Головна
 

Washington Post: Вибухонебезпечна газова угода

1 березня 2006, 13:33
0
2

"Минуло більше місяця перед тим, як адміністрації Буша й іншим головним союзникам прозахідного уряду України стало відомо докладніше про зміст російсько-українських угод. Вони були просто приголомшені", - пише Джексон Діл у матеріалі, опублікованому в американському виданні "The Washington Post".

Інколи проблема в міжнародних справах є очевидною, наприклад, перемога ісламських фундаменталістів на виборах у Палестині. Вона паралізувала політику адміністрації Буша, спрямовану на сприяння розвитку демократії на Близькому Сході, принаймні тимчасово. Але інколи проблеми є складними, заплутаними або просто незрозумілими, тому про них майже не пишуть у пресі, і їх ніхто не розуміє, крім невеликої групи експертів.

Цим можна пояснити те, що у Вашингтоні так мало обговорювали газову угоду між Росією та Україною, укладену цієї зими, проте вона може бути не менш важливою, ніж результати виборів у Палестині. Ми маємо тут декілька надзвичайно заплутаних контрактів із прихованими партнерами, суперечливими схемами визначення цін, і зрозумілими тільки фахівцям додатками щодо транзитних тарифів та газових сховищ. Усе це є надто нудним, проте ця угода може негативно вплинути на розвиток демократії на значній частині Східної Європи.

Цю тему недовго обговорювали на початку січня, коли російський президент Володимир Путін зробив помилку, частково припинивши постачання газу до України, а разом із тим і до більшої частини Західної Європи, яка отримує російський газ через українські газогони. Путін намагався змусити Україну погодитися на збільшення ціни на газ у 400 відсотків, але він швидко поновив постачання газу через різко негативну реакцію великих споживачів газу, таких як Німеччина. Через кілька днів у Москві й Києві було оголошено про угоду, яка, на перший погляд, вирішувала суперечку більш-менш справедливо - номінальна ціна газу для України збільшувалась лише на 90 відсотків.

Минуло більше місяця перед тим, як адміністрації Буша й іншим головним союзникам прозахідного уряду України (який прийшов до влади після народної "помаранчевої революції" 2004 року) стало відомо докладніше про зміст російсько-українських угод. Вони були просто приголомшені. Президент України Віктор Ющенко і прем’єр-міністр Юрій Єхануров погодилися купувати газ через швейцарську компанію-посередника, власники котрої залишаються невідомими - але ходять чутки, що серед них є найвищі посадові особи та представники організованої злочинності як Росії, так і України. Вони надали тій самій сумнівній компанії право отримувати 50 відсотків доходів від продажу газу українським споживачам. Вони погодилися на те, щоб ціна на газ, який постачається в Україну, залишалася фіксованою тільки протягом кількох місяців, але надали гарантії того, що тарифи за зберігання російського газу та його транспортування на Захід залишаться незмінними наступні 25 років.

Який стосунок це має до демократії в Європі? Деякі американські експерти вважають, що фактично Ющенко і Єхануров продали Путіну те, що він раніше безуспішно намагався здобути всіма іншими засобами - можливість тримати руку Кремля на горлі української влади. Наприкінці 2003 року російський лідер спрямував в Україну значні кошти й людські ресурси, відкрито намагаючись зробити президентом України намісника Москви, а її політичну систему - віддзеркаленням нового російського авторитарного порядку. Його надмірне втручання було одним із факторів, які призвели до "помаранчевої революції" і наступних демократичних виборів. На цих виборах президентом було обрано Ющенка, цілями котрого є здобуття Україною членства в НАТО і Європейському Союзі.

Путін розглядає крихку нову демократію в Україні, а також у дружній їй Грузії, невеличкій чорноморській країні, як жахливу загрозу. Якщо демократія західного зразка зміцніє й пошириться в колишніх радянських республіках Східної Європи, його власний недемократичний режим буде ізольованим і послабленим. Крім того, Україна та сусідні держави, імовірно, інтегруватимуться в Європу, а не залишаться економічними та політичними васалами Росії.

Після неспокійного року політичної боротьби в умовах демократії, Україна наближається ще до одних критично важливих виборів - виборів у парламент з новими повноваженнями, призначеними на 26 березня. Тепер Путін уникає відвертого протистояння під час виборчої кампанії. Замість цього він спричинив газову кризу й поставив своїх супротивників в Україні перед вибором: або погодитися за кілька тижнів до виборів у розпал зими на величезне підвищення ціни на паливо, яке українці використовують для опалення своїх домівок, або передати Росії право на довготерміновий контроль над українською енергетичною інфраструктурою (і надати їй можливість спричинити нову газову кризу в будь-який час). Ющенко і Єхануров обрали другий варіант, одночасно погодившись на те, щоб частина величезних прибутків потрапляла до рук невідомих осіб. Під час зустрічей з американськими урядовцями вони стверджують, що в них не було іншого вибору. Вони також до цього часу заперечують, що їм відомо, кому належить холдингова компанія, через яку з України виводитимуться мільярди доларів.

Як урятувати демократію в Україні й той шанс, що вона колись пошириться також і на Росію? Як і на Близькому Сході, перед адміністрацією Буша стоїть нелегкий вибір. Якщо прозахідні партії сформують новий уряд (у чому немає великої впевненості), президент Буш може вимагати від них скасування газової угоди як умови для приєднання до "плану дій щодо членства", першого етапу вступу до НАТО. Але це, імовірно, призведе до нового протистояння між Києвом і Путіним, у якому Київ потребуватиме підтримки США і Європи - у той самий час, коли ці країни просять Кремль допомогти їм у вирішенні проблем Палестини й Ірану.

Іншій варіант для адміністрації Буша - прийняти рішення не реагувати на газовий імперіалізм Путіна і заплющити очі на цю складну проблему, як це робиться зараз. Зрештою українці можуть знайти спосіб вивільнитися від хватки Росії. Але вони також можуть зазнати невдачі й перетворити одну зі знакових перемог демократії періоду президентства Буша на нищівну поразку.

Переклад Сергія Пантюхіна.

Оригінал матеріалу можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах