Головна
 

Dіe Presse: Володар блакитного вогню

3 січня 2006, 18:15
0
4

"Газпром" – це головна зброя Путіна в боротьбі за вплив і владу. Імперія газового гіганта, немов павутина, обплутує весь колишній Радянський Союз, дотягуючись навіть до Заходу", - пише Йенс Хартманн у матеріалі "Росія: володар блакитного вогню", опублікованому 3 січня в австрійському виданні "Dіe Presse".

Міць найбільшого у світі газового монополіста найбільше відчувається в стінах висотного будинку "Газпрому" у Москві. У диспетчерській, центрі управління енергетичної імперії із назвою "Газпром", установлена величезна електронна карта Росії, що займає практично всю стіну. На ній – основні показники концерну: обсяги видобутку, постачань, тиск у газопроводах. Усе в режимі реального часу.

Гілки газопроводу, загальна довжина яких складає 140 тисяч кілометрів (3,5 довжини екватора), вкривають мережею Росію і тягнуться за кордон. Газопровід приносить гроші: експортний виторг складає приблизно 20 млрд. євро на рік.

З того часу, як "Газпром" призупинив постачання природного газу Україні, життя в центральній диспетчерській, незважаючи на новорічні свята, б’є ключем. Оператори ЕОМ спостерігають за тим, як знижується тиск у транзитних газопроводах, що йдуть до Західної Європи через Україну.

"За вас, за нас, за газ" – це традиційний тост газовиків, 390 тисяч співробітників "Газпрому", який на 51% належить державі. "Газпром" – це "держава в державі", його міць не можна порівняти з жодним іншим підприємством у Східній Європі. "Якщо ми перекриємо кран, квартири в Європі залишаться без тепла" – ще одне улюблене висловлення в концерні, що багато чого каже про розуміння власної ролі і значимості "Газпрому", володаря блакитного вогню.

"Газпром" – це улюблений концерн Володимира Путіна. Він регулярно запрошує до себе голову концерну Олексія Міллера, який втаємничує президента в секрети газових справ, тому той уже вважається знавцем галузі. Не в останню чергу через це виникло припущення, що у 2008 році, після завершення президентського терміну, Путін може очолити концерн.

Навіть зараз він стоїть біля газового вентиля – і тим самим робить політику. Його мета – покарати непокірних сусідів або міцніше прив’язати їх до Москви. Десятиліттями Росія справно постачає природний газ на Захід. Однак вентиль іноді закручується, щоб перекрити подачу газу до колишніх радянських республік. На початку 90-х років від заморожування постачань газу страждала Прибалтика. Через те, що прибалти проголосили незалежність і пішли західним шляхом.

Перед заморожуванням постачань для України могутність "Газпрому" довелося відчути і Білорусі. Після того, як у січні і лютому 2004 року протягом кількох днів газ до країни не надходив, диктатор Олександр Лукашенко здався: він передав білоруську мережу газопроводів Росії – і втратив у такий спосіб частку державного суверенітету. Плата за таку готовність до співробітництва – це ціна, яку сьогодні Білорусія платить за газ: усього лише 47 доларів за тисячу кубометрів.

Від України "Газпром" вимагає 230 доларів. Можливо, одна з причин полягає в тому, що українці відмовляються "русифікувати" свою газотранспортну мережу. До цього варто додати, що після "помаранчевої революції" Україна звернула свій погляд убік Заходу і ставить своєю метою вступ до НАТО і ЄС. Це викликає в Кремля спрагу помсти.

"Газпром" є рушійною силою не лише в зовнішній політиці. Усередині країни концерн, який володіє не лише родовищами природного газу і газотранспортною мережею, але й власною авіакомпанією ("Газпромавіа"), банком ("Газпромбанк") і найбільшою російською медіа-компанією ("Газпром-Медіа"), також має фантастичні можливості впливу. "Газпром" вирішує, кого допустити до газопроводу. "Газпром" вирішує, хто в Росії має право видобувати газ, а в кого треба відібрати ліцензію.

А також кому робити телебачення. Останній опозиційний телеканал НТВ у 2001 році відчував на собі силу "Газпрому". В один момент він опинився в руках "Газпрому", фактично перетворившись таким чином на державний. З того часу всі російські телеканали здійснюють мовлення на хвилі Кремля.

Газовики також традиційно фінансують передвиборчу кампанію Кремля. Маючи у 2004 році чистий прибуток у розмірі 5,85 млрд. євро, "Газпром" має у своєму розпорядженні достатні фінанси для вирішення завдань державного масштабу. Мабуть, саме через подібні витрати структура витрат концерну, на думку його міноритарних акціонерів, є непрозорою. Вони часто задають питання, куди йдуть мільярди доларів, але відповіді на нього ніхто з них так і не отримав.

Оригінал статті "Russland: Herrscher der blauen Flamme" доступний на офіційному сайті видання.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах