Головна
 

МК: "Я цю війну не розпочинала". Інтерв’ю Юлії Тимошенко

21 вересня 2005, 15:50
0
3

Колишній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко не має наміру подавати в суд на Президента Віктора Ющенка. Про це і багато іншого вона розповіла в інтерв’ю кореспонденту російської газети "Московский комсомолец" Наталі Ревській, опублікованому 21 вересня під заголовком "Екс-символ України".

- Юліє Володимирівно, чи є майбутнє в жінок-політиків?

- Мені здається, що жінки в професійній діяльності сильніші. Єдине, жінкам доводиться докладати в сотні разів більше зусиль, щоб пройти гідний шлях у своєму професійному середовищі.

Але що унікально: якщо, наприклад, чоловік перемагає і стає лідером – жінка ставиться до цього толерантно, це не викликає в неї ніякої агресії. Але коли якісь керівні позиції обіймає жінка, частина чоловіків просто як зграя шакалів кидається на неї, щоб принизити, загризти, образити, просто антигендерна солідарність якась! І тому сьогодні, з боку спостерігаючи, як чоловіки в політиці коментують мою відставку, я поділяю їх не на прихильників і супротивників, а на чоловіків і нечоловіків.

За великим робочим столом у кабінеті Тимошенко сидить величезний помаранчевий ведмідь. "Подарували, коли мене призначили прем’єром, - пояснила Юлія Володимирівна. - Тепер він тут керує". Не даремно кажуть, що Тимошенко – боєць. Екстремальні ситуації вона сприймає не як поразку, а як виклик. Коли кореспондент "МК" ішов на інтерв’ю до відставного прем’єра, то очікував почути якщо не скарги (їх від Тимошенко не дочекаєшся), то хоча б приховане невдоволення. Замість усього цього – новий рівень енергії, високий тонус і гумор, який іноді межує з їдким сарказмом...

- Юліє Володимирівно, держсекретар Олег Рибачук у своїх одкровеннях розповідав, що вночі напередодні відставки ви були готові до компромісного варіанта, а ранком дуже емоційно відмовилися. Що відбулося насправді?

- Дійсно, у ту ніч мені висунули чітко сформульовані умови. По-перше, я повинна була підписати укази про звільнення тих міністрів, які за тяжких умов протистояння підтримували в уряді стабільність, здоровий глузд і логіку. При цьому ті люди, які дестабілізували нашу роботу, повинні були залишитися. Крім цього, я мала спокійно сприйняти відставку Турчинова і подати руку оточенню президента. Повинна була виступити публічно із заявою, що Порошенко, Мартиненко і Третьяков – це чесні і порядні люди, а Зінченко – людина, яка зрадила команду. Також я мала припинити всю публічну діяльність, а всі важливі і потрібні наробітки уряду передавати президенту, щоб уже він міг озвучити це перед народом... Фактично я повинна була зрадити людей, які боролися за чистоту влади в Україні, а до того ще й "заприятелювати", "побрататися кров’ю" з оточенням Ющенка. Тому, коли всі ці умови були озвучені, я сказала, що не готова до відповіді, приїду о 9-й годині ранку, і тоді ми зможемо все це докладно обговорити з президентом віч-на-віч. Хоча, чесно кажучи, я і тоді сказала, що такі умови – це вже надто! У ту ж ніч я запросила до себе всіх людей, яких так чи інакше ці умови стосувалися, щоб обговорити, що нам робити далі.

- Кажуть, що Терьохін, Турчинов й інші хотіли вас "зберегти" за будь-яку ціну?

- Усі, кого я запросила тоді, сказали, що готові втратити свої посади, якщо це лише допоможе народу України. Вони були готові до будь-якого мого рішення. А ранком я подзвонила президенту і сказала, що це – не компроміс, постановка таких умов – за межею моралі. Я наполягала на зустрічі з Ющенком, оскільки вважала, що зараз найголовніше – зберегти нашу з ним командну єдність. Ранком я була в нього за півгодини до його прес-конференції і спробувала пояснити, що ця ситуація – поганий сигнал світу, що зараз він зруйнує віру багатьох наших людей у політиків, уб’є надію народу. Але ви знаєте, що в останній момент туди ввірвався Порошенко, якого позбавили депутатського мандата і для якого його депутатський мандат був найважливіший за все... І... далі було те, що вже всі знають.

- А сльози, істерика, емоції, про які казав Рибачук?

- Так ні, нічого такого не було.

- Ви казали президенту, що ваш розрив – це поганий сигнал світу. А тим часом у виступі російського посла в Україні, як, проте, і в коментарях російського президента, відчувалося схвалення вашої відставки. Чому, як ви гадаєте? До речі, Леонід Кравчук, коментуючи ситуацію, взагалі заявив, що ваш уряд зіпсував відносини з Росією.

- Насправді вибудовувати українсько-російські відносини президент узявся сам. Якщо ви пам’ятаєте, на своїй першій зустрічі в Києві президенти домовилися, що цією темою будуть займатися секретарі національної безпеки й оборони. Я не могла нічого поламати, оскільки не була на те уповноважена. Моє ж особисте ставлення до Росії завжди було теплим, щоправда, ця любов не завжди була взаємною. Але я вважаю, що відносини між Україною і Росією – це просто невіддільна частина нашого життя.

- Ви можете тепер розкрити таємницю, чому насправді тоді не поїхали до Москви? Вас хтось не пустив?

- Це не так! Переплелося багато причин. В уряді, який щойно почав працювати, дійсно був обвал невідкладних справ. З іншого боку, перед візитом, як ви пам’ятаєте, була озвучена заява генпрокурора Росії і мені здалося, що відносини між новою українською владою й офіційною Москвою потрібно розпочинати за добрих і сприятливих умов. Не можна розпочинати контакт із конфронтації. Я вирішила, що потрібно почекати, щоб ми з Росією відчули один одного як партнери.

- Час минув, і як тепер? Ви зможете вже без імунітету прем’єра поїхати до Росії?

- Сьогодні в мене немає ніяких проблем. Я вважаю, що можу зовсім спокійно поїхати до Москви, важливо лише визначити мету.

- Ви дивилися фільм, знятий у Росії, у якому головна героїня зовні має подібність з вами? Зміст там, м’яко кажучи, фривольний. Це вас не образило? До суду не підете?

- Я знаю, що це попрацювали одна з партій і один народний депутат. Можу сказати, що звичайно так зациклюються на сексі ті, хто вже ні на що не здатен. Як правило, такі замовники є аутсайдерами давно, і не лише в сексі. А ображатися на людську невихованість і дурість – справа безперспективна. Неможливо рішенням суду зробити з дурної і некоректної людини розумну і виховану, тому витрачати час на цю процедуру не бачу сенсу.

- До речі, про Віктора Януковича. Коли ви у своєму телеінтерв’ю з’єднали жовту і блакитну стрічечки, експерти відразу ж стали пророкувати союз з партією "Регіони України", "відпрацьовувалася" і версія стосовно СДПУ(о).

- Ми не плануємо під вибори союзів ні з Віктором Януковичем, ні з Віктором Медведчуком, але стрічечки я з’єднала правильно. Справа в тому, що був один негативний елемент, який непокоїв усіх нас, - це поділ народу на дві частини: східну і західну. Поділ не територіальний, а ментальний. А коли ми з’єднуємо ці дві частини, ці два менталітети – тоді одержуємо величезний позитив. Адже народ, на відміну від політиків, не можна ділити на "помаранчевих" і "блакитних".

- Виходить, тепер замість української коси ми побачимо...

- Моя улюблена зачіска зовсім інтернаціональна, її носили й у Росії, і в Україні. Тому ніхто нічого не змінює – ні позицію в політиці, ні ставлення до моралі, ні цілі, які були поставлені під час революції. Коса теж нікуди не дінеться. Стригтися я не буду! Хоча в історії був один такий випадок, коли принцеса для того, щоб захистити свій замок, уже не маючи ніякої зброї, зістригла свою косу, натягнула волосся на лук замість тятиви й у такий спосіб змогла врятувати ситуацію.

- Що, на вашу думку, зараз моральніше – зважити на пораду Олександра Турчинова і подати в суд на Ющенка за його висловлення про вашу діяльність в ЄЕСУ або зважити на пораду Миколи Томенка і відзначити річницю революції на майдані разом із президентом?

- Мною нічого несправедливого на адресу президента висловлено не було і не буде, я цю війну не розпочинала, і я не та людина, яка її продовжуватиме. Ця війна більше схожа на самогубство двох політиків, але я не можу "вставити" мізки оточенню президента. На жаль, ті, хто сьогодні оточує Віктора Ющенка, будуть продовжувати надавати певної динаміки цьому конфлікту, ескалації потоків бруду... От ви кажете – подавати в суд. Але для всієї України зовсім очевидно, що це повна ахінея! Я зовсім спокійна, мені немає в чому виправдовуватися. І коли, наприклад, президент звинувачує прем’єр-міністра в тому, що він повертає в державну власність завод, який свого часу просто вкрала родина Кучми, то мені зовсім зрозуміло, на чиєму боці в цьому випадку буде суспільство.

- Очевидно, ви маєте на увазі Нікопольський завод феросплавів. До речі, у кого сьогодні контрольний пакет акцій цього заводу – у держави, як стверджує міністр юстиції Роман Зварич, або?..

- У держави, звичайно! І це сьогодні доведено судами всіх інстанцій, включаючи Вищий господарський і Верховний суди. І я хочу сказати, що НЗФ – це демонстрація того, що влада обіцяла народу на майдані, тобто  повернення того, що було в нього вкрадене.

- Про роль конфлікту навколо НЗФ у вашій відставці ходило чимало чуток. Так, наприклад, у розмові, яку приписують вам і Ігорю Коломойському (великий акціонер групи "Приват", який претендує на участь у тендері з продажу  НЗФ. - Ред.), нібито з ваших вуст пролунали невтішні висловлення про зовнішність Ющенка, що стало додатковим стимулом для вашого звільнення...

- Ця розмова, звичайно ж, явна фальшивка, я таких слів просто не знаю. Той, хто хоча б раз чув, як я розмовляю, відразу ж зрозуміє, що це не моя лексика і не мій стиль мислення. Я взагалі не здатна висловлюватися про кого-небудь у такому тоні й у таких висловах.

- Але ж олігархів ви все-таки не любите? Наприклад, Пінчука з Ахметовим? Або хтось, наприклад Коломойський, викликає у вас симпатії?

- Мені все одно насправді – Коломойський, Пінчук, Порошенко... Немає абсолютно ніяких уподобань або, навпаки, антипатій. Можливо, у Пінчука складається таке враження, що до нього є якась упередженість, але справа в тому, що вони забрали майже все, що є в Україні. Куди не підеш – на схід або на захід – скрізь "позначене". Він думає, що скупив уже всю країну, але доведеться усе повертати.

- А заява президента про те, що навколо НЗФ розгорілася війна двох олігархічних кланів?

- Так, дійсно, це розборки двох олігархічних кланів – клану старого і нового президентів України. Ми ж повертали завод державі і хотіли, щоб це відбулося якомога швидше, у такий спосіб виконуючи свої обіцянки майдану. А президент чомусь згадав про ті репресивні методи, які у боротьбі зі мною застосовував Леонід Кучма, - було витягнуто на світло якийсь старий компромат...

- Що, на вашу думку, сталося з Віктором Андрійовичем?

- Чесно кажучи, мені трохи соромно за нашого президента, я не хочу його бачити таким.

- І все-таки готові знову встати поруч з ним на майдані?

- Так. Оскільки люди не хочуть розчарувань, вони чекають результатів. Вони не хочуть, щоб їхні зусилля виявилися даремними. І для мене домінантним аргументом тут є не власні образи або амбіції президента, мене цікавить лише те, що хочуть бачити люди, які змінили країну. І те, якими очима на нас дивиться зараз світ. Тому те, що сталося між нами, - не помилка, а, я б сказала, велика дурниця.

- А кому давав гроші Березовський? Жванія каже, що вам...

- Березовський російською мовою сказав, кому він давав гроші. Знаєте, мені дуже сподобалося висловлення з цього приводу одного нашого колеги – він сказав, що коли людині страшно, вона кричить "мама", а коли страшно президенту і його команді, вони кричать "Юля". Тому, коли вони зрозуміли, що таємне стало явним, вони, як завжди, згадали "невістку", яка в усьому завжди винувата.

- А це правда, що Борис Нємцов ревнував вас до Ющенка?

- З Нємцовим усе набагато простіше. Люди, які залишилися на узбіччі політики у своїй власній країні, хочуть доторкнутися до чогось великого будь-яким місцем. Нємцов уже просто "переметушився" навколо президента, але все ніяк не знайде свого місця в помаранчевій революції.

- Сьогодні всі тільки і кажуть про політику – політреформа, відставки, новий кабмін... А от як відіб’ється відставка вашого кабінету і попередні кризи на економіці?

- Я гадаю, що високополітична чиновницька дурість привела до того, що Україна відкинута, як мінімум, на рік назад у всіх питаннях. Тому сьогодні я намагаюся знайти цей стабілізаційний момент, що зможе возз’єднати відцентрові сили. Де цей центр опори? Швидше за все, нам доведеться шукати відповідь у конституційній реформі.

- Ви розглядаєте стратегічний хід – сильний прем’єр після політреформи, який фактично керує країною?

- У принципі я думаю, що я обов’язково прийду до влади і продовжу нашу славну справу. Я дуже хочу виправити сформовану ситуацію, і для цього ми будемо боротися на парламентських виборах.

- Під час роботи вашого кабінету міністрів люди, з одного боку, постійно одержували збільшені зарплати і пенсії, а з іншого боку – бачили, що їх з’їдає ріст цін. У що їм вірити?

- По-перше, у нас номінальний доход людей, за той час, поки ми пропрацювали в уряді, зріс на 40%. Такого не було в жодній країні.

- Але сьогодні ви і ваші міністри – у відставці, проекти, швидше за все, будуть заморожені, бюджет може не витримати збільшення витрат, а новий кабінет міністрів, за оцінками експертів, уже не буде таким "соціальним". Що в такій ситуації ви можете сказати людям, які підтримали вас на майдані?

- Не хвилюйтеся, ми повернемося до влади і все це виправимо!

Чоловік Юлії Володимирівни – Олександр Тимошенко – бізнесмен, живе в Лондоні. Юлія познайомилася з Олександром, сином колись відомого дніпропетровського чиновника Геннадія Тимошенка, на зорі своєї юності. У 90-ті роки спадкоємець "дніпропетровського клану" вирушає до Києва разом із дружиною. Але Юля швидко виривається на провідні позиції. Саме вона очолила "Єдині енергетичні системи України", а Олександр стояв за її спиною, задовольняючись посадою віце. Його, як і дружину, звинувачували в економічних махінаціях. І навіть устиг посидіти у в’язниці за цією справою. Після того, як Олександра випустили із СІЗО, він виїхав до Лондона. Зараз живе на дві хати – більшу частину часу проводить у Великобританії, а меншу – біля дружини.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах