Головна
 

"КоммерсантЪ": "Треба сфотографуватися з Путіном, пустити чутку, що ми разом вечеряли і ночували". Інтерв’ю Рибачука

Корреспондент.net, 30 вересня 2005, 18:05
0
5

Голова Секретаріату українського Президента Олег Рибачук, котрий вирушив до Москви переймати досвід організації роботи адміністрації президента Росії, розповів російському виданню "КоммерсантЪ" про те, чи вдалося йому налагодити контакти з Москвою. Інтерв’ю опубліковано 30 вересня.

Учора Москву з неофіційним візитом відвідав голова секретаріату президента України Олег Рибачук. У столиці він провів зустрічі з чиновниками президентської адміністрації і розповів кореспондентові "КоммерсантЪ" Наргіз Асадовій, чому останнім часом українські політики почали орієнтуватися на Москву.

- Щось останнім часом українські політики вчащають до Москви... Ви приїздите сюди по підтримку? 

- Зараз у нас іде передвиборна кампанія. Різні політичні сили приїздять до Москви, це нормальна конкуренція. Але взагалі я випадаю з цього ряду політиків. Я погано знаю Москву. Так склалося моє життя, що я більше обізнаний із логікою європейців: Брюсселю, Лондона, Берліна, Вашингтона і навіть Токіо. Я колишній банкір, і мало працював із Москвою. Тому тепер намагаюся заповнити цей пробіл. За мій перший приїзд мені вдалося налагодити гарні стосунки з головою адміністрації президента Дмитром Медведєвим. Тепер я зустрічався з деякими людьми, котрі підпадають під поняття "інститут президента". Ми готуємо візит Володимира Путіна в Україну, будуть візити деяких аналітиків в Україну – тож я не вчащаю, не перебираю, а лише заповнюю паузу.

Ну а взагалі, коли в країні йдуть вибори, завжди різко активізуються двосторонні контакти. Оскільки це вибори парламентські, до Москви приїздять представники різних партій. Ці люди позиціюють себе по-всякому. Хтось – людиною, котра, наприклад, може стати прем’єром, або, наприклад, може визначати політику в умовах нової української влади. У такий спосіб вони намагаються заручитися підтримкою Москви. Комуністи йдуть до Зюганова. Соціалісти позиціюють себе як більш проросійську силу. Тимошенко – третя сила.

Розумієте, наближаються вибори, і в багатьох є потреба сфотографуватися з президентом Путіном, засвітитися, пустити чутку – мовляв, разом вечеряли, ночували десь там на дачі. Але спроба розіграти російську карту вже кілька разів призводила до великого розчарування українців. Я маю на увазі тих, хто по-дурному експлуатував тему російської мови, подвійного громадянства. І в Україні, і в Росії вже втомилися від цих ігор. Люди розуміють – це передвиборні технології. 

- Вам вдалося налагодити контакти з Москвою? 

- Знаєте, мені часто казали, що в Росії є політичний центр, який визначає політику щодо України. Усі закотювали очі й казали, що є тільки він і від нього все залежить...

- Хто він? 

- Ну хто він? Цар, Путін. А решта всі – другорядні центри. Але я подумав, є ж хтось, хто формує думку цієї людини, хто визначає все в цій країні. Мені треба було зрозуміти, як усе насправді відбувається. І я дуже задоволений, що мені вдалося вийти на прямі контакти. Я не заходжу сюди через бізнес, через людей, що все тут знають. Я пішов через офіційні контакти. Як я вже казав, за свій перший приїзд я зустрівся з паном Медведєвим, і тепер ми можемо спілкуватися з ним досить відверто.

- Цього разу ви зустрічалися? 

- Я його попередив, що я тут. Він знає, що я в Москві, але ми з ним іще не зустрічалися. 

- А з ким-небудь із його замів? З Владиславом Сурковим, наприклад, ви знайомі? 

- З паном Сурковим я не знайомий. Але багато про нього чув. 

- То ви взагалі прозахідний політик чи проросійський? 

- Я однозначно проукраїнський. У нас це стандартна відповідь. У нас нічого не змінилося. Україна рухається в Європу, і якщо не наші діти, то наші внуки в цьому переконаються. Та й Росія теж зробить усе, може навіть більше, ніж Україна, щоб підвести свої економічні стандарти під європейські, завоювати європейський ринок. Однак політично Росія поки що не готова інтегруватися в Європу. 

- Ви казали, що приїхали сюди набратися досвіду в російських колег, оскільки займаєтеся реформуванням колишньої адміністрації президента. Вам не подобалася назва вашої посади – держсекретар, ви її перейменували в голову секретаріату президента. Що ще зміниться, крім назви? 

- Змінюється, насамперед, суть. Від назви "адміністрація президента" нам довелося відмовитися, оскільки вона викликає в Україні тільки негатив. Вулицю Банкову – ту, де стоїть адміністрація,  сприймають як джерело зла.

Тепер структура секретаріату стає ефективнішою. Раніше адміністрація президента Кучми діяла як уряд – і її структура була відповідною. Наприклад, зараз у цій структурі все ще працюють близько 600 людей, котрі не знати чим займаються. Діють чотири аналітичних центри, що нібито займаються інформацією. Є дві канцелярії. Тобто, структура моторошна і некерована. 

- Президент Ющенко недавно розкритикував уряд Юлії Тимошенко і звинуватив його в падінні економічних показників. Однак більша частина міністрів уряду зберегли свої посади. Отже, сама лише Тимошенко винна? 

- Я називаю стиль управління Юлії Тимошенко "one woman show". Я був членом кабінету Юлії Володимирівни. Ми проводили засідання по 12-14 годин. Але всі рішення все одно ухвалювала лише вона. Які би люди в уряді не були присутні.

Я, наприклад, був свідком такої розмови. Міністр енергетики інформував уряд за місяць до кризи з цінами на бензин. Він пропонував робити якісь речі. На це він отримав прямий указ Тимошенко: "Цим буду займатися особисто я. З трейдерами буду розмовляти особисто я. Це моє питання". І це типова форма управління Юлії Тимошенко.

Основна критика, що пролунала на адресу уряду Тимошенко,  це непослідовна економічна політика. Автором її був тандем Тимошенко міністр економіки Терьохін. Кожен українець, кожен інвестор, що з цим стикався, це підтвердить. Я думаю, що склад уряду змінився десь на 30%: склад митниці, СБУ, економічний блок. 

- Тобто, новий уряд працюватиме зовсім інакше? 

- Щодо Юрія Єханурова, на мій погляд, він є оптимальним прем’єром. Новий уряд не буде займатися піаром, популізмом. Популізм – це ключове слово. Вам, наприклад, кажуть, що уряд працює найкраще в світі. Я: "Ну як же так, адже спав ВВП утричі!" Вони: "Не віримо!" Чому не вірите, статистиці? Мене в Брюсселі не раз запитували: "Хлопці, що діється з приватизацією, що ви робите з інвестором?" А вони це не сприймали. Казали, що це підступ ворогів, що це неправда, це вони заздрять. І коли вже ціни на м’ясо, на бензин, на цукор одна за одною почали "бумати" – то, як казав Жванецький, треба вже було щось змінювати в консерваторії.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах