Головна
 

Газета.Ru: Шкідливий дешевий газ

Газета.Ru, 12 грудня 2005, 17:14
0
12

"І для російського, і для українського патріота немає і не може бути більш втішного видовища, ніж російсько-українська дискусія на газову тему", - пише спеціальний кореспондент видавничого дому "КомммерсантЪ" Дмитро Бутрін у матеріалі, опублікованому в російському виданні "Газета.Ru".

І чим далі заходять сторони у своїх гнівних інвективах з приводу того, хто і на кому втратив більше мільярдів доларів прибутку, тим більше шансів на те, що перебудова пострадянського економічного простору завершиться швидше. У реальності нинішня ситуація, за якої газові відносини двох країн будуються на системі політичних домовленостей, не вигідна жодній зі сторін. А аргументи, які з’являються в публічному полі під час "газової" дискусії, впливають на поведінку російського й українського бізнесу.

Те, що "газова війна" Росії й України є таким собі "потішним боєм" у петровському дусі, є абсолютно очевидним. Надворі грудень, і якщо розглядати ситуацію тверезо, жоден економічний агент ні в Росії, ні в Україні не зможе до пуття акцептувати користь від змін режиму торгівлі. Бюджет "Газпрому" на 2006 рік вже зверстано, так само як у цілому і бюджет Росії на той самий термін. $3,6 млрд., які президент Росії зовсім справедливо вважає втраченою вигодою для "Газпрому", якщо вони будуть отримані, зможуть бути розписані на відповідні проекти "Газпрому" лише до середини літа, а то й до 2007 року.

У принципі до весни 2006 року з економічної точки зору сторони можуть розслабитися. Накачування газу в підземні газосховища восени 2005 року вже завершено, відомий режим, у якому газ витрачатиметься. Відключити Україну від газу з 1 січня 2006 року "Газпром", навіть маючи для того всі підстави, зможе лише ціною великих власних втрат. Справа навіть не в тому, хто і кому висуне штрафні санкції в ЄС, а в тому, що порушення графіка постачань газу вимагатиме від "Газпрому" великих витрат на аварійну координацію розподілу газу по споживачах усередині Росії, по білоруській ділянці трубопроводу і по польських мережах.

Куди квапитися, для чого погрожувати вентилем, якщо вентилем ударить тебе в першу чергу? У "Газпромі" добре пам’ятають, скільки йому коштували "газові війни" з Білорусією два роки тому.

Взаємний перехід на європейські рівні цін на транзит і постачання відразу не збагатить жодну зі сторін : ріст цін на транзит по Україні компенсується ростом цін на імпорт газу Україною. Довгострокові наслідки для Росії теж не є дуже солодкими. "Газпром", наприклад, є великим клієнтом українського машинобудування і трубного сектора місцевої чорної металургії. Російські споживачі українського металу, добрив, агропродукції, нарешті, праці українських робітників на російському ринку негайно отримають зворотний рахунок від України на всі їхні послуги і товари. Якщо вірити словам представників уряду Росії про те, як тісно і нерозривно насправді пов’язана економіка України і Росії і як український виробник зацікавлений у російському ринку, то вони першими повинні хапатися за голову: "Громадяни, зараз українські будівельники піднімуть ціни на ремонт квартир рівно на той самий відсоток, на який зросли ціни на газ у Києві. Ми тут ні при чому". А що ж ви хотіли – українці не можуть собі дозволити заробляти сильно менше. Вони ж багатшими не стали.

Усе б так, якби російські й українські виробники чого завгодно не були конкурентами і на російському, і на світовому ринку. Екс-прем’єр України Анатолій Кінах вже оголосив, що при ціні газу в $103 за тисячу кубометрів українська металургія і хімія припинять працювати. Росія, що виставляє мінімальний рахунок за газ у $160 за тисячу кубометрів, абсолютно очевидно може скористатися передчасною смертю хіміків і металургів-конкурентів – ми одержуємо газ дешевше. Підтримка вітчизняного товаровиробника відбудеться безкоштовно, чи не з прибутком для держави російської, і буде ефективною.

У теорії це точно так і є – і саме такий результат максимально відповідає довгостроковим інтересам й українських, і російських громадян. Низькі внутрішні ціни на енергоресурси не є насправді корисними ні для України, ні для Росії. Для України відносно дешеві газ і електроенергія – це, по суті, головний ресурс місцевого підприємницького співтовариства, який зараз мало цікавить і конкуренція, і скорочення енерговитрат, і технологічні інновації.

Доти, поки Росія дарує Україні дешеву рентабельність місцевого бізнесу, ніякої виразної мотивації ні конкурувати якістю, ні вдосконалювати управління, ні, нарешті, витісняти один одного з місцевого ринку в місцевих бізнесменів немає.

Розвитком бізнесу може бути лише розвиток відносин з місцевим начальством, здатним вибивати ліміти на "бюджетний" газ. За дорогих ресурсів українська економіка буде змушена робити лише те, що світу, і в тому числі Росії, цікаво отримувати на світових ринках. Можна навіть перелічити, що саме. Вугілля. Продукцію металургії високих переділів. Агропродукцію. Продукцію машинобудування. Якісну хімічну продукцію. Приклад Польщі, Чехії, Угорщини, які отримують газ за цінами, недалекими від європейських, показовий: вони вкрай ефективно конкурують і з російськими, і з українськими виробниками на тих самих ринках і про дешевий газ нікого не молять. Зазначимо, що високі ціни на газ там відповідають високим доходам населення – зрозуміло, чого. Штучно занижені ціни в економіці майже завжди означають низькі зарплати – вони збільшують доходи тих, хто купує штучно дешеві товари.

Але навряд чи російським виробникам, які отримають природну перевагу перед українськими, у цьому разі доведеться довго тішитися. Всі аргументи на користь росту цін на газ в Україні так само діють і щодо Росії. До того ж "Газпром" має куди більшу потребу в грошах, ніж можливостей закрити фінансові дірки. Усі доходи від того, що український бюджет поверне Росії очікувані $3,6 млрд. плюс мільярд доходів від зміни принципу стягування ПДВ (його за сьогоднішніх розкладів одержує саме він), "Газпром" негайно забюджетирує у своїх проектах. І з 2007 року єдиним способом для газової монополії знайти гроші на наступні проекти, а вони неодмінно з’являться, така логіка розвитку будь-якої компанії, будуть шукатися вже в підвищенні цін на газ усередині Росії. І сумнівно, що команді Олексія Міллера не вдасться домогтися того, що вона і так планує зробити з 2007 року, - лібералізувати внутрішній ринок газу. У перспективі російська енергопромисловість усе одно перейде на єдину формулу ціни для всіх споживачів від ЯНАО до Франції – "собівартість видобутку плюс маржа на локальному ринку плюс ціна транспорту до цього ринку".

Переводячи на європейські ціни на газ Україну і не роблячи цього для Росії, ми в Росії робимо помилку – даємо нашим українським конкурентам фору для перебудови власної економіки.

Утім, навряд чи це відбудеться реально. Політичній владі і в Україні, і в Росії зараз невисока ціна на енергоносії досить вигідна. В Україні вона дозволяє маневрувати на популістському полі, не починаючи рішучих економічних реформ. У Росії вона дозволяє залишати конкурентно слабким місцевий бізнес, що в іншому разі досить швидко зацікавився б, чи не є корумпована влада його конкурентним недоліком – зараз це з гаком компенсується надлишком нафтогазових доходів. А от скандал навколо цін на газ вигідний президенту України Віктору Ющенку: йому щонайдоречніший привід для націоналістичних виступів і відродження – у пику Юлії Тимошенко – боротьби з російським імперіалізмом як складової перманентної "помаранчевої  революції".

Нарешті, для Кремля газовий скандал – чудовий привід практично на порожньому місці і безпечно поговорити про те, що розвал СНД, провал ідеї єдиного економічного простору та інші радості – наслідок підступу зовнішнього ворога, а не результат непослідовності і безпринципності в зовнішній політиці. Важелів для обвалення української економіки в Росії повно, узяти хоча б виробників алкоголю з України, які виготовляють горілку в тепличних порівняно з Росією умовах і продають її в Росії. Але за цей важіль у "потішних війнах" не хапається ніхто, хоча він очевидний. Договірний матч? Але й за відсутності результатів він корисний.

У першу чергу тому, що найбільш просунута частина російського бізнесу під час газової полеміки почала усвідомлювати, що незабаром дешевий газ закінчиться й у Росії.

А до того ж поки влада в Росії шукає зовнішнього ворога, у неї залишається менше ресурсів і часу для пошуку ворога внутрішнього.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах