монополій. В одній зі своїх спроб збільшити доходи держави за рахунок бізнесу Тимошенко мала намір на 100% підняти залізничні тарифи для металургійних підприємств, але, зрештою, великодушно погодилася збільшити тарифи лише на 50%.

Контраст між деклараціями, зробленими під час помаранчевої революції, і політикою, яку сьогодні проводить уряд, - величезний.

Для влади приводом для виправдання такої популістської політики стає те, що її метою є ріст популярності Тимошенко в переддень нових парламентських виборів, які пройдуть в Україні в березні наступного року. Але українці й іноземні друзі України заслуговують на те, щоб їм пояснили, що відбувається.

Оригінал статті "Betrayіng a Revolutіon" доступний на сайті "The Washіngton Post".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах