Головна
 

КоммерсантЪ: "Їм просто не було чим крити". Христенко про переговори з Україною

10 січня 2006, 18:02
0
5

"Наступного дня після того, як було досягнуто газових домовленостей між Росією й Україною, у підмосковній резиденції "Ново-Огарьово" президент Володимир Путін прийняв міністра промисловості й енергетики Віктора Христенка і голову "Газпрому" Олексія Міллера", - пише журналіст Андрій Колесников у матеріалі, опублікованому в російському виданні "КоммерсантЪ".

Вони відзвітувалися про виконану роботу й отримали привітання від президента. Після цього пан Христенко й один високопосадовий співробітник "Газпрому" провели роз’яснювальну роботу з кількома іноземними журналістами. Виявилося, що "Газпром" не лише не відмовився від ідеї ввійти в газотранспортні мережі України, але навіть, на думку високопосадових джерел, наблизився до неї. Яким чином, намагався зрозуміти присутній на зустрічі спеціальний кореспондент Ъ Андрій Колесников.

Корпус іноземних журналістів представляли кореспонденти The Wall Street Journal, Corrіere della Serra, агентств France Presse і Reuters і два німецьких журналісти.

Перед брифінгом я побачив міністра оборони Росії Сергія Іванова. На запитання, чи торкаються інтереси його відомства цією історії, він відповів, що орендна плата за базування Чорноморського флоту в Севастополі не буде піднята, оскільки в української сторони немає для цього юридичних підстав.

- А взагалі вся ця газова історія - не моя справа, - сказав Сергій Іванов. - Ваша,- заперечив я.- Адже це була війна. - Так, сучасними засобами, - раптом погодився він. - А які засоби в сучасної війни? - Як які? - перепитав він. - Це відомо й дитині: підкуп, шантаж, погроза вбивством.

Пан Христенко на брифінгу був так само відвертий. Його запитували, звідки взялася компанія "РосУкрЕнерго".

- Як звідки? - у відповідь дивувався він. - Компанія завжди була присутня на всіх переговорах з Україною з газових питань. Було б несподіванкою, якби  вона не з’явилася на цих переговорах.

- Це ж не абстрактна третя сила, - додавав співробітник "Газпрому", який попросив не називати його прізвище (очевидно, через його популярність). 50% у цій компанії належить російському Газпромбанку.

- Тим часом, "Газпром" неодноразово заявляв про те, що його не влаштовує ця компанія, - сказав кореспондент Reuters.

- Я не знаю жодної такої заяви "Газпрому", - різко відповів пан Христенко.

Співробітник "Газпрому" кивком голови підтвердив свою згоду – з паном Христенком.

- Вони були неофіційними, - додав кореспондент. - Мені вони невідомі, - повторив міністр. – Певний час тому не в нас, а в наших партнерів в уряді України були питання до української сторони в цій компанії. Очевидно, вони їх врегулювали.

На запитання про долю багатостраждального газотранспортного консорціуму Віктор Христенко відповів у такий спосіб:

- Усі документи, які мають бути підписані зі створення консорціуму, підписані. Консорціум на сьогодні існує і де-факто, і де-юре. Але реальним життям українське керівництво цю роботу не наповнило. Взагалі-то нічого не зроблено, - зітхнув пан Христенко.

Залишалося лише позаздрити топ-менеджменту, цим ентузіастам, які зараз працюють у консорціумі.

Міністр розповів, що домовлятися з українцями було дуже важко і що схему, яка була в підсумку прийнята, запропонувала російська сторона.

- Зараз кажуть, що ми діяли в інтересах чи то одного політичного угруповання в Україні, чи то іншого, - каже міністр. - Слухати це смішно, оскільки ми всі заплуталися, що там у чиїх інтересах. Ту саму новину українські політики продавали по кілька разів на день.

- Ніхто не хотів вирішувати! Усіх давали зрозуміти: "Тільки не ми!" Дивилися на переговори тільки крізь призму свого політичного майбутнього, - осудливо закінчив його колега.

Двох переговорників знову повернули до компанії "РосУкрЕнерго". Журналістам не давали спокою ознаки корупційності, закладені в ній, здавалося, за визначенням.

- Ми готові, щоб "Газпром", а не Газпромбанк став її засновником, - раптово вимовив співробітник "Газпрому". У нього, за всіма формальними ознаками, були повноваження для подібних заяв.

- Але ми хочемо, - продовжив він, - щоб і "Нафтогаз" теж став тоді засновником замість "Райффайзен".

- Скажіть, - запитав журналіст The Wall Street Journal.- Чи варто було перекривати газ? Я маю на увазі результати на переговорах і репутаційний збиток для "Газпрому".

- Чи варто було перекривати газ? - роздратовано перепитав співробітник "Газпрому". - Російська мова багатогранна. Слово "стоит" має кілька значень. По грошах, я гадаю, варто було. А репутаційного збитку немає. Але справа не в цьому. Проблема в тому, що в нас до 1 січня взагалі не було контракту на постачання газу в Україну. Варто було... Не варто було... Хочу... Не хочу... Ми контракти не підписали! Що ми могли їм постачати?

Поступово співробітник "Газпрому" ще більше розпалився. - На світовому газовому ринку всім занадто добре відомо, що таке Україна! – вів далі він. - Диверсифікованість газових потоків – це єдине бачення ЄС і Росії. А на цих переговорах, щоб закінчити, відбувалися дивні речі! Вони ж відмовлялися підписувати газові протоколи на кордоні! Їм просто не було чим крити. Вони погоджувалися і не підписували!

- І як бути з газом, що відібрали українці за два новорічних дні? - запитав німецький журналіст.

- Ми підписали контракти заднім числом, з 1 січня, і в такий спосіб врегулювали цю проблему, - відгукнувся пан Христенко. - Хоч так. У нас були й інші випадки. У 1997 році Україна за одну зиму вкрала в нас 10 млрд. куб. м газу. І вони нам сказали: "Це наш борг". "Коли повернете?" - запитуємо. "Та повернемо-повернемо".

- Але українці під час кризи казали, що вони користуються туркменським газом, - нагадав хтось.

- Ніякого туркменського газу навіть за фізикою газових потоків не могло бути! – обурено вимовив співробітник "Газпрому". - Весь туркменський газ не йшов у напрямі України. І високопосадові люди в українському керівництві з екранів телевізорів казали такі речі!

Потім переговорники повідомили, що за згодою з українською стороною найближчим часом буде створене спільне підприємство з торгівлі газом в Україні.

- І весь обсяг газу продаватиметься споживачам в Україні не "Нафтогазом", а цим СП,- сказав пан Христенко. - У російської сторони в цьому СП 25%. Ми сподіваємося в такий спосіб забезпечити прозорість процесу.

Утім, навряд чи мета полягала лише в цьому. Пізніше на моє запитання,  чи означає це, що Росія все-таки ввійшла, таким чином, у газотранспортні мережі України – не києм, то палицею, співробітник "Газпрому" відповів, що "якщо СП дійсно буде створене, то так, так можна вважати".

Пан Христенко сказав, що через певний час, на його думку, транзитною країною для ЄС може стати Туреччина. У відповідь на запитання одного з американських журналістів, чи означає це, що має бути розширений наявний шляхопровід, співробітник "Газпрому" відповів ствердно:

- Так, для цього доведеться прокласти по дну Чорному моря додаткові нитки, щоб довести пропускну здатність "Блакитного потоку" з 15 млрд. куб. м до 30 млрд. на рік.

Крім того, співробітник "Газпрому" заявив, що тепер, найімовірніше, переглянуть параметри Північноєвропейського газопроводу. Можливо, він відразу будуватиметься з розрахунком на пропускну здатність у 55 млрд куб. м на рік (порівняно з цифрою в 19 млрд., що фігурувала до цього часу). На завершення добродії переговорники висловили подяку європейським колегам – за довготерпіння і "моральну підтримку".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах