Головна
 

UPI: Газова безвихідь між Києвом і Москвою. Аналіз проблеми

25 листопада 2005, 10:16
0
3

"На останньому раунді переговорів про умови постачання природного газу у 2006 році, який відбувся цього тижня в Києві, російським і українським учасникам переговорів знову не вдалося дійти згоди", - пише Пітер Лавелл у матеріалі "Газова безвихідь між Києвом і Москвою", опублікованому в американському виданні "United Press International".

Російський енергетичний гігант "Газпром" хоче підвищити ціну на газ утричі й отримувати плату за постачання газу грошима. Оскільки майже всі експортні поставки "Газпрому" проходять через територію України, його український партнер "Нафтогаз" має міцну позицію на переговорах. Врешті-решт, має бути досягнуто компромісу, оскільки між сторонами існує взаємозалежність.

Позиція "Газпрому" на переговорах про новий договір про постачання природного газу включає відмову від бартерної системи платежів за транспортування газу. "Газпром" також вимагає від західної сусідки Росії сплачувати таку саму ціну, як і європейські споживачі – 150 доларів за тисячу куб. м., а не 50 доларів, як тепер платить Нафтогаз. Звичайно, Україна зовсім не бажає приставати на ці умови.

У 2004 році споживання природного газу в Україні перевищило 70 мільярдівкуб. м., а власний видобуток склав лише 20 мільярдів куб. м. Частину цього дефіциту покрив "Газпром", який поставив Україні 29,2 мільярдів куб. м. газу як оплату "Нафтогазу" за послуги з транспортування.

Україна споживає надзвичайно багато природного газу. За обсягом використання природного газу Україна перебуває на п’ятому місці у світі після Сполучених Штатів, Японії, Росії та Німеччини. А якщо взяти до уваги той факт, що валовий внутрішній продукт будь-якої з цих країн є щонайменше в десять разів більше, ніж український ВВП, стає зрозумілим, що споживання природного газу в Україні є просто величезним. За кількістю газу, що використовується в розрахунку на 1000 доларів ВВП, Україна посідає перше місце у світі.

Залежність України від дешевого природного газу виникла ще за радянських часів, вона залишилась і після набуття незалежності в 1991 році, оскільки політична еліта країни ігнорувала цю проблему. До незалежності нафта й природний газ були дешевими, що призводило до їхнього неефективного використання й розвитку енергоємних галузей промисловості, таких як важке машинобудування, металургія та хімічна промисловість. Держава продовжує субсидувати енергоносії, а це негативно впливає на зовнішню торгівлю, оскільки продукти українського експорту часто стають предметом розслідувань в межах антидемпінгового законодавства.

Поки влада не почне вирішувати цю проблему, Україна не має іншого вибору, ніж намагатися і надалі отримувати дешевий газ з Росії, а також частково з Туркменістану. Але для транспортування туркменського газу до України необхідно використовувати російські трубопроводи, а "Газпром" не зацікавлений сприяти цим відносинам.

Перевагою України на переговорах із "Газпромом" є її географічне положення. "Газпром" транспортує свій природний газ на експорт до інших країн через територію України. "Нафтогаз" є ключовим партнером "Газпрому" при здійсненні експортних операцій, і це є головним козирем України на всіх переговорах про ціну на російський природний газ і транзитні тарифи.

Залежність "Газпрому" від України є майже абсолютною. Він отримує більшу частину своїх доходів від експорту, а головна частина цього експорту йде безпосередньо через територію України. "Нафтогаз" має розгалужену мережу трубопроводів, які ведуть до інших європейських країн. У 2004 році із загального обсягу експорту "Газпрому" до Європи у 153,2 мільярдів куб. м. через трубопровідну систему "Нафтогазу" було транспортовано 138 мільярдів куб. м.

У спробі обійти територію України "Газпром" планує побудувати підводний газопровід завдовжки 1200 км, який з’єднає російський порт Виборг і місто Ґрайсвалд у північно-східній Німеччині. Спочатку по ньому транспортуватиметься газ до Німеччини, а пізніше його можуть подовжити для постачання газу до кількох інших країн, зокрема й до Великобританії. Планується, що через цей трубопровід постачатиметься 20 мільярдів куб. м. природного газу щорічно, але порівняно із загальним теперішнім обсягом експорту "Газпрому" це є дрібницею.

Крім того, споживання газу в Європі продовжує зростати, а тому надзвичайно малоймовірно, що "Газпром" у найближчі кілька десятиліть зможе експортувати газ, оминаючи територію України при його транспортуванні до Європи, й українці це знають.

Але ані Україна, ані Росія не мають багато простору для маневру. Врешті-решт, Україна платитиме вищу ціну за імпортований газ, а "Газпром" отримає вищі тарифи за транспортування. Жодна країна не може собі дозволити стати стороною, яка програла на цих переговорах.


Переклад Сергія Пантюхіна.

Оригінал публікації "Analysis:Kiev-Moscow pipeline impasse" можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах