Головна
 

Ведомости: Думка москаля: Телеманія і роздвоєння України

21 жовтня 2005, 13:33
0
3

"Уже сьогодні Україна телевізійна й Україна реальна – дві різні країни", - пише колумніст українського журналу "Корреспондент" Григорій Охотін, москвич, який працює в Києві, у статті "Думка москаля: Телеманія і роздвоєння України", опублікованій 21 жовтня в російській газеті "Ведомости".

Забудьте про відставку Тимошенко, корупційні скандали, прийдешні вибори до Верховної ради і навіть про революцію, оскільки буквально днями в Україні розпочнеться нова епоха. У понеділок нарешті буде поставлена крапка в найбільш гучному українському процесі, який багато в чому був основою як президентської гонки і наступної революції, так і поточної передвиборної кампанії. З молотка буде продано головний актив колишньої імперії Віктора Пінчука – "Криворіжсталь". Найімовірніше, після аукціону тема реприватизації буде закрита.

Цікаво, що продаж комбінату транслюватиметься в прямому ефірі по двох українських телеканалах. Такий шум навколо аукціону не щось особливе і символічне, а лише чергове підтвердження сформованої тенденції. Україна охоплена телеманією. Після революції, у якій телебачення відіграло не останню роль, з’явилися абсолютно нові стандарти публічності, і практично всі хоч трохи значимі події не лише висвітлюються на телебаченні, але нерідко фізично відбуваються в студіях і редакціях провідних телеканалів.

Так було з так званою люстрацією після приходу помаранчевих. Виклик до прокуратури озвучувався через телевізор. Так було з гучним скандалом із сином Віктора Ющенка і його дорогим автомобілем – міністр внутрішніх справ Юрій Луценко поставив у цій історії крапку, виписавши синові президента штраф за неправильне паркування прямо в телестудії. Та сама історія і з реприватизацією Нікопольського заводу феросплавів, коли мітинг незадоволених працівників заводу транслювався на кількох телеканалах у прямому ефірі. Урядова криза також розвивалася в телестудіях. Якби не прес-конференція колишнього держсекретаря Олександра Зінченка, то не було б ні відставки уряду, ні гучного прямого ефіру Юлії Тимошенко.

Загалом у нових стандартах публічності немає нічого поганого, і, можливо, вони навіть приводять до певних результатів. Я, наприклад, ненавиджу телевізор взагалі й у Москві його дивитися просто не можу, та й взагалі вважаю телебачення інструментом маніпулювання. У Києві ж "ящик" наповнений абсолютно іншим змістом, і дивитися його цікаво. Якщо казати про громадянську користь, то це прагнення влади демонструвати свою прозорість і підзвітність людям. Тільки от телеманія часом доходить до абсурду. Наприклад, виписані в прямому ефірі повістки до суду і прокуратури часом так і залишалися телевізійним трюком – на руки фігурантам кримінальних справ папери потрапляли не завжди.

І вже зараз видно, до чого може привести українська прозорість і телеманія. Історія з повістками лише окремий приклад того, як відбувається колосальна підміна понять. Телевізійна картинка починає замінювати собою реальність. Те, що говориться і відбувається в телестудіях, сприймається як здійснений факт. Публічність і прийняття рішень у прямому ефірі збільшує розрив між словами і справами політиків.

Така ситуація, можливо, пов’язана з ексцесами передвиборної кампанії – але я впевнений, що телеманія розвивається і сама по собі. І процес підміни понять, коли реальні процеси подаються на телебаченні винятково з погляду їхньої піар-складової, не лише продовжиться, але й приведе до створення віртуальної реальності. І це дійсно страшно, оскільки дає телебаченню таку маніпулятивну владу, яка не снилася навіть Оруеллу, коли він писав "1984". Уже сьогодні Україна телевізійна й Україна реальна – дві різні країни.

І ось доказ цьому. Зараз українське телебачення колосально політизоване – кількість шоу й аналітичних програм є величезною. Щодня в телестудіях з’являються провідні політики, депутати й аналітики. А в суспільстві попит на політику давно впав. Люди більше дивляться серіали і розважальні програми і на кухнях говорять не про майбутнє країни, а про наболіле і повсякденне.

З горезвісною реприватизацією і "Криворіжсталлю" відбувається те саме. У телевізорі все це буде показано як перший прозорий аукціон, і сенс цього ефіру – показати послідовність нової влади. Однак треба розуміти, що зміна власника комбінату не має ніякого відношення ні до революції, ні до слова "реприватизація". Усе може бути точно навпаки. Процес реприватизації і революція – це результат кимсь задуманої схеми з придбання "Криворіжсталі". Інша річ, що запущені заради цієї мети процеси зажили своїм життям. Революція перетворилася з політичного ноу-хау на реальний інструмент розвитку громадянського суспільства і наповнилася новими сенсами. Проте необхідно розуміти, що телеманія, незважаючи на її плюси, - це обман і маніпуляція, з якого добра не буде. Подивіться, як роздвоєна Росія, у якої в телевізорі стабільність і мир, а в житті – війна в Чечні й ідеологічна криза.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах