Головна
 

Washington Post: Звивистий шлях до демократії

16 листопада 2005, 16:12
0
4

"Якщо події минулого визначають майбутній розвиток, Україна і Грузія мають кращі шанси побудувати тривку демократію, ніж Ліван або Киргизстан, де громадські об’єднання ніколи не мали узгодженої позиції", - пише Адріан Каратницький у матеріалі "Звивистий шлях до демократії", опублікованому 15 листопада в американському виданні "The Washington Post".

Лише півроку тому мільйон мирних демонстрантів у Бейруті брали участь у кедровій революції, яка змусила сирійську армію залишити Ліван. У квітні масові протести в Киргизстані, названі тюльпановою революцією, змусили корумпованого президента піти у відставку. Після української помаранчевої революції в листопаді 2004 року і грузинської трояндової революції в листопаді 2003 року здавалось, що у світі перемагає все потужніша хвиля демократії.

Сьогодні картина не є такою оптимістичною. Хоча прихильники демократичної опозиції в Азербайджані, вдягнуті в помаранчеве, почали масові протести, їхня спроба домогтися скасування результатів парламентських виборів, що відбулися 6 листопада й були оцінені міжнародними спостерігачами як несправедливі, має дуже мало шансів на успіх. Навіть більше, в останні місяці громадянські рухи втратили свою рушійну силу, у той час як авторитарні лідери вживають заходів для попередження рухів за демократію (як у Росії), а тирани докладають зусиль для їхнього придушення (як у Білорусі, Узбекистані й Зімбабве). Здається, що там, де з тріумфом перемогли громадянські рухи, реформи загальмувались. Сирійська армія залишила Ліван, але напади терористів тривають, а перехід країни до демократії виявився заручником застарілої виборчої системи, яка передбачає в парламенті й уряді квоти для релігійних конфесій. У Киргизстані за останні тижні було вбито кількох відомих членів парламенту, а сили в парламенті, що залишились там від старого режиму, успішно завадили прихильникам демократичних реформ здобути ключові посади в уряді.

В Україні суперечки між лідерами помаранчевої революції змусили президента Ющенка відправити у відставку свого прем’єр-міністра та голову ради національної безпеки. Сьогодні колишні союзники стверджують, що Ющенко вступає у змову з представниками старої влади та намагається приховати злочини й корупцію недалекого минулого.

У Грузії критиків влади непокоїть те, що після того, як президент Михайло Саакашвілі здобув перемогу на виборах, одержавши близько 90 відсотків голосів, у країні не залишилось для противаги реальної опозиції.

Проте не все так похмуро, як здається.

Дослідження того, як укорінюється демократія, нещодавно проведене організацією “Freedom House”, свідчить про те, що не всі революції проти авторитарних режимів є однаковими. Ті, що досягли успіху в побудові тривкої демократії, мають три спільні риси: під час ненасильницьких акцій протесту вдається втримувати порядок; їх очолюють громадські коаліції, які мають широку підтримку та діють узгоджено; їм удається розколоти правлячу еліту й сили безпеки, частина яких переходить на бік опозиції.

Якщо події минулого визначають майбутній розвиток, Україна і Грузія мають кращі шанси побудувати тривку демократію, ніж Ліван або Киргизстан, де громадські об’єднання ніколи не мали узгодженої позиції або траплялись випадки серйозного насильства.

Дійсно, через рік після помаранчевої революції політичний спектр в Україні є дуже активним і різноманітним. Існують три великі політичні партії й важливі менші партії, більшість з яких мають реальний шанс впливати на склад наступного уряду. Рівень громадської активності є високим, люди протестують проти всього, від економічної політики й погіршення екологічної ситуації до планів будівництва в містах. Преса вільна і стала сміливішою.

У міру того, як Ющенко переходить від революційної риторики до прагматичного й ефективного управління, він може втратити частину революційного лоску, його підтримка суспільством може впасти. Проте він залишається щиро відданим демократії, а більшість людей вважають його особисто некорумпованою людиною. Кілька тижнів тому йому вдалося успішно поповнити державну скарбницю 4 мільярдами доларів завдяки реприватизації металургійного комбінату, який раніше нечесно придбали родичі й союзники колишнього президента. Він також підтвердив ще раз свої зобов’язання розкрити справу вбитого журналіста й покарати організаторів масштабної фальсифікації на торішніх виборах.

Водночас, незважаючи на величезну підтримку, отриману на виборах, і переважну більшість у парламенті, президент Грузії Саакашвілі був змушений відправити у відставку свого міністра закордонних справ на тлі активної критики з боку законодавців і громадськості.

Які висновки випливають з усього цього? По-перше, нам необхідно зробити переоцінку наших очікувань щодо суспільних революцій та коаліцій, що їх здійснюють, і краще усвідомити той факт, що розколи цих коаліцій є доброю прикметою політичної диференціації, а не ознакою відсутності єдності. Ми також маємо розуміти, що подолання спадщини корумпованого минулого не є просто питанням бажання революціонерів. Це вимагає відповідної законодавчої бази, але тут часто залишається багато негативного від не найкращого минулого. Розв’язувати цю проблему необхідно швидко, аби невизначеність у тому, що кому належить, не зупинила іноземних інвесторів.

За останні три десятиліття впало близько 70 тираній, половина цих країн стали вільними й відкритими демократичними державами. Ще один важливий момент - багатьом із цих успішних революцій спочатку передували зародкові й невдалі спроби організувати коаліції та ненасильницькі громадські акції. І тому тим, хто каже про занепад громадських рухів та про знебарвлення кольорових революцій останніх років, слід зробити паузу. Це також має підбадьорити азербайджанських, зімбабвійських, білоруських та узбецьких прихильників демократії, котрі продовжують боротьбу проти автократичної влади.

Історичний розвиток не зупинився, як і демократична хвиля. Вона рухається зиґзаґами та нерівномірно. Проте у кінцевому підсумку людство прямує до більшої свободи.

Адріан Каратницький - радник і старший науковець “Freedom House”, співавтор нового дослідження цієї організації “Як завойовується свобода”.


Переклад Сергія Пантюхіна.

Оригінал публікації "Zigging and Zagging Toward Democracy" можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах