Головна
 

КоммерсантЪ: Ніяких ринкових цін на газ не існує

16 грудня 2005, 14:12
0
10

"Одне з головних понять російсько-української газової війни нервів – ринкові ціни", - пише Кирило Рогов в статті "Ціна питання", опублікованій у російському виданні "КоммерсантЪ".

Росія пропонує Україні (коли та вважає себе незалежною від російських геополітичних інтересів державою) купувати газ за ринковими цінами. Адже вас визнали в Європі країною з ринковою економікою, кажуть уїдливо в Москві. Президент Ющенко тримає марку і підтверджує готовність України переходити на ринкові ціни. Але справа в тому, що ніяких ринкових цін на газ не існує.

Про це найкраще свідчить сам "Газпром" своєю ціновою політикою. Білорусії газ постачатимуть по $47, Грузії – по $110, Прибалтиці – по $120, для України ринкова ціна піднялася з початкових $160 до $230 за одну ніч. У Туркменії газ, навпаки, купують по $44. Ціна газу, що постачається до Європи, прив’язана до енергетичного кошика і складе $255. Але й ця формула в загальному є умовним якорем, про який сторони просто домовилися. Де серед цих цифр ринкова ціна на газ? Її немає. Ціна на газ визначається контрактом, до якого можуть бути включені найрізноманітніші параметри й у якого, до речі, - дві сторони.

На сьогодні справа виглядає так, що Росія виставляє своїм "колишнім" ціни нового контракту залежно від того, хто скільки проти нас наробив шкоди. У відмінниках – білоруси. Серед відчайдушних – українці. І в цьому взагалі є певна логіка.

Цінова атака "Газпрому" – свідчення того, що перша епоха пострадянської історії завершилася. В основі відносин країн СНД у ту епоху лежала концепція обмеженого суверенітету. Країни СНД мали певні зобов’язання перед Росією, що обмежували їхню свободу. Це стосувалося невступу до чужих військових блоків, недопущення іноземних баз на свою територію, дотримання інтересів Росії в питаннях її оборонної інфраструктури і ще деяких аспектів. Натомість Росія постачала їм певні стратегічні товари за внутрішніми цінами.

Але події останніх років свідчили, що епоха ця йде. Ціна власного суверенітету для наших сусідів поступово, але неухильно зростає. І логіка цього процесу така, що раніше або пізніше більшість з них буде готова заплатити за свій суверенітет "Газпрому" реальні гроші.

У прайс-листі, який викотив "Газпром" нашим "колишнім", дійсно, відбита ціна питання. Ціна питання їхнього повного суверенітету для Москви. Цілком логічно, що український суверенітет для нас найбільш болюче, найдорожче питання. А процес переговорів свідчить, що Москва ще не готова визначитися щодо його остаточної ціни. Саме тому замість того, щоб запропонувати реалістичну схему підвищення цін, "Газпром" викочує непосильні для Києва $230 і негайно пропонує обміняти їх на доступ до української газової труби. Але проблема в тому, що труба для Києва така сама невіддільна частина поняття "суверенітет", як і для Володимира Путіна. І барабанне слівце це дорожчає і дорожчає. Буквально наввипередки з нафтою і газом. І не лише в Москві, але й у найближчих до неї столицях.


Статистика українського газового ринку

Внутрішнє споживання газу в Україні складає щорічно близько 75 млрд. кубометрів. Газовий баланс країни на 2005 рік, відповідно до інформації НАК "Нафтогаз України", складається з 20,1 млрд. кубометрів власного видобутку, більше ніж 36 млрд. кубометрів постачань із Середньої Азії (переважно Туркменії) і близько 23 млрд. кубометрів, що постачаються "Газпромом". Загальна вартість імпорту у 2004 році склала близько $3,6 млрд. 5 млрд. кубометрів Україна експортує сама.

В енергетичному балансі країни газ займає 41%. Із загального обсягу споживання на промислові об’єкти припадає близько 60%. Інші 40% - частка населення і комунально-побутових споживачів. Загалом у країні газифіковано понад 85 тис. підприємств і організацій і 16,1 млн. квартир.

Більшу частину внутрішнього газового ринку контролює "Нафтогаз України". Приватні газові трейдери (загалом близько 40 компаній, з них 10 великих) займають 11-12%. Внутрішня ціна на газ в Україні одна з найнижчих у Європі. Для населення вона складає 185 гривень ($36,6) за 1 тис. кубометрів, для бюджетних організацій – $45,7, для комунальних підприємств – $41,6, для промислових підприємств – $71,4. Ціни на газ для населення не переглядалися з 1999 року і субсидіюються за рахунок росту тарифів для промисловості.

Що таке газотранспортна система України

Загальна довжина газопроводів України складає 283,2 тис. км, з них 246,1 тис. км – розподільчі мережі і 37,1 тис. км – магістральні трубопроводи, у тому числі 14 тис. км – трубопроводи найбільшого діаметра (1020-1420 мм). Система об’єднує 72 компресійні станції (122 компресорних цехи) і 13 підземних сховищ з найбільшим у Європі після Росії активним обсягом газу – понад 32 млрд. куб. м або 21,3% від загальноєвропейської активної ємності. Мережа підземного збереження газу включає чотири комплекси: Західноукраїнський (Передкарпатський), Київський, Донецький і Південноукраїнський.

Українські газопроводи з’єднані з магістральними мережами всіх суміжних держав: Росії, Білорусії, Молдавії, Румунії, Польщі, Угорщині і Словаччині. Крім того, з Росії в українські газопроводи надходить газ з Туркменії й Узбекистану. Пропускна здатність системи на вході складає 290 млрд. куб. м на рік, на виході – 175 млрд. куб. м. Через неї здійснюється транзит російського газу до країн Європи, а також у південні регіони Росії. У 2004 році через українські газопроводи до Європи було прокачано 120 млрд. куб. м російського газу.

Перша спроба створити російсько-українське СП з експлуатації магістральних газопроводів України відноситься до 1995 року. Було підписано угоду про паритетну участь сторін у газотранспортній системі (ГТС) України, але "Газпром" до українських мереж і газосховищ так і не допустили. 9 червня 2002 року "Газпром" і "Нафтогаз України" підписали угоду про створення Міжнародного консорціуму з управління і розвитку газотранспортної системи України. Існувало два варіанти проекту: передача ГТС у концесію або власність консорціуму. Однак сторони не змогли домовитися про частки в консорціумі (Україна хотіла зберегти контрольний пакет), а верховна рада не прийняла необхідні поправки до закону про концесії. Восени 2003 року сторони, не чекаючи рішення Києва про форми консорціуму, стали розробляти проект нового газопроводу Новопсков-Ужгород. На цей час його згорнуто, оскільки він був цікавий "Газпрому" лише як перша стадія проекту з отримання консорціумом усієї ГТС.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах