Головна
 

FT: Росія перетнула небезпечну межу

Корреспондент.net, 4 січня 2006, 10:42
0
7

“Урізавши газові постачання в Україну, Росія перетнула небезпечну межу”, - наголошується в редакційній статті британської газети “Fіnancіal Tіmes”, опублікованій 3 січня.

Хоча в Москви є законні підстави бути незадоволеною диспутом з Києвом, її дії є безвідповідальними. Перебої в постачаннях в Україну нашкодять зусиллям Росії, спрямованим на те, щоб утвердитися в ролі постачальника енергії, що заслуговує на довіру. Також це кине тінь на спроби президента Володимира Путіна підсилити глобальний вплив Росії. Рік головування Росії у "великій вісімці" не міг розпочатися складніше.

Москва має повне право припиняти пільгові угоди, за якими колишні радянські республіки купують газ. З огляду на високі світові ціни на енергоносії, підвищення ціни виправдано з комерційної точки зору. Також вищі ціни є сприятливими в економічному й екологічному відношенні, оскільки вони змусять сумно відомих своєю нераціональністю споживачів енергії скоротити зайві витрати.

Однак мотиви Кремля переважно є політичними. Путін мститься Україні за тріумф Віктора Ющенка, орієнтованого на Захід президента, у "помаранчевій революції". Росія також розлючена втратою престижу, роздратована прагненням Києва вступити до Європейського союзу і НАТО і побоюється прецеденту, створеного успішним демократичним переворотом.

"Газпром", російський газовий гігант, піднімає ціни на газ по всьому колишньому Радянському Союзу. Грузія, Вірменія й Азербайджан зіштовхнулися з підняттям ціни з 60 доларів за тисячу кубометрів до приблизно 110. По прибалтійських державах ударило збільшення з 80-95 доларів до 120. Ці країни можуть із заздрістю дивитися на Білорусь, яка платить 50 доларів і взагалі уникла жодного підвищення цін – на знак політичної прихильності Росії до президента-диктатора Олександра Лукашенка. Однак з урахуванням того, що "Газпром" постачає газ до Західної Європи по 230 доларів за тисячу кубометрів, усі ці країни все одно отримують велику знижку.

Україна перебуває в іншій лізі, і Росія домагається підвищення з 50 до 230 доларів – тобто з найнижчої експортної ціни до найвищої. Подібне виділення одного клієнта не має ніякого відношення до комерційної логіки. Тобто  Росія жорстоко грає своїми політичними мускулами.

Але якщо Москва сподівається змусити Київ підкоритися, її може чекати розчарування. Незабаром відбудуться вирішальні парламентські вибори: цей диспут, імовірно, піде на користь прихильникам Ющенка і майже напевно нашкодить орієнтованим на Росію партіям. Криза також зміцнить зусилля України зі скорочення залежності від російського газу через альтернативні постачання. Те саме є вірним й щодо балтійських держав, держав Центральної і Західної Європи.

Росія наполягає, що не скорочує обсяги постачань до ЄС, урізуючи лише український газ, що йде по тому самому газопроводу. Вона звинувачує Україну в "крадіжці" газу, призначеного для інших споживачів. Україна стверджує, що лише стягує платіж за газ, що постачається на Захід, відповідно до наявних домовленостей.

Ця заплутана суперечка свідчить, як тісно пов’язані інтереси виробника і перевізника. Єдина відповідь – це якнайшвидше врегулювання за поступового підвищення цін, на якому наполягає Росія.

ЄС не реагує з належною швидкістю. Чиновники так не хочуть переривати свої канікули, що перша зустріч ЄС, присвячена кризі, відбудеться лише завтра. З огляду на те, що угорський імпорт газу скоротився на 40%, а словацький – на 30%, це свідчить про ганебну відсутність європейської солідарності.

ЄС потрібна більш інтегрована енергетична політика. Найкращий спосіб взаємодіяти з Росією на енергетичному ринку – це виступати об’єднаним фронтом або, принаймні, обіймати скоординовану ринкову позицію. Така єдина позиція не забезпечить прямого захисту Україні. Однак вона ускладнить для Росії можливість здійснювати тиск на своїх клієнтів.

Як перший крок Герхард Шредер, колишній канцлер Німеччини, має ще раз обміркувати своє рішення працювати в "Газпромі" головою запланованого газопроводу по Балтійському морю. Він не повинен позичати своє ім’я настільки кричущому інструменту російської політичної влади.

Путін цінує головування Росії у "великій вісімці" за той престиж, що воно принесе Росії як голові клубу світової еліти. Він також хоче використовувати головування Москви для дискусій стосовно світової енергетичної політики. ЄС, США і Японія повинні сказати Путіну, що якщо він хоче зберегти своє місце серед світових лідерів, він має поводитися як один з них.

Оригінал статті у “Fіnancіal Tіmes” можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах