Головна
 

Новые известия: "Бійки між мною і Ющенком не дочекаєтеся". Інтерв’ю Тимошенко

29 вересня 2005, 12:31
0
4

Про те, чи довго триватиме її відставка від влади, колишній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко розповіла в інтерв’ю кореспонденту російської газети "Новые известия" Ігорю Ванденку. Інтерв’ю опубліковано 28 вересня.

Учора в Україні пройшли перші міністерські призначення в новий уряд країни. Політична криза, здається, пішла на спад. Розв’язується головна інтрига останніх днів: чи дістануться міністерські крісла найбільш яскравим представникам нинішньої української опозиції. Принаймні, тепер абсолютно зрозуміло, що на роботу в новий уряд не покличуть одну з найбільш помітних фігур української політики, до недавнього часу прем’єр-міністра країни. Чи довго триватиме відставка від влади? Про це і не тільки – в інтерв’ю "Новым известиям" екс-прем’єр України Юлія Тимошенко.

- Навіть не знаю, як до вас тепер звертатися. Адже в Україні по батькові не дуже вживається, а "пані екс-прем’єр" звучить свідомо з якимось політичним підтекстом.

- Ну чому? Моя нинішня посада називається цілком чітко – голова партії "Батьківщина". Що, до речі, перекладається як Родина (залишаємо тут російське слово, - ред. Кор.net).

- Скоріше вітчизна (у російському контексті тут слово отечество, - ред. Кор.net). У російській мові це слово не жіночого роду.

- Так, мабуть, так точніше. На жаль.

- І в трудовій у вас уже новий запис?

- Звичайно. Моя трудова книжка тепер лежить у партії.

- Особисті речі з прем’єрських апартаментів теж вивезли?

- Постаралася дуже швидко звільнити кабінет для нового прем’єр-міністра.

- Не знічев’я цікавлюся, просто хочу зрозуміти: повертатися у виконавчу владу найближчим часом , виходить, не збираєтеся?

- Навпаки, думаю, що наша команда дуже швидко повернеться у владні коридори.

- Всерйоз сподіваєтеся?

- Я просто це знаю.

- Чи не тому ваша фракція у Верховній раді не стала голосувати за нового прем’єра? Не боялися, що це могли сприйняти як зведення рахунків із президентом за особисті образи?

- Для подібної поведінки в нас були і політичні, і, якщо хочете, етичні мотиви. По-перше, ми не хотіли голосувати за 25 "котів у мішку", оскільки поіменний міністерський склад уряду до моменту вибору прем’єра так названо і не було. Крім того, я дуже чуйно ставлюся до морального вигляду людей у владі. А новий, тепер уже прем’єр безпосередньо перед вирішальним днем у Раді примудрився публічно обмінятися лобзанням з Леонідом Кучмою – людиною, яку, зокрема, і Ющенко звинувачував у всіх смертних гріхах. Досить недобрий знак. Навіть більше, це загрожує серйозним розламом у суспільстві: поки майбутній прем’єр непристойно цілується з колишнім президентом на всіх каналах телебачення, чинний глава держави в цей самий час оголошує нові звинувачення на адресу екс-прем’єра. Я маю на увазі себе. Усі репресивні дії, які за часів Кучми розпочиналися щодо мене, зараз поновлені. Я ніколи не боялася цих нападок, але, на мій погляд, це все є свідченням непослідовності політики, її нелогічності, порушення обіцянок, даних країні.

- Ви звинувачуєте безпосередньо президента у сформованій ситуації?

- Його я не звинувачую.

- А кого ж тоді маєте на увазі, кажучи про непослідовність і нелогічність?

- Розумієте, я не лише політик, але й простий громадянин України, і в цьому статусі я боюся зневіритися у президенті своєї країни. Мені інтуїтивно хочеться захистити себе від якихось вже дуже глибоких розчарувань.

- Звучить досить неоднозначно: втратити віру боїтеся, але причини для глибоких розчарувань є.

- Ніхто не дочекається бійки між мною і президентом Ющенком. Я сподіваюся, що президент може поновити співробітництво, і на цій підставі готова створювати спільну команду з Ющенком і бажала б, щоб всі емоції були залишені.

- Що для цього має зробити президент? Повернути вас в уряд?

- Я думаю, це було б логічно. Необхідно просто відкликати президентський указ від 8 вересня про відставку нашого кабінету міністрів.

- Ви весь час кажете про повернення в уряд. Важко залишити владу? З усіма супутніми побутовими й іншими атрибутами.

- У тому-то й річ, що, знаючи про існування такої проблеми, я ніколи у владу, так би мовити, не вростаю. Тобто не заводжу державні дачі, державні машини, державну охорону, супровід з "блимавками" і всіма іншими "солодкими" речами влади. Перебуваючи ще віце-прем’єром в уряді Ющенка і зараз прем’єр-міністром принципово відмовлялася від усього цього. Жила і живу на своїй дачі, їжджу на власній машині і навіть без спеціального супроводу...

- А що за міцні хлопці навіть зараз усюди ходять за вами назирці?

- Таким чином, з погляду матеріальної залежності від влади йти з неї було не важко. Інша річ, етичні проблеми. Морально нелегко зараз, головним чином тому, що, на мій погляд, уряд прибрали все-таки не за погану роботу.

- Політика?

- Було кілька причин для нашої відставки. Насамперед потрібно зрозуміти, що найближче оточення президента із самого початку прийшло у владу з єдиним бажанням замінити одні клани іншими. А вийшло, до слова, і того гірше: старі угруповання об’єдналися з новими і створили потужну лобістську групу, настільки "ненажерливу", що задовольнити ці апетити не змогла б жодна країна. Тому оточення президента не хотіло мене бачити на посаді прем’єр-міністра відразу після перемоги Ющенка на виборах. Адже навіть указ уже було підписано про призначення Петра Порошенка на посаду прем’єр-міністра. Але коли президент вийшов на Майдан виголошувати інавгураційну промову, то вся площа почала скандувати моє ім’я, і він просто не ризикнув оголосити Порошенка прем’єром.

- Це позначилося на вашій подальшій роботі?

- Справа в тому, що повноваження кабінету міністрів були поділені. Частина управлінських і контрольних функцій указом президента була передана секретарю Ради національної безпеки й оборони Порошенку, який одержав право прямо давати команди міністрам, запитувати в них результат. І зрозуміло, що це дестабілізувало роботу міністрів, оскільки вони дуже часто отримували просто протилежні команди.

- Ви не намагалися вирішити ситуацію особисто з Порошенком?

- Домовитися не проблема. Питання, на яких умовах. Від мене вимагали конкретних жертв і поступок: я повинна була здавати своїх людей, приймати якісь рішення, з якими була незгодна. Іноді пропонують такі компроміси, після прийняття яких стане неприємно навіть дивитися на себе в дзеркало.

- І, зрештою, внутрішній конфлікт прорвало. Щоправда, з несподіваного боку. Політична криза розпочалася з різкої заяви голови президентського секретаріату Зінченка. Для вас вона стала несподіванкою?

- Певною мірою так. Але потім я зрозуміла, що нічого випадкового тут немає. Річ у тому, що Олександр Зінченко пережив дуже важкий етап свого життя, пов’язаний з його здоров’ям. Він, по суті, перебував на межі життя і смерті. Коли людина проходить через таке випробування, у неї неминуче багато чого змінюється. Перед ним, як перед найближчою людиною президента, мабуть, постала та сама дилема: або приймати ті стандарти, які вже в нову владу принесли деякі нечистоплотні люди, або намагатися щось змінити. Я знаю, що він неодноразово розмовляв із президентом з цього приводу і, лише остаточно зневірившись, виступив з відомою публічною заявою.

- Хіба, виносячи сміття з хати, він не грав на користь політичних супротивників нової влади і фактично не дискредитував помаранчеву революцію?

- Навпаки. Виступ Зінченка був саме свідченням того, що наша революція була не даремною. У колишній Україні навіть уявити собі не можна було, що влада спроможна ставитися до себе критично. Хіба можливо було раніше, щоб чиновники такого рівня через моральні муки розставалися зі своїми кріслами. Це свідчить про те, що Україна змінилася дуже сильно. І те, що сьогодні нагадує крах, насправді є радикальне очищення. Дискредитацією і навіть зрадництвом революції була б саме спроба замовчати все, що відбувається у владі. Інша річ, що в підсумку ні за що постраждав наш уряд.

- Але ж ви не будете заперечувати, що ціла низка звинувачень, які звучать на адресу вашого кабінету, має під собою реальний ґрунт? Та й президент Ющенко в парламенті під час представлення нового прем’єра прямо сказав, що в останні місяці країна ввійшла в смугу економічного спаду.

- Це твердження не відповідає дійсності.

- Давайте з цифрами, я підготувався. За офіційними даними Держкомстату України, темпи росту за перші вісім місяців цього року в промисловому виробництві знизилися вчетверо, у сільському господарстві – у три з половиною рази. За даними Рахункової палати України, економічний ріст повернувся до рівня 2000 року, а сальдо зовнішньої торгівлі скоротилося більш ніж у 21 раз. За останні 8 місяців заборгованість із заробітної плати в Україні зросла майже на 16%. Це вже цифра, озвучена президентом. Що скажете?

- Послухайте, мені це все нагадує часи Хрущова. Коли його хотіли зняти, то в країні різко подорожчав хліб. Формально привід було знайдено. А фактично – створено. Звичайно, були помилки й у нашого уряду, але вони не мали системного характеру. Я гадаю, що наш кабінет за сім місяців роботи зробив дуже багато. Чого варте лише рішення про зміну порядку корупційної приватизації.

- Саме це багато ваших опонентів і ставлять вам у провину в першу чергу, фактично називаючи ваші дії реприватизацією?

- Державна власність не може перетворюватися на благодійну допомогу оточенню кожного президента. Я знаю, скільки заплатили за піар власники незаконно придбаного майна для того, щоб роздмухати великий скандал і використовувати термін "реприватизація".

- І Нємцову теж заплатили?

- Знаєте, хотілося б, щоб коментарі з приводу роботи нашого уряду давали ті люди, які у своєму житті чогось досягли. Хотілося б, щоб вони ділилися позитивним досвідом зі своїми колегами в інших країнах. А мені здається, що якби поради Нємцова були успішними, він сьогодні не був би на узбіччі політики, нелюбимим власним народом, нешанованим власними політиками. І мені здається, що таким людям просто некоректно комусь щось радити.

- Але ж президент Ющенко взяв його саме своїм радником.

- До речі, я думаю, що це була частина тієї достатньо багатопланової стратегії, спрямованої на зниження довіри президента до прем’єр-міністра. Адже відомо, що навіть депутати Верховної ради із різних фракцій після того, як Нємцов почав робити ці свої гучні заяви, підтримали постанову з проханням до президента звільнити свого радника. Але технологія з приниження прем’єр-міністра виявилася сильнішою навіть за парламентські рекомендації.

- Тепер у вас є можливість, не оглядаючись на "чиновницьку субординацію", прямо відповідати вашим критикам, вступаючи з ними в дискусію через пресу?

- Це правда. Опозиція в Україні зараз не ізольована від можливості вільно висловитися. Скільки це триватиме? Хотілося б, щоб не зникло вже ніколи.

- Виходить, все-таки опозиція?

- Розумієте, протиріччя між мною і моїми товаришами й оточенням Ющенка скоріше світоглядні, ніж ідеологічні. Адже мова не йде про те, чи повинна бути Україна ринковою країною чи ні, чи потрібно будувати капіталізм або соціалізм і т.д. Питання про мораль в політиці. Що стосується мене, то я не зраджувала своїм переконанням і обіцянкам, даним на Майдані.

- Часто згадуєте ті дні?

- Останнім часом усе частіше. Взагалі, я вважаю, що тоді було дуже чудово. Якби довелося пройти шлях знову, я б нічого не змінила: жодного слова, жодної ноти, жодного дії. Бачите, я навіть сьогодні не стала песимістом.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах