Головна
 

The Moscow Times: Як зрозуміти Україну

Корреспондент.net, 30 березня 2006, 12:18
0
4

"Україна провела свої перші вибори після "помаранчевої революції". Без жодних застережень, вони були вільними і чесними, з високим рівнем участі виборців, який сягав 67%. Вони продемонстрували, що Україна стала країною з розвинутою демократією", - пише Андерс Ослунд, старший дослідник Інституту міжнародної економіки у Вашингтоні, статтю якого публікує англомовне російське видання "The Moscow Times".

Водночас Україна перейшла до парламентської системи, що має зміцніти демократію в цій країні. Підтримка виборцями комуністів стала ще менш значною, а політична структурованість зросла - схоже, до парламенту потраплять тільки п’ять партій.

Головні результати виборів відображають дивовижну сталість. У грудні 2004 року Віктор Ющенко випередив Віктора Януковича на 8 відсотків. Вірогідно, розрив між "помаранчевими" і "синіми" (точніше, між західними і східними) політичними силами на цих виборах буде приблизно таким самим. Географічно лінія поділу пролягає там само, де пролягала 2004 року і впродовж більшості з останніх 300 років.

Міжнародна преса приділяє головну увагу тому, що "Партія регіонів" Януковича здобула найбільшу кількість голосів, але за пропорційної системи має значення, хто може сформувати більшість, а це - коаліція "помаранчевих" партій.

У результатах цих партій несподіванкою виявилась переконлива перемога Блоку Юлії Тимошенко над партією Ющенка "Наша Україна". Можна пояснити це тим, що "Наша Україна" провела бездарну виборчу кампанію, головну участь у якій брали її найменш популярні представники, наприклад, дискредитований бізнесмен Петро Порошенко, а президент і прем’єр-міністр Юрій Єхануров залишалися на другому плані.

Тимошенко чудово вміє проводити виборчу кампанію, крім того, здається, вона обрала для неї правильні політичні теми. Її головним гаслом було "Справедливість є!", що відповідає невиконаній обіцянці Ющенка 2004 року "Бандитам - тюрми!". Помста старому режиму знову стала головною темою.

Перемога Юлії Тимошенко над "Нашою Україну" свідчить, що моральні питання виявилися важливішими за економічну політику.  Її риторика не змінилася з часів "помаранчевої революції", проте це не сприяє подоланню поділу між сходом та заходом України.

Тимошенко також переконливо перемогла новий ліберальний блок "Пора - ПРП", який намагався запропонувати привабливу альтернативу тим "помаранчевим" виборцям, котрих лякає і популізм, і корупція.

Оскільки виборча кампанія точилася довкола тих самих питань, що були актуальними під час "помаранчевої революції", природною може бути тільки "помаранчева" коаліція, тобто, Блок Тимошенко, "Наша Україна" і Соціалістична партія. Народний блок Литвина не потрапляє до парламенту. Нині жодна інша кандидатура прем’єр-міністра не виглядає природною, крім Тимошенко. Вона напевно отримає цю посаду, якщо не допуститься якихось помилок.

Усі три потенційні партнери коаліції вже почали переговори про формування нового уряду. Один із впливових депутатів від "Нашої України" передбачає, що "помаранчевий" коаліційний уряд буде сформовано протягом двох або трьох тижнів. Невизначеність щодо природи нового уряду стала меншою.

Головним питанням залишається те, яку політику провадитиме прем’єр-міністр Тимошенко. На посаді віце-прем’єра з питань енергетики вона приємно здивувала своєю боротьбою з олігархами й наведенням ладу в енергетичному секторі. Навпаки, на посаді прем’єр-міністра минулого року вона неприємно здивувала тим, що приділяла головну увагу реприватизації, хоча в її урядовій програмі про це не йшлося. Тепер Тимошенко отримала найбільший за всі попередні часи мандат народної довіри, тому ми можемо тільки здогадуватися, чим вона здивує нас цього разу.

Звичайно, початковим пунктом є виборча програма її блоку. Навіть для такого документа ця програма є дуже розпливчастою. Її найголовніша частина міститься у розділі "Справедлива влада". Тут ідеться про те, що за уряду Тимошенко імунітет від судового переслідування для депутатів буде негайно скасовано, посади губернаторів областей стануть виборними, а місцеве самоврядування отримає більше повноважень.

Тимошенко називає свою систему економічних поглядів "солідаризмом". Ця соціалістична доктрина з’явилася сто років тому, але її зміст залишається розпливчастим. Розділ виборчої програми Тимошенко щодо економічної політики є невеликим і не містить жодних конкретних положень, крім популістських заяв про те, що "підприємство або людина будуть сплачувати податки без будь-якого насилля". Також запропоновано скасувати податок на додану вартість. На щастя, соціальний розділ програми є також невизначеним. Здається, що часи обіцянок величезних соціальних виплат залишилися у минулому.

Найважливішим є те, що в програмі не згадано приватизацію, хоча і не гарантовано право власності. Після того, як у вересні Тимошенко було звільнено з посади прем’єр-міністра, вона заявила, що ніколи не підтримувала реприватизацію. Ця заява не конче є правдивою, але, безперечно, вона є обнадійливою. Малоймовірно, що Тимошенко допуститься тієї самої помилки вдруге. Крім того, напевно "Наша Україна" не погодиться на коаліцію з Тимошенко, якщо не отримає від неї переконливих гарантій не починати нову реприватизаційну кампанію.

Одною з найуспішніших тем виборчої кампанії Тимошенко була її постійна критика російсько-української газової угоди від 4 січня, яку, безумовно, буде скасовано. Українська громадськість не сприйняла "РосУкрЕнерго", а існування шістьох додатків до цієї угоди, які передбачають передання "РосУкрЕнерго" контролю над українськими газогонами та газосховищами, є неприйнятним майже для кожного українця.

Перші російські коментарі наголошували на відносній перемозі "Партії регіонів", але тим більшим буде розчарування кремлівських лідерів, коли вони зрозуміють, що формується нова "помаранчева" коаліція на чолі з Тимошенко. Якщо Тимошенко не відмовиться від своєї передвиборчої обіцянки скасувати газову угоду з Росією та оприлюднити, хто стоїть за "РосУкрЕнерго", це може ще більше засмутити Кремль. Хоча з Юлією ніколи не можна знати наперед. У своєму інтерв’ю радіо "Ехо Москви" минулого вересня вона привітала росіян із тим, що вони мають "чудового" президента.

Незалежно від того, як насправді розвиватимуться події, на відміну від Росії, Україна є демократичною країною, а тому Кремлю важко її зрозуміти. Коли українські лідери діють, керуючись інтересами тієї чи іншої групи виборців, прихильники авторитаризму не можуть цього збагнути. Якщо якісь дії України не сподобаються Кремлю, вони сприйматимуть їх як продиктовані з Вашингтона, і відповідно критикуватимуть.

Така критика Росії тільки штовхатиме Україну в обійми Заходу, а оскільки двері Європейського Союзу залишаються зачиненими, Україні доведеться пришвидшити свій рух до НАТО, і не тому, що до цього її заохочує Захід, а через залякування Росії.

Переклад Сергія Пантюхіна.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах