Головна
 

IHT: Танок українських олігархів

27 грудня 2005, 16:55
0
4

"Коли триває парламентська сесія, територія навколо нагадує виставку елітних автомобілів на відкритому повітрі", - пише Джуді Демпсі у матеріалі, опублікованому в американському виданні "International Herald Tribune".

Прогулянка поблизу будинку українського парламенту на вулиці Грушевського в Києві може допомогти багато чого зрозуміти тому, хто хоче з’ясувати, що відбувається в Україні через рік після "помаранчевої революції".

Коли триває парламентська сесія, територія навколо нагадує виставку елітних автомобілів на відкритому повітрі. На навколишніх вулицях і тротуарах можна побачити припарковані повнопривідні БМВ, мерседеси, порше й лексуси всіх найновіших моделей. Більшість із них чорного кольору, а за елегантними лініями приховані куленепробивні панелі.

Тоновані стекла такі товсті й темні, що всередині не можна побачити найсучасніші системи зв’язку й супутникової навігації на передній панелі та розкішне шкіряне оздоблення салону. Усі автомобілі мають водіїв, більшість із яких одягнуті в чорні шкіряні куртки. Вони відмовляються відповідати на запитання про те, кому належить автомобіль, або просто кажуть, що "депутату парламенту".

І це дуже дивно для країни, де члени парламенту отримують від 4700 до 5000 гривень, або від 935 до 995 доларів на місяць.

Але ми перебуваємо в Україні. Коли вона стала незалежною країною після розвалу Радянського Союзу в 1991 році, її парламент потрапив у залежність від олігархів – надзвичайно багатих бізнесменів, яких цікавлять металургія, вугілля, засоби масової інформації та футбольні клуби.

Вони використовують парламент як збори для захисту своїх інтересів. Це податкові пільги, високе мито для захисту власних компаній від імпорту, а також збереження слабкої судової системи, представники якої отримують мізерну зарплатню, оскільки з її допомогою можна приватизувати державні підприємства за цінами, набагато нижчими за ринкові.

"Парламент діє під політичною парасолькою олігархів", - каже директор незалежного Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський. "У парламенті існує багато приватних інтересів, особливо стосовно впливу олігархів на призначення в уряді".

Проте лише рік тому десятки тисяч людей стояли на морозі навколо парламенту, вимагаючи не лише вільних виборів, але й припинення корупції та впливу олігархів на політичне життя. Вони звинувачували олігархів, багато з яких є власниками телевізійних компаній, у придушенні свободи слова й необ’єктивному висвітленні президентських виборів.

Демонстранти тримали плакати із зображеннями Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. Вони вірили, що лідери "помаранчевої революції" позбавляться представників старої влади й побудують нову політичну систему, яка базується на прозорості й відповідальності перед народом.

Зрештою, Ющенко переміг на демократичних і вільних виборах. Він подолав Віктора Януковича, якого підтримувала Росія і який походить з Донецької області в східній Україні, батьківщини кількох дуже впливових олігархів.

Але через рік після "помаранчевої революції" олігархи залишаються в доброму настрої.

Вони почали витрачати свою енергію та гроші на наступні березневі парламентські вибори, намагаючись визначитися з тим, яку політичну силу їм краще підтримати.

"До виборів усі реформи призупинені", - каже Василь Астров, експерт з українських питань у Віденському інституті міжнародних економічних досліджень.

Вибори в березні будуть вирішальними, оскільки цього разу ставки високі, як ніколи. Уперше повноваження президента будуть обмежені, а влада парламенту, навпаки, збільшиться, оскільки Україна переходить від президентської системи до повноцінної парламентської демократії. Угоду про це було досягнуто рік тому за підтримки Ющенка, який заявив, що реформа допоможе Україні твердо стати на шлях демократії.

Але ця реформа вимагає від Ющенка обережних і вправних дій. Як президент, він втратить право призначати кабінет міністрів. Тому олігархи намагаються вплинути на результати майбутніх виборів, адже найбільші політичні сили матимуть більше можливостей під час призначення міністрів.

За новою редакцією конституції партія, що отримує більшість у парламенті, призначає прем’єр-міністра. Президент залишається головнокомандувачем і призначає міністра оборони та міністра закордонних справ, але більше не матиме права розпустити парламент без його згоди.

"Буде дуже важко передбачити результати виборів", - каже Елізабетта Фальчетті, аналітик з українських питань у Європейському банку реконструкції та розвитку. "Існування олігархів створює абсолютно новий вимір при проведенні економічного аналізу".

Ющенко збирає своїх союзників, сподіваючись, що новим прем’єр-міністром буде людина, з якою він зможе працювати.

Інтерв’ю з його радниками дають підстави вважати, що Ющенко, схоже, ще не визначився щодо формування союзу з Тимошенко, своїм колишнім прем’єр-міністром і лідером партії "Батьківщина". Ющенко відправив її у відставку у вересні, частково через економічні проблеми, а частково через те, що вони просто не могли працювати разом. З провідним членом партії Ющенка "Наша Україна" Юрієм Єхануровим у нього склалися кращі стосунки.

Головною опорою Ющенка серед олігархів є Петро Порошенко, голова великої фінансової групи "Укрпромінвест", яка має активи в суднобудуванні, автомобілебудуванні та кондитерському виробництві.

Порошенко продовжує підтримувати Ющенка, хоча у вересні той звільнив його з посади секретаря Ради національної безпеки й обороні після того, як вони не знайшли спільної мови один з одним та з Тимошенко.

Ще два олігархи, Давид Жванія і Євген Червоненко, також підтримують Ющенка, незважаючи на те, що у вересні їх теж було звільнено з міністерських посад, коли Ющенко намагався знайти баланс інтересів 14 політичних партій, представлених у парламенті.

Янукович, якого на минулорічних президентських виборах підтримав особисто президент Росії Путін, почав реорганізацію своєї Партії регіонів у спробі здобути після парламентських виборів посаду прем’єр-міністра, або хоча б відігравати значну роль у майбутньому уряді.

Януковича підтримує Рінат Ахметов, найвпливовіший олігарх із Донецька, східного промислового центру. Він є власником корпорації "Сістем Кепітал Менеджмент", яка має активи в багатьох галузях промисловості й фінансовому секторі.

Тимошенко, яка раніше успішно заробляла гроші в енергетичному бізнесі, де вона відігравала одну з провідних ролей, також намагається залучити на свій бік деяких впливових олігархів, незважаючи на те, що в недавньому інтерв’ю вона пообіцяла обмежити їхню владу.

"З економічної точки зору олігархів і корумпованих державних службовців об’єднують спільні бізнес-інтереси для отримання грошей від держави", - заявила вона в інтерв’ю цього місяця. “Чим менше держави, тим краще, тому що більше держави заохочує корупцію. Це призводить до союзу між чиновниками й олігархами”, - каже Тимошенко.

Але сама Тимошенко багато в чому покладається на олігархів, у тому числі на депутата парламенту Олександра Волкова. Вона також проводить переговори про союз з Ігорем Коломойським, колишнім членом наглядової ради національного банку України. Тепер він очолює дніпропетровську групу "Приват", головною сферою інтересів якої є чорна металургія й виробництво коксу. Тільки рік тому Коломойський підтримував Януковича.

Що змусило Коломойського перейти до іншого табору? Україна сповнена чуток й домислів. Астров каже, що Коломойський став головним фінансовим донором Тимошенко. Хоча її радники дуже неохоче говорять про її відносини з олігархами, експерти з українських питань кажуть, що коли Тимошенко була прем’єр-міністром і проводила нещадну боротьбу за повернення до державної власності та повторний продаж підприємств, вона часто діяла з політичних мотивів.

Тимошенко каже, що "повторний продаж деяких підприємств був необхідний" аби позбавити олігархів політичної влади. Проте, за словами Астрова, коли Тимошенко була прем’єр-міністром, вона доклала багато зусиль, щоб змінити власників Нікопольського феросплавного заводу, високоприбуткового підприємства металургійної галузі, та допомогти Коломойському.

Власником Нікопольського феросплавного заводу був Віктор Пінчук, зять колишнього президента Леоніда Кучми. Він також був власником металургійного комбінату "Криворіжсталь", який придбав у 2004 році за ціною, набагато нижчою за ринкову.

Ющенко забрав "Криворіжсталь" у Пінчука, і підприємство було продано в жовтні за 4,8 мільярди доларів, ушестеро більше того, скільки було за нього сплачено спочатку. Астров каже, що Коломойський хоче отримати контроль над Нікопольським феросплавним заводом, запланованим до продажу у 2006 році.

Незалежно від того, який олігарх яку політичну партію підтримає в наступні тижні, парламент із реальною владою "створює нову реальність", як сказав директора Центру європейських і міжнародних досліджень Григорій Немиря.

“Унаслідок конституційної реформи буде створено демократію парламентського типу, а президент і рада національної безпеки і оборони перестануть бути реальними центрами влади", - каже радник Тимошенко Немиря.

"Усі головні політичні лідери, у тому числі й Ющенко, мають ще визначитися стосовно того, з якими партіями вони утворюватимуть союзи напередодні виборів і після них у парламенті, оскільки ніхто не матиме абсолютної більшості", - каже Немиря. "Сьогодні ми бачимо ситуацію, коли всі намагаються досягти стратегічних компромісів, аби прийти до влади, але про реформи поки ще можна почути небагато".


Переклад Сергія Пантюхіна.

Оригінал публікації "Ukraines dance of the oligarchs" можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах