Головна
 

WSJ: Потьомкінський компроміс

5 січня 2006, 14:17
0
2

"Учора Росія й Україна завершили "газову війну" невиразною угодою, яку всі сторони, не в останню чергу європейці, які почали замерзати, поспішно назвали ситуацією, де виграють усі", - пише в редакційній статті, опублікованій 5 січня, американська газета "The Wall Street Journal".

Але чотириденний бій сильно нашкодив іміджу Росії, одночасно продемонструвавши, наскільки важко багатому світу забезпечити свої майбутні енергетичні потреби.

Кремль чи його довірених осіб у газовій монополії "Газпром" не може потішити аналіз прибутків і витрат. До списку доходів "Газпром" вніс надходження з України, що збільшилися майже вдвічі. Хоча спочатку Росія вимагала п’ятикратного збільшення ціни в 50 доларів за 1 тис. кубометрів, новий контракт усе-таки наближає Україну до європейського рівня (близько 250 доларів). "Газпром" підвищує тарифи, хоча й не так агресивно, як у даному разі, і для інших країн. Але приблизно третина нових прибутків Росії піде на сплату підвищеного мита Україні за користування газопроводами, що йдуть до Західної Європи. "Газпрому" також не вдалося здійснити свою головну мрію – отримати контроль над трубопровідною мережею України.

У підсумку Росія отримає від України приблизно на 1 млрд. доларів на рік більше. За це "Газпром" і Кремль дорого заплатять репутацією, що важко оцінити в рублях і центах. "Газпром", який контролює 16% світових резервів газу, мріє про членство у вищій енергетичній лізі, де перебувають Exxon і British Petroleum. У грудні Росія зробила крок у цьому напрямі, знявши обмеження на купівлю його акцій іноземцями, і відразу ж Володимир Путін використав "Газпром" у своїх політичних цілях. Інвестори і споживачі налякані. Хто їм дорікне?

Бездоганна репутація "Газпрому" як надійного постачальника, мабуть, найцінніший його актив, була зруйнована за кілька годин. Закривши з настанням нового року газові крани для України, Володимир Путін перекрив газ і Європі, яка отримує чверть свого газу з Росії і переживає незвичайно холодну зиму. Польща, Угорщина, Австрія, Німеччина й Італія повідомили про зменшення постачань з нотками паніки.

Україна відвела частину газу для своїх потреб, але зниження тиску в трубах теж відіграло свою роль. Навіть у найбільш похмурі дні холодної війни СРСР не вдавався енергетичного шантажу. Путін вкотре вчинив по-своєму, в односторонньому порядку анулювавши контракт "Газпрому" з Україною. Якщо це могло статися з Україною, немає ніякої впевненості в тому, що так само не чинитимуть з Німеччиною або Францією.

На відміну від виробника автомобілів і навіть нафти, "Газпром" не може швидко доставити свій товар на ринок. Компанія залежить від трубопроводів, що, у свою чергу, робить її залежною від України. У 1990-ті роки, коли Україна затримувала платежі, керівництво "Газпрому" використовувало всі можливі батоги і пряники, але ніколи всерйоз не розглядало припинення постачань. Путін зробив цю помилку. Після цього короткого епізоду перспективи майбутнього росту компанії в Європі стали більш примарними. І поки "Газпромом" правлять двоє близьких друзів Путіна, жоден зовнішній інвестор не повірить, що компанія діятиме в інтересах акціонерів, а не Кремля.

Путін намагався покарати Україну, але покарав самого себе, і не вперше. Узимку 2004 року, коли Кремль хотів зробити свою людину президентом України, російський лідер розраховував, що ослаблена Україна підкориться його волі. Гамбіт явно було задумано для того, щоб нашкодити президенту Віктору Ющенку і молодій українській демократії, що народилася під час "помаранчевої революції" 2004 року. Замість цього Путін спровокував національні почуття в Україні, зміцнив позиції Ющенка і викликав на себе докори з боку інших країн. Водночас, коли Росія стає на чолі G8, Путін нагадав усім, що в дійсності його країна не заслуговує на членство в західному клубі.

У протистоянні з Росією недосвідчені українські демократи витримали серйозне випробування. Нова газова угода дає їм можливість просунути економічні реформи, що розчаровують з часу "помаранчевої революції". Занижені ціни на енергоносії є однією з причин. Контракт із "Газпромом" фактично зміцнює економічну незалежність України, змушуючи її модернізувати неефективну енергозатратну промисловість. Дешевий газ вигідний українським олігархам, а не бабусям у квартирах з опаленням. Росія виявила непохитність, в одностронньому порядку піднявши ціну, але підвищення цін на енергоносії необхідно Україні для процвітання.

Європі теж корисно прокинутися. Континент занадто сподівається на Росію в забезпеченні своїх енергетичних потреб. Якби криза протривала б ще кілька тижнів, у Європі почалися б проблеми з опаленням або електрикою. Серйозна дискусія про енергетичну безпеку давно назріла. Очевидно, що виходом є диверсифікованість джерел і маршрутів постачань. Європа має потребу в нових трубопроводах, що відкривають доступ до північноафриканського і близькосхідного газу. Екологічні лобісти гальмують рух до використання зрідженого газу, вугілля й атомної енергії, що також є адекватною альтернативою.

Торік Путін зробив "енергетичну безпеку" темою свого головування в G8. Тепер це виглядає глузуванням. Захід має впіймати його на слові. Після цього тижня він вступає в діалог з прозрінням. Андрій Ілларіонов, який пішов з посади економічного радника Путіна на знак протесту проти авторитарної політики, зазначив, що конфлікт продемонстрував політичну мотивацію російської енергетичної торгівлі. На його думку, це робить Росію чим завгодно, але не "надійним світовим постачальником енергії". Виникає питання: чи є вона надійним партнером у будь-якій іншій справі?

Оригінал статті в "The Wall Street Journal" можна прочитати тут (доступний за передплатою).

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах