Головна
 

КоммерсантЪ: "Майдану більше не буде". Інтерв’ю Юрія Луценка

26 вересня 2005, 12:26
0
4

Польовий командир помаранчевої революції, в.о. міністра внутрішніх справ України Юрій Луценко під час візиту до Москви розповів про те, чому в Україні більше не буде революцій. Інтерв’ю опубліковано 26 вересня в російському виданні "КоммерсантЪ" під заголовком "Майдану більше не буде".

Наприкінці минулого тижня глава МВС України, колишній організатор майдану Юрій Луценко провів у Москві переговори зі своїм російським колегою Рашидом Нургалієвим. Перед відльотом на батьківщину пан Луценко розповів кореспонденту Ъ Володимиру Соловйову, чому в Україні більше не буде революцій.

- Після того, як рада в перший раз не затвердила Юрія Єханурова прем’єром, держсекретар Олег Рибачук сказав, що є запасний варіант – Юрій Луценко. Чому?

- Ну, по-перше, Олег мій добрий друг. А по-друге, це була така спецоперація. Кандидатура Луценка на посаду прем’єра, якщо б вона була запропонована всерйоз, викликала б неоднозначну реакцію в раді. Опозиційні фракції напевно блокували б трибуну і почали скандувати: "Є-ха-ну-ров!". Загалом це був нормальний політичний жарт.

- Що ви думаєте про пана Єханурова?

- Я його давно знаю і поважаю. І не відкрию таємниці, якщо скажу, що відразу після перемоги Ющенка в кулуарах верховної ради я агітував за кандидатуру Юрія Єханурова на посаду прем’єра. Уже тоді він міг стати стабілізатором ситуації в Україні. Він був би своїм і для бізнесу, і для України, і для Росії. Своїм для тих, хто стояв на майдані, і тих, хто виходив на площу в Донецьку. По-моєму, він уже тоді був затребуваний. Але революційна ситуація склалася по-іншому, і Юрій Іванович виявився затребуваним через півроку.

- Як Ви вважаєте, чи можлива нова помаранчева революція під проводом Юлії Тимошенко?

- Давайте називати речі своїми іменами. Майдан стояв не за Тимошенко і навіть не зовсім за Ющенка. Люди стояли за свободу. Проти фальсифікацій і примусу мати президента, якого вони не обирали. Тому за умов зміцнілої української демократії і свободи нового майдану вже не зібрати. Можна повторити якісь акції протесту під конкретного політика. Це нескладно, запевняю вас як польовий командир майдану (так Юрія Луценка охрестили під час "помаранчевої революції". - Ъ). Але повторити явище українського майдану, де стояли і наступали один одному на ноги соціалісти, націоналісти, демократи, анархісти, безпартійні, східні українці, західні, православні, католики, атеїсти, - неможливо. Вони стояли за свободу. Те, що відбувається зараз, - внутрішньопартійні амбіції. Зараз майдан неможливий.

- Вас, польового командира революції, не покоробило від союзу Віктора Ющенка і Віктора Януковича?

- Боже збав. Я не поділяю Україну на ворогів і друзів. Я стояв на майдані не проти громадянина Януковича, я був організатором дій на майдані проти фальсифікацій. Тому Янукович, за яким стоїть 15-20% українців, для мене, може, і не улюблений, проте реальний політик. Я спокійно сприйняв діалог чинного президента й опозиційного політика. Звичайно, у мене до нього негативне ставлення, але це моє громадянське право.

- На Вашу думку, це не елемент великої гри Віктора Ющенка проти Юлії Тимошенко?

- Усе розвивається природно. Закінчився етап революційної зачистки і розпочався етап діалогу всередині різних електоральних груп. У цьому плані діалог Ющенко-Тимошенко на підвищених тонах і діалог Ющенко-Янукович зі стиснутими зубами – природні речі. Думаю, це звичайне право громадян різних переконань спілкуватися і бути громадянами однієї країни.

- Що ви думаєте про політреформу?

- Я про неї дуже гарної думки. Адже я був депутатом від соцпартії, а саме вона була її ініціатором. Я голосував за ці законопроекти. І мало того, я вважаю "помаранчеву революцію" революцією не тому, що змінився президент, а саме через зміну самої системи влади. Якби  не конституційні зміни, це була б просто зміна осіб. А після рішення ради про реформування – це вже революція.

- Але недавно Віктор Ющенко просив її відкласти. Склалося враження, що йому це не дуже потрібно.

- Усе позаду. Сьогодні президент упевнений у необхідності політреформи, що настане з 1 січня наступного року.

- Передвиборна кампанія, по суті, розпочалася. Соціалісти і "Наша Україна" залишаться друзями?

- Я б не назвав дружбою і те, що є зараз. У соціалістів і "Нашої України" різні погляди з багатьох питань. Їх об’єднує спільне розуміння "українскості". Вибори розпочалися, але, гадаю, Соцпартія, "Наша Україна" і блок Володимира Литвина (спікер ради. - Ъ) вестимуть свої кампанії. Але не борючись один з одним. У нас різні точки зору, але спільне стратегічне бачення майбутнього України.

- Ви, коли стали міністром, обіцяли за два місяці очистити МВС від злодіїв і корупціонерів. Уже багатьох позвільняли?

- Я не обіцяв за два місяці, а казав, що розпочну серйозну кампанію. За сім місяців цього року з МВС звільнено близько 5 тис. осіб за власним бажанням, близько 2 тис. не пройшли переатестацію і десь 400 зазнали кримінального  переслідування. Щоб було зрозуміло, у СБУ кількість покараних за кримінальні діяння дорівнює нулю, а в податковій – таких 16 осіб. Тому чистка було досить радикальною, щоб я мав можливість не просто відзвітуватися про цифри, а оточити себе колегами й однодумцями і праворуч, і ліворуч, а головне з тилу. З червня ми оголосили рух з декриміналізації суспільства. Це стало можливим лише після чистки власних лав.

- Чи не заважає вам у роботі те, що ви раніше у житті не мали відношення до міліції, ну хіба що переважно від неї страждали?

- Та не страждав я ніколи від неї. Нормально завжди спілкувалися. Під час майдану перед початком будь-яких масових акцій ми зі знайомими міліціонерами зустрічалися за день-два в специфічних міліцейських "ничках" і домовлялися про правила гри: що можна, а що не можна. Адже я ніс відповідальність за сотні тисяч своїх людей, а вони за тисячі своїх. Я завжди поважав тих, хто дотримується слова і має офіцерську честь. Це і дозволило мені спокійно ввійти на посаду голови МВС навіть у статусі цивільної людини. А те, що раніше я не був пов’язаний з міліцією, скоріше плюс. Погляд ззовні завжди цікавіший, ніж зсередини. Мені легко працюється. Хоча судити не мені.

- Що зараз відбувається зі справою Гонгадзе?

- Її веде генпрокуратура. Ми виконуємо чисто оперативні дії. Але я б збрехав, якби  на цьому поставив крапку. Георгій Гонгадзе був не просто людиною, яка розбудила Україну. Він працював у газеті, у якій я був редактором. Він віддав життя за консолідацію антикучмінської опозиції. Прийшовши до МВС на хвилі майдану, я розумів, що повинен внести свою лепту в цю справу. Слідство просунулося далеко. Але саме я оголосив, що простим виконавцям пробачать їхню участь, якщо вони повідомлять імена головних. Це було ефективно. У моєму кабінеті давали свідчення чинні і колишні працівники міліції, які були причетні до злочину. Завдяки цьому слідча група затримала трьох підозрюваних у виконанні вбивства. Це гігантський крок. Далі питання про замовників. Суспільство вимагає правди, і вона повинна надходити до нього швидко. Сьогодні ми знаємо правду про виконавців, завтра розповімо про замовників. Люди не повинні чекати кінця розслідування роками.

- Ну, а до Москви ви навіщо приїхали?

- По-перше, я тут не вперше. Я от зараз їхав у машині з першим заступником вашого глави МВС і чи то через душевний стан, чи то через випиту чарку на честь затвердження нового прем’єра згадав, як уперше тут побував. Ми з батьком приїхали в 1980 році. О п’ятій ранку встали в чергу до Мавзолею. За бортом був мінус 23. Тоді на горішньому поверсі готелю "Москва" я уперше випив горілки. З відома батька. Тому Москва для мене не іноземна столиця. У нас занадто близька історія, близькі великі перемоги і великі поразки. Я приїхав для переговорів зі своїм колегою Рашидом Нургалієвим. Багато спільних проблем і спільних тем для вдосконалення відносин. Тільки взаємовиручка і допоможе. Але не тільки. Я з радістю приїхав саме тому, що це Москва, і саме тому, що я з Києва.

- Але ж тут не менш комфортно і тим, кому в Києві хочуть задати чимало запитань...

- Це тимчасове явище. Їхня свобода тут тимчасова, і вони це прекрасно розуміють. Наша зустріч з міністром буде присвячена і цій проблемі. Усе вирішується. Може, не так швидко, як хотілося б. Я впевнений, що пан Бакай (колишній голова державного управління справами, переховується в Росії від української влади. - Ъ), який зненацька став громадянином Росії, відповість тут точно так само, як відповість у Києві. Й інші громадяни, які тимчасово мешкають уздовж різних шосе вашої столиці, теж розуміють, що все тимчасово. Питання не в тому, коли вони відповідатимуть за свої злочини, а в тому, щоб це було неминуче. Наша взаємодія може бути кращою. І я відчуваю взаємність.

- У цьому сенсі ви привезли до Москви щось новеньке?

- Помаранчеву краватку не привіз, це точно.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах