Головна
 

Ведомости: Україна: від революції до еволюції

14 вересня 2005, 17:04
0
2

"Для економіки України цей рік виявився прикро невдалим", - пише Андерс Ослунд у статті "Україна: від революції до еволюції", опублікованій 14 вересня в російському виданні "Ведомости".

За 2004 р. економіка зросла на 12,1%, а за підсумками семи місяців 2005 р. – на 3,7%. Темпи зростання промислового виробництва знижувалися кожен місяць, а в липні виробництво впало на 2,4% порівняно з липнем 2004 р. Темпи росту інвестицій постраждали ще сильніше.

Величезний торговельний профіцит сьогодні зійшов нанівець. Очевидно, Україні навряд чи варто розраховувати більш ніж на 2-3% росту ВВП цього року. Єдина гарна новина – профіцит бюджету, який забезпечила консервативна фіскальна політика Мінфіну.

Звичайний популізм

Причина кризи – в економічній політиці влади. Головне джерело занепокоєння – дискусія про масову реприватизацію. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко якось згадала про можливу ревізію до 3000 приватизаційних угод. Інша серйозна проблема – збільшення податкового тягаря. Можливо, воно сягне 42% ВВП за підсумками року порівняно з 36% ВВП торік. Влада пішла на це, щоб фінансувати ріст соціальних витрат, насамперед  збільшення пенсій і зарплат бюджетників. Третя біда – сильне втручання держави в економіку, як, наприклад, спроби регулювати ціни на бензин, м’ясо, зерно. Або посилення держмонополій: ріст удвічі залізничних тарифів на перевезення металів також сильно вдарив по економіці. Держава управлялася як державна холдингова компанія, яка максимізує свій прибуток за рахунок приватного сектора.

При цьому уряд не провів жодної з обіцяних і гостро необхідних ліберальних реформ. Єдиний успіх на цьому терені – недавнє прийняття близько половини законопроектів, необхідних для вступу країни до СОТ уже цього року. Однак немає ніяких помітних успіхів у справі дерегулювання економіки, незважаючи на нескінченні розмови про це. Ніякого зниження податків. Не прийнято жодних законів, які регулюють фінансовий ринок, хоча в Україні немає навіть закону про акціонерні товариства.

Одним словом, колишній уряд став справжньою популістською катастрофою для країни. Насамперед він постійно ініціював під революційними гаслами шалені атаки на окремих бізнесменів і чиновників. Вісім місяців такого неподобства – це вже надто. І тому багато хто зітхнув з полегшенням, коли президент Віктор Ющенко згадав про своє право і відправив у відставку некомпетентних менеджерів. При цьому він розсудливо відставив і тих великих бізнесменів, хто фінансував його передвиборну кампанію, керував нею і підозрювався в спробах мати користь зі своєї близькості до президента.

Перегрупування

Відставка уряду окреслила завершення помаранчевої революції. Юлія Тимошенко і її прихильники пішли з виконавчої влади, і Тимошенко оголосила, що її політичний блок буде незалежним від блоку Ющенка. І головне питання дня: з ким із них підуть інші політичні сили і бізнес? Один зі старих олігархів, Олександр Волков, і друга за розміром фінансово-промислова група "Приват" із Дніпропетровська вже давно разом з Тимошенко. Більше двадцяти бізнесменів приєдналися недавно до її фракції в парламенті. Сенсацією стала підтримка Тимошенко з боку соціал-демократичної партії Віктора Медведчука, колишнього голови адміністрації президента Леоніда Кучми. Перший президент України Леонід Кравчук також підтримує Тимошенко.

Інші, тим часом, об’єднуються навколо Ющенка. Анатолій Кінах і його фракція вже з Ющенком. Спікер Ради Володимир Литвин також схиляється до підтримки президента. Олігарх Віктор Пінчук, який отримав від нової влади вже кілька сильних ударів, і його фракція "Трудова Україна" теж з Ющенком. Передбачається, що до нового уряду ввійде близько 10 колишніх міністрів з гарною репутацією, які працювали ще за Кучми і можуть забезпечити президенту підтримку 4-5 центристських фракцій. Великі бізнесмени, які підтримували Ющенка протягом усієї кампанії, такі як Петро Порошенко, Давид Жванія і Євген Червоненко, теж залишаться з ним, навіть втративши міністерські портфелі. Висловив Ющенку свою підтримку і колишній президент Леонід Кучма. Таким чином, колишні прихильники Ющенка з табору лібералів, західників і поміркованих націоналістів, ймовірно, залишаться з ним, а центристські олігархічні фракції, швидше за все, до нього приєднаються. Імовірно, підтримає Ющенка і соціалістична партія, яка вважається близькою до Тимошенко, але хоче зберегти місця в уряді.

Цікаво, що без відповіді поки залишається дуже велике питання: до кого приєднається донецька "Партія регіонів" Віктора Януковича, а також Рінат Ахметов? Останній уже давно намагається примиритися з Ющенком, у той час як заяви Януковича свідчать про його симпатії до Тимошенко.

Зародження двопартійності

Ідеальним сценарієм була б ситуація, коли щось на зразок республіканської партії США сформувалося б навколо Ющенка, а популістський аналог демократичної партії – навколо Тимошенко. Соціалістична і компартія України могли б при цьому залишитися незалежними. Гірший сценарій – це роздроблення політичного поля на безліч дрібних структур, як це було в Польщі в 1990-1991 р.

На піку кризи вибір Юрія Єханурова на роль прем’єра здається оптимальним. Очолюючи Фонд держмайна з 1994 по 1997 р., він провів масову приватизацію, зберігши при цьому добре ім’я. У статусі першого віце-прем’єра при Вікторі Ющенку у 2000-2001 р. він забезпечував роботу уряду. А з 2002 р. як лідер фракції "Наша Україна" й одного з комітетів Ради він забезпечив проходження важливих економічних законопроектів. І, незважаючи на всю його політичну кар’єру, у нього практично немає ворогів. Єхануров зможе одночасно згуртувати прихильників Ющенка і змусити уряд розпочати роботу, хоча парламентські вибори відбудуться вже в березні 2006 р.

У короткий термін йому потрібно вирішити масу проблем. Насамперед закрити тему реприватизації. По-друге, пакет законів, що скасовує близько 3600 адміністративних бар’єрів та обмежень, який довго готувався і зараз чекає на спрямування до парламенту. По-третє, щоб приєднатися до СОТ цього року, Україна повинна прийняти другу половину потрібних законів, які вже в Раді, не пізніше жовтня. По-четверте, потрібно переглянути бюджет на наступний рік, урізавши держвитрати і знизивши податки. Нарешті, Єхануров має забезпечити прийняття законопроектів, які регулюють фінансову сферу і які також давно готові і чекають на схвалення в парламенті. У підсумку економічна політика уряду нарешті відповідатиме економічним реаліям, і ріст незабаром може відновитися.

Є всі підстави вітати зміну уряду і реструктуризацію політичного курсу в Україні. Хоча важко прогнозувати, як це оцінять виборці.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах