Головна
 

"Российские вести": Справа Гонгадзе. Сенсаційні одкровення втеклого генерала

Корреспондент.net, 16 березня 2006, 13:07
0
3

На цьому тижні ізраїльські інформаційні агентства поширили інформацію про сенсаційний лист колишнього керівника Департаменту зовнішнього спостереження і карної розвідки Міністерства внутрішніх справ України Олексія Пукача, котрого звинувачують у вбивстві у вересні 2000 року журналіста Георгія Гонгадзе. Як стало відомо, втеклий генерал МВС перебуває в Ізраїлі, де він і надиктував журналістці "Российских вестей" свої одкровення, у яких заперечує свою причетність до злочину.

Для довідки. Троє колишніх підлеглих Пукача (Костенко, Протасов і Попович) зізналися в співучасті в убивстві. За їхніми словами, генерал на їхніх очах задушив журналіста ременем. Нині в Україні відбувається судовий процес. Нова влада обіцяла швидко розкрити справу. Офіційну версію про причетність вищих посадових осіб МВС до зникнення журналіста привселюдно озвучував президент ще на початку 2005-го, відразу після виборів. Правда, обіцяв розкрити справу за 3 місяці.

Генерал стверджує в листі, що його оббрехали, що він ніколи з журналістом навіть не зустрічався. А справу цілком сфабрикувала нова влада. Він заявляє, що міліціонери вбили іншу людину - бізнесмена на прізвище Білоцерківський. Їм запропонували: або сядуть на повний термін за навмисне вбивство за обтяжливих обставин, або отримають невеликий термін за щиросерде зізнання в співучасті у викраденні журналіста.

Генерал визнає, що за журналістом стежили його підлеглі. Стеження організували за вказівкою міністра МВС Кравченка (міністр загинув за нез’ясованих обставин - нібито застрелився двома пострілами в голову в березні 2005 року - Ред.). Олексій Пукач заявляє, що за Гонгадзе стежили, але не вбивали.

Пукач стверджує, що один із його підлеглих, Євген Іваніщев, "зливав" інформацію Порошенку (з 2004 по 2005 р. - секретар Ради Національної безпеки й оборони (РНБУ), 2000-го вже вийшов із орбіти СДПУ (о), зійшовся з Ющенком, котрий згодом став його кумом. Для українських еліт фактор кумівства досі має значення - Ред.). Іваніщев звільнився з роботи буквально за місяць до зникнення журналіста. Пізніше очолив службу безпеки концерну "Рошен", який належить Порошенку.

Генерал також стверджує, що труп, який офіційно вважають тілом журналіста, насправді "підставний". Він навіть точно називає прізвище людини, якій він "належить", - Сіренко Сергій, і місце, звідки його викопали, - село Орловець Городищенського району Черкаської області (по трасі Черкаси-Тараща). Цей труп, який згодом визнали тілом журналіста, знайшли в лісі біля селища Тараща.

До слова, сумніви в тому, що "таращанський труп" - це тіло журналіста, виникали не раз протягом усіх цих років. По-перше, у березні 2001 року опозиційний депутат, член комісії з розслідування справи Гонгадзе Сергій Головатий, оприлюднив дані експертизи, проведеної в Німеччині, яка однозначно засвідчила, що зразки тканин тіла, знайденого в Таращі, до журналіста стосунку не мають. За словами Головатого, досліджуючи зразок крові матері Г. Гонгадзе - Лесі, зразок сухої крові на медичній картці журналіста і зразок трупної тканини, яку передала комісії колега Гонгадзе Олена Притула, фахівцям вдалося виділити зразки ДНК із усіх наданих матеріалів. Експерти виснували, що в крові Л. Гонгадзе і сухій крові на медичній картці "є ідентичні ДНК". Водночас, фахівці заявили, що трупний матеріал, наданий для експертизи, і сухий зразок крові не належать одній людині. Людина, якій належать фрагменти тіла, виявленого біля селища Тараща, не могла бути дитиною Л. Гонгадзе.

По-друге, мати журналіста Леся не визнає останків, які їй показували, тілом свого сина. Вона однозначно заявляє, що стопа, яку вона бачила в морзі, її синові не належить. Вона також стверджує, посилаючись на результати Мюнхенської експертизи, що кров із ременя машини, на якій, за версією офіційного слідства, викрадали журналіста, кров’ю її сина не є.

Генерал пояснює той факт, що й українська, і російська експертизи визнали "таращанський" труп тілом журналіста, тим, що Кучма хотів скоріше поховати його, а разом з ним і скандал.

За даними генерала, інсценуванням поховання в Таращі займалися співробітники Черкаського УМВС під керівництвом Кочегарова. До цього також тим чи іншим способом були причетні співробітники міліції Романовський, Лук’яненко і Руденко. Усі вони, крім Кочегарова, мертві - нібито наклали на себе руки протягом 2003 року.

Зі справою журналіста генерал пов’язує ще кілька смертей. Наприклад, загибель в автомобільній катастрофі колишнього народного депутата, члена громадської організації "Антимафія" Анатолія Єрмака. Він брав участь у парламентському розслідуванні справи, був напарником голови парламентської слідчої комісії у справі журналіста. Анатолій Єрмак розбився на "Жигулях" із братом у середині лютого 2003 року.

Олексій Пукач стверджує (про це вже не раз писали і ЗМІ), що записи в кабінеті Кучми почалися ще задовго до скандалу - 1999 року. Майор Мельниченко, намагаючись заробити, пропонував фрагменти записів багатьом українським політикам.

З листа стає зрозуміло, що журналіст зник через плівки. Цілей було кілька - прибрати з посади міністра МВС Кравченка, сильно послабити або навіть скинути Кучму.

За наявними даними, Олексій Пукач нині живе в Ізраїлі, але прямо зустрічатися з журналістами побоюється - боїться за своє життя. За його словами, на нього полюють. Генерал звинувачує в цьому кілька політичних сил, зокрема Юлію Тимошенко і Петра Порошенка. У нього є багато доказів їхньої причетності до організації викрадення журналіста. Він заявляє, що Тимошенко виділяє сотні тисяч доларів на його пошуки, щоб його ліквідувати як небажаного свідка.

Пукач завершує листа визнанням, що в нього є достатньо документів, які проливають світло на багато подій, пов’язаних не лише зі справою Гонгадзе, але і з іншими злочинними діяннями. Багато документів йому передали після смерті голови МВС Юрія Кравченка.

Якщо те, про що заявляє чи не найголовніший із тих, хто залишилися живими, свідок у справі Гонгадзе - правда, то опубліковані одкровення можуть спровокувати серйозний скандал в Україні. Нині гучну справу розглядають в Апеляційному суді Києва. Разом із тим, Генпрокуратура заявила, що до суду передано лише першу частину справи, що стосується тільки виконавців убивства. Друга частина справи стосується встановлення замовників і організаторів цього злочину.

У нашому розпорядженні опинився повний текст одкровень Олексія Пукача.

Я не вбивав Георгія Гонгадзе

Я змушений написати цього листа тому, що боюся за своє життя. Я знаю, що на мене полюють. Відразу кілька сил зацікавлені в моїй смерті.

Я категорично заявляю: я не вбивав Георгія Гонгадзе. Я навіть жодного разу з ним не зустрічався. Бачив тільки на фотографіях.

Усі заяви про мою причетність до викрадення Гонгадзе - не більше ніж брудна гра. Її почав генерал Марчук, а підхопили інші. Піскуну це потрібно було, щоб заробити політичні очки і якнайдовше протриматися на посаді. Ющенкові це зручно, щоб скоріше відзвітуватися про розкриття справи. Його, видно, переконали, що мене незабаром не стане в живих. І він озвучив легенду, яку сфабрикували Луценко, Турчинов і Піскун. Я стверджую, що всю справу цілком сфабриковано! Усі заяви керівників Генпрокуратури, нинішнього керівництва МВС, а також Президента є цілковитою фальсифікацією.

Протасов і Костенко, мої колишні підлеглі, котрі нібито зізналися в співучасті в убивстві Гонгадзе, насправді жодного стосунку до його зникнення не мають. За наявними у мене даним, вони скоїли вбивство. Але зовсім іншої людини - бізнесмена на прізвище Білоцерківський. Їм явно запропонували вибір: або отримати вповні за організацію і виконання вбивства, або "щиросерде зізнання" у співучасті.

Так, наш підрозділ стежив за журналістом. Міністр Юрій Федорович Кравченко поставив завдання зібрати всю інформацію про нього, зокрема, перевірити його причетність до кримінальних розборок в Одесі. Але ніхто з нас, і Кравченко так само, тоді не знав, що готується великомасштабна провокація. Категорично заявляю, що мої підлеглі не викрадали і не вбивали Гонгадзе!

Навпаки, на особисте прохання Кравченка я активно, правда, неофіційно, займався розслідуванням справи Гонгадзе. Я досить близько підійшов до істини.

Думаю, саме тому мене вирішили призначити головним "убивцею". І шукали мене не для того, щоб я постав перед судом, а для того, щоб ліквідувати. Найактивнішими виявилися люди Турчинова в період його керівництва СБУ. За наявною в мене інформацією, Тимошенко не шкодує грошей на мої пошуки. Лиш одна з кількох груп нинішніх і колишніх співробітників СБУ отримала на витрати 190 тисяч доларів.

До речі, саме Гончаров, а не Нестеров, брав участь у вбивстві охоронця Плюща Потеряйка. Потеряйко працював в охороні Марчука в момент організації прослуховування Кучми і зустрічався з Мельниченком - забирав у нього плівки для Марчука. Коли Потеряйко став плескати зайве за пляшкою, його ліквідували.

Усі почалося ще з 1999 року. Напередодні президентських виборів Євген Марчук активно поширював чутки про наявність у нього "валіз компромату" на всіх і кожного в Україні. Уже тоді його люди завербували Мельниченка, і той почав писати Кучму. Після виборів, після того, як Марчук став секретарем РНБО, він самоусунувся від цього. Майор, коли зникло жорстке управління, почав сам виходити на різних людей і продавати окремі фрагменти записів. Відомо, що він продавав записи кільком політикам, наприклад, Бакаю. Тоді само він почав спілкуватися з людьми Тимошенко, зокрема з Григорієм Омельченком.

Мельниченко також вийшов на людей Порошенка і продав їм кілька фрагментів записів.

Уже тоді один із моїх колишніх підлеглих, тодішній керівник відділення відділу оперативних установок Євген Іваніщев постачав інформацію про те, що відбувається в нашому головкомі та про збір інформації про Гонгадзе Віктору Королю. Король раніше був заступником міністра внутрішніх справ, керівником карної міліції в 1995-96 роках.

Думаю, що вже наприкінці липня Король із Порошенком розробили план зникнення журналіста з метою організації великого скандалу. Найімовірніше, що найближчою метою скандалу було зняти з посади міністра Юрія Кравченка і просунути на цю посаду самого Короля. Також вони сподівалися на те, що Кучма піде у відставку і прем’єр Ющенко стане в. о. президента. Тоді автоматично буде виграно нові президентські вибори. Уже тоді Порошенко близько зійшовся з Ющенком. 2000 року Ющенко став хрещеним однієї з дочок Порошенко.

Коли розробили операцію, вони дали команду Іванищеву звільнятися з роботи. І той із 1-го серпня 2000 року пішов у відпустку, і водночас подав рапорт на звільнення. Пізніше він обійняв посаду керівника служби безпеки корпорації "Рошен".

Про долю Гонгадзе після викрадення знають точно Король і Порошенко.

Труп, знайдений у Таращі, не є тілом Гонгадзе. Для того, щоб операція була закінченою, було викопано по трасі Черкаси-Тараща (у селі Орловець у Городищенському районі) труп, що підходить за основними параметрами. Це труп якогось Сергія Сіренка, його видали за тіло Гонгадзе, щоб продовжити розвиток скандалу. Інсценуванням поховання в Таращі займалися співробітники Черкаського УМВС під керівництвом Кочегарова. До цього також тим чи іншим способом були причетні співробітники міліції Романовський, Лук’яненко і Руденко. Усі вони, крім Кочегарова, мертві - нібито наклали на себе руки протягом 2003 року. До речі, у Романовського справді був конфлікт із Кочегаровим на ґрунті справи Гонгадзе. Кочегаров відчував, що Романовський не витримує морального навантаження і збирається з’явитися в прокуратуру з повинною. У підсумку ліквідували всіх учасників операції.

Абсурдно виглядають як докази й автомобілі, у яких я нібито возив журналіста. Загальновідомо, що Мюнхенська експертиза довела, що кров на ремені одного з автомобілів не належить Гонгадзе. Швидше за все, вона належить Білоцерківському.

Не випадково результати ДНК-експертизи, проведеної в Німеччині, кардинально відрізнялися від тієї, яку проводили в Росії. Видно, хтось переконав Кучму, що чим скоріше з’ясувати належність тіла, тим скоріше можна буде його поховати. І закрити справу. Однак організатори скандалу робили все, щоб її затягти.

Кравченка хотіла прибрати також і Тимошенко. Під безпосереднім керівництвом Юрія Федоровича було зібрано велику кількість речових доказів її протиправних дій. У вересні 2000 року було підготовлено до відкриття 2 кримінальних справи за епізодами, пов’язаними з підкупом Лазаренка і щодо розкрадання бюджетних коштів.

Маючи інформацію від Мельниченка, вона активно включилася в скандал. Акцію "Знайти журналіста" фінансували і вона, і Порошенко. На початку жовтня Тимошенко запропонувала Петру Симоненку опублікувати записи, що стосуються Гонгадзе. Симоненко відмовився. Тоді вона віддала їх Морозу.

Не сумніваюся, що якби не сталося касетного скандалу, не було б такого значного ослаблення влади Кучми - Тимошенко було б значно складніше підкуповувати слідство і суддів. А так вона раптом зі звичайної кримінальниці перетворилася на борця зі "злочинним режимом".

2003 року було зорганізовано вбивство Анатолія Єрмака, колишнього сподвижника Григорія Омельченка. Єрмак, котрий був хорошим професіоналом, став дуже швидко розуміти реальне становище і роль Марчука, Порошенка і Тимошенко.

Через цей лист я попереджаю цих політиків, що в мене є достатньо документів, які проливають світло на багато подій, не лише пов’язаних зі справою Гонгадзе, але і з їхніми іншими злочинними діяннями. Багато документів мені передали після смерті Юрія Кравченка.

Якщо мене дадуть спокій, я ніколи не повернуся в Україну і не буду розголошувати ці матеріали.

У випадку моєї загибелі з будь-якої, позірно природної причини, або у випадку інсценування самогубства, прошу звинувачувати в моїй смерті Тимошенко і Порошенка.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах