Головна
 

New York Times: Світле майбутнє України на гірськолижних схилах

9 березня 2006, 13:24
0
11

"Що може робити молода людина, яка нещодавно отримала вищу освіту, у Карпатських горах на Західній Україні? Це бідний регіон, і багато хто заробляє тут на життя тим, що продає гриби на узбіччях доріг", - пише Отто Пол у матеріалі, опублікованому в американському виданні "The New York Times".

Але Юрій Добровольський мав іншу ідею. На його думку, краще було б побудувати тут гірськолижний курорт, і з цим погодилися кілька серйозних інвесторів. Початкові інвестиції склали 125 мільйонів доларів, що дозволило залучити до розробки планів розвитку курорту канадських фахівців і закупити швидкісні австрійські підйомники. Гірськолижний курорт Буковель пана Добровольського є найбільшим інвестиційним проектом у регіоні.

У цьому віддаленому районі Івано-Франківської області часто можна побачити старі дерев’яні хати й коней, запряжених у вози, тому бути тут найбільшим інвестором не є надто великим досягненням. Але якщо інвестиційні плани на наступні кілька років будуть виконаними, Буковель стане одним із найбільших гірськолижних курортів у світі, з більшою кількістю місць для туристів, ніж їх мають такі величезні курорти, як Вістлер у Британській Колумбії (Канада), або навіть Вейл у США.

За словами 31-річного пана Добровольського, до кінця 2010 року в розвиток Буковеля планується інвестувати загалом один мільярд доларів, після чого курорт матиме 26 підйомників, а загальна довжина гірськолижних трас складатиме 120 кілометрів. Для прийому іноземних туристів передбачається розширити найближчий аеропорт в Івано-Франківську.

Від Буковеля до великих міст міжнародного значення кількасот кілометрів, але він розташований посередині регіону, де спостерігається швидкий економічний розвиток і зростання кількості людей, які належать до середнього класу й створюють попит на послуги. Генеральний план Буковеля розробляла фірма "Ecosign", одна з найбільших у світі компаній, що проектують гірськолижні курорти. Як каже її віце-президент Дон Мюррей, гірськолижний туризм є добрим індикатором розвитку середнього класу.

"Найбільше економічне зростання спостерігається у Східній Європі та Китаї", - сказав він в інтерв’ю в лютому. За його словами, Буковель, можливо, є найбільшим гірськолижним курортом у світі, який перебуває у стадії будівництва.

Директор регіонального відділення українського банку "Приватбанк" Богдан Лесюк у 2002 році відповідав за проведення переговорів щодо участі свого банку в інвестуванні розвитку Буковеля. Він каже: "Ми побачили можливості не тільки для розвитку туризму, але для розвитку ринку загалом". За його словами, прибутки можна отримувати не тільки від гірськолижного курорту, але й від інших видів бізнесу, що стали можливими через зростання кількості туристів. "Гірські потоки об’єднуються у велику річку", - каже він.

Ця річка поки ще є справою майбутнього. Сьогодні окремі ресторани, готельні комплекси й пункти прокату лиж губляться серед величезної території, і коні, запряжені в сані, ще використовуються для доставки туристів із деяких готелів, а інколи й для того, щоб витягти автомобілі зі снігових заметів.

Але будівельні крани продовжують працювати, і Буковель уже заповнюють туристі в яскравих лижних костюмах і найновіших моделях лижних черевиків. Обладнання курорту є абсолютно новим, від швидкісних чотиримісних підйомників фірми "Doppelmayr" до зчитувачів штрих-кодів на квитках.

До кінця цього сезону в Буковелі очікується 600 тисяч туристів. Курорт уже починає змінювати життя цього регіону, в якому мешкає 1,4 мільйони людей. Повз місцевих жителів, які штовхають візки зі старими молочними бідонами, проносяться джипи з багажниками для лиж фірми "Thule". На місцевих ринках підприємці продають старі подряпані лижи фірми "Völkl" приблизно за 50 доларів.

Після розпаду Радянського Союзу в цьому регіоні настали нелегкі часи. Наприклад, деревообробна фабрика у Ворохті закрилася десять років тому, а вона була єдиним великим підприємством у цьому містечку з населенням 8 тисяч людей. Тому зростання кількості туристів є доброю новиною для місцевих жителів, таких як Галина Гередюк та її чоловік Юрій. Вони здають в оренду дві кімнати у своєму будинку для туристів, котрі приїжджають покататися на лижах. Нещодавно вони почали будувати окремий будинок для туристів. Приблизно третина місцевих жителів здає кімнати в оренду, і всі обговорюють стрімке зростання цін на нерухомість. Сім’я Гередюків планує продати свої 1,5 гектари землі, за яку вони очікують отримати 300 тисяч доларів. Вони хочуть побудувати за ці гроші невеликий готель.

Віталій Павлюк є власником невеликого готелю для лижників у сусідній Коломиї. Тут зупиняються туристи, які надають перевагу меншим цінам за проживання, хоча до Буковеля звідси треба добиратися 45 хвилин. Павлюк веде переговори з інвесторами, щоб побудувати новий готель у горах.

"Після того як я побудував свій перший готель, я захотів досягти більшого", каже він. "Тепер усе є можливим".

Інші погоджуються з цим. "Тут є 20 місць, де можна побудувати гірськолижні курорти", - каже Аркадій Мудранинець. Після розпаду Радянського Союзу збанкрутував симфонічний оркестр у сусідньому Ужгороді, де він працював, і йому довелося полишити музичну кар’єру. Тепер він працює лижним інструктором.

Найбільшим конкурентом Буковеля є гірськолижний курорт Драгобрат. Він був побудований ще за радянських часів, але тепер реконструюється з використанням європейського обладнання, хоча й не нового. До Драгобрата веде засніжений путівець завдовжки 19 кілометрів, яким можуть проїхати тільки автомобілі підвищеної прохідності. Тут розташована найвища в Україні гірськолижна траса, і багато хто вважає, що вона є також і найкращою.

Одним із власників Драгобрата є 54-річний Юрій Бідний. Він каже, що інвестиція в 1,5 мільйони доларів привернула тут багато уваги, і не завжди бажаної. "Місцевий прокурор, міліція, пожежні - вони всі з’явилися за своїми хабарами".

Проте після "помаранчевої революції" в Україні в 2004 році місцеві чиновники більше не турбували його. Сьогодні більше проблем йому створюють відвідувачі курорту.

"Двоє хлопців зі сноубордами повернулися за дванадцяту ночі і розрядили вогнегасника на сонного професора, який відчинив їм свої двері", - розповідає він. "Після цього я більше не дозволяю сноубордистам зупинятися в цьому готелі".

Пан Бідний і пан Мудранинець знають, що розвиток гірськолижного туризму є ще одним кроком у правильному напрямку для небагатої країни.

"Якби я мав багато грошей, я би відродив Ужгородський оркестр", - каже пан Мудранинець. "Добрі дороги й гарний симфонічний оркестр є ознаками заможного  міста. Коли ми їх матимемо, можна буде сказати, що Україна відбулася".

Переклад Сергія Пантюхіна.

Оригінал статті можна прочитати тут. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах