Головна
 

UPI: Українська помаранчева революція

15 грудня 2005, 14:52
0
6

"Для досягнення членства в НАТО, а з часом і в ЄС, команді помаранчевої революції необхідно об’єднатися навколо спільної мети – євроатлантичної інтеграції", - пишуть Тарас Кузьо та Дженніфер Мороні у матеріалі, опублікованому в американському виданні "United Press International".

Майже рік тому Віктор Ющенко став у січні 2005 року президентом України – після перемоги на виборах, на яких він виступав за реформи й займав прозахідну позицію. Тепер на шляху інтеграції до євроатлантичної спільноти перед країною постали нові непрості проблеми.

Ющенко прийшов до влади після того, як він програв президентські вибори, які відбувалися з численними порушеннями. Під час помаранчевої революції сотні тисяч українців вийшли на вулиці з демонстраціями на підтримку Ющенка й домоглися проведення повторних виборів, на яких він переміг.

Але сьогоднішні проблеми президента не можна розв’язати за допомогою демонстрацій, мітингів і промов. Йому доводиться керувати країною, стикаючись із набагато більшими труднощами, ніж ті, які будь-коли стояли перед Україною після здобуття нею незалежності від Радянського Союзу в 1991 році. При вирішенні цих проблем красномовні слова та оплески на мітингах не можуть замінити дій, які мають говорити самі за себе.

Помаранчева революція й обрання Ющенка дозволили Україні поновити рух до демократії та ринкової економіки, який під час правління напівавторитарного й корумпованого колишнього президента Леоніда Кучми зупинився. Тепер у цій сфері необхідно докладати ще більших зусиль.

Аби продемонструвати українцям, що революція привела до змін і в їхньому житті, а не лише до зміни уряду, Ющенко та його уряд мають закріпити на законодавчому рівні свободу засобів масової інформації, демократизувати державну систему і співпрацювати з відродженим громадянським суспільством. Ключовий крок у цьому напрямку відбудеться в січні, коли Україна перейде від президентської системи радянського зразка до парламентської системи, що діє у більшості європейських країн.

Після того, як відбудеться перехід до парламентської системи, Україні необхідно забезпечити проведення вільних і справедливих виборів у 2006 році. Це доведе світу, який уважно спостерігатиме за процесом виборів, що країна безповоротно ступила на шлях демократії.

Під час запровадження в Україні влади закону необхідно посилити кампанію проти корупції та організованої злочинності, у тому числі притягнути до відповідальності високопосадовців Кучми, винних у зловживанні владою, фальсифікації виборів і вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе.

Парламентська асамблея Ради Європи різко засудила Україну за неспроможність притягти до відповідальності високопосадовців режиму Кучми. Після цього Європейський суд із прав людини прийняв постанову, де йдеться про те, що українська влада не вжила необхідних заходів для захисту життя Гонгадзе і не забезпечила належного розслідування його викрадання й убивства п’ять років тому. Світ уважно стежитиме за здатністю українського суду покарати винних у вбивстві Гонгадзе.

Після обрання Ющенка Україна має шанс приєднатися до НАТО і, зрештою, до Європейського Союзу. Після останнього засідання комісії НАТО-Україна у Вільнюсі наприкінці жовтня українське керівництво має п’ять місяців, аби переконати Сполучені Штати та НАТО запропонувати Україні розпочати процес приєднання до НАТО в середині 2006 року через План дій щодо членства. Якщо таке запрошення надійде, Україна приєднається до Хорватії, Албанії і Македонії, які на сьогодні мають плани дій щодо членства.

Великим плюсом для України є гарні відносини між Збройними силами України та міністерством оборони США, які вони активно розвивають. У цьому відношенні Сполучені Штати продовжують допомагати Україні здійснювати реформу оборонної сфери, переходити до професійного війська та збільшувати свій оборонний потенціал. Значна частина цієї роботи концентрується на кінцевому забезпеченні виконання Україною критеріїв для вступу в НАТО.

Міністр оборони США Дональд Рамсфельд підтримує членство України в НАТО. Воно може стати кроком у напрямку членства в Європейському Союзі, на яке реально можна розраховувати після 2010 року під час другого президентського терміну Ющенка, якщо він ще раз переможе на виборах.

За часів колишнього президента Кучми відносини між Україною і Європейським Союзом були непродуктивними. Головним чином, вони були такими тому, що український уряд не мав великого бажання здійснювати політичні й економічні реформи, потрібні для того, аби переконати ЄС запропонувати Україні угоду про асоційоване членство, від якого до повного членства в ЄС залишається півкроку. За сьогоднішнього уряду, який є більш відданим євроатлантичній інтеграції, справжній поступ у цьому напрямі є ймовірним.

Українська демократична революція відбулася через рік після революції в Грузії та після революції в Сербії у 2000 році. Проте з цих трьох країн саме Україна має найкращі шанси досягти успіху в закріпленні досягнень демократії та розбудові демократичної ринкової економіки.

Підсумки виборів 2006 року є настільки ж важливими, як і перебіг усього цього процесу. Запрошення приєднатися до НАТО й кінцева інтеграція до Європейського Союзу навряд чи будуть можливими, якщо прихильники реформ не отримають на виборах парламентську більшість.

Для досягнення членства в НАТО, а з часом і в ЄС, команді помаранчевої революції необхідно об’єднатися навколо спільної мети – євроатлантичної інтеграції через проведення в Україні послідовних політичних і економічних реформ.


Переклад Сергія Пантюхіна.

Оригінал матеріалу "Ukraine’s orange revolution" можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах