Головна
 

Gazeta Wyborcza: Ющенко простягає руку

Корреспондент.net, 15 травня 2006, 13:53
0
6

"Треба глянути один одному в очі, сісти за стіл, і до кінця сказати про те, що раніше замовчувалося", заявив в інтерв’ю польській Gazeta Wyborcza Президент України Віктор Ющенко.

Вацлав Радзивинович: Менше року тому Ви разом із президентом Олександром Кваснєвським відкривали відреставрований Цвинтар Орлят у Львові. Тепер із президентом Лехом Качиньським будете на відкритті пам’ятника 360 українцям, убитих поляками в 1945 році в Павлокомі. Що для Вас особисто, і для українців означає це місце?

Віктор Ющенко: Історія може як допомагати, так і заважати в розвитку добрих відносин між народами. Наша загальна історія вже склалася. У ній було багато всього - і гарного, і поганого. І таке, з чим хотілося б розстатися, перевернути сторінку, щось залишити в пам’яті. Тому іноді необхідно глянути один одному в очі, сісти за стіл, і до кінця сказати про те, що раніше замовчувалося.

Досить частину історії залишити за нашими спинами, щоб вона не заважала нашим сьогоднішнім можливостям і обопільній повазі.

- Ви говорите про політику. Однак ті непрості події з нашої не настільки віддаленої історії дотепер будять у людей емоції.

- Тому що за кожною з цих подій стоїть багато людей, що пропустили історію крізь своє серце. 9 травня ми святкували річницю закінчення II світової війни. Для українців, ветеранів Червоної Армії - це пам’ять про велику перемогу, а для ветеранів Української повстанської армії - про зовсім інше.

Однак рік за роком міцніє бажання зрозуміти істину, бажання прощення. Як між самими українцями, так і між українцями і поляками. У кожній історії настає такий момент, коли ми починаємо розуміти, що пора один одному подати руки.

Український і польський народи протягом років, починаючи з 1990 року, проходять процес єднання. І я високо ціную те, що нам вдасться це зробити - пробачити один одного, дійти згоди у важких, пробуджуючих емоції питаннях.

- Чи є курс України на інтеграцію з Європою відкритим питанням, чи може він стати предметом політичних торгів?

- У цій справі торгів уже немає. 30% нашого експорту йде сьогодні на ринки ЄС, а п’ять років тому ця цифра складала ледь 18%. Український бізнес вже проголосував ногами за європейський курс країни. І ми впевнені, що великий європейський ринок відкриється для нас, хоча і розуміємо, що це одночасно є для нас викликом.

Україна повинна пристосуватися до правил, прийнятих у Європі. Ми повинні виконати умови, що дозволять нам вступити у СОТ, повинні внести зміни в 350 економічних і соціальних законів. Для нас це дуже важливе домашнє завдання.

Ми стоїмо не перед вибором, куди повинні піти - на Схід або на Захід - а перед необхідністю виконання умов, необхідних для інтеграції з Європою.

- А що буде зі Співдружністю незалежних держав? Росія веде торговельні війни з Україною за газ, із Грузією і Молдавією за імпорт вина і мінеральної води . . .

- Співдружність Незалежних Держав - це, насамперед, політичний клуб, члени якого хоча і зустрічаються регулярно, але результативність його економічних дій вкрай низька. І всі члени цього клубу визнають це.

Україна підтримує всі способи оптимізації співробітництва членів Співдружності. Але краще було б, якби цей ринок став сферою вільної торгівлі, однак угоди з цього питання, ратифіковані українським парламентом, не реалізовані, тому що їх не ратифікувала російська Дума. Дотепер існують між країнами СНД прикордонні і митні бар’єри, і відсутня уніфікована тарифна політика. І тут роками нічого не міняється.

- Чи вийде Україна із СНД?

- У цій справі Україна буде керуватися державними інтересами. Ми будемо підтримувати в СНД те, що нам на руку. Сьогодні ми вважаємо, що діалог у рамках СНД можливий. Співдружності потрібна нова політика, але для впровадження цих нововведень необхідна політична воля. А її не вистачає.

Під час серпневої зустрічі керівників СНД у Казані ми представили партнерам конкретні пропозиції що стосуються, наприклад, встановлення кордонів між Україною і Росією, а також Україною і Бєларуссю. І донині ми не дочекалися відповіді.

- Європа рішуче засуджує владу Білорусі за те, як були проведені останні президентські вибори, намагається ізолювати Олександра Лукашенка і функціонерів його режиму. Позиція України в цьому питанні більш терпима. Чому?

- Наше відношення до білоруських подій цілком ясне. Ми їх оцінюємо так само, як і Брюссель. І тут не потрібно ніяких додаткових коментарів.

Україна, як і Білорусь сьогодні, прожила довгі роки в ситуації, коли влада ігнорувала опозицію, коли у Варшаві ми намагалися організувати круглі столи для українського діалогу. Нам це вдавалося, і це дуже добре. Однак ми прийшли до рішення, що кращим способом вирішення політичної кризи став би круглий стіл у Києві. На жаль, політичне керівництво України, тоді не зважилося на цей крок.

- Лукашенко ще менш схильний до діалогу з опозицією, ніж був до неї готовий Леонід Кучма.

- Я можу тільки пошкодувати, що з подій, що відбулися на Україні, не усі змогли зробити висновки. Білоруська влада повинна розмовляти з опозицією. І Україна могла б внести в цей діалог свій внесок як посередника.

- З часу парламентських виборів на Україні минуло вже два місяці. Чому дотепер не вдалося створити в парламенті помаранчевої коаліції, немає нового уряду?

- Відбуваються цілком нормальні в цій ситуації переговори. Помаранчевий табір за останні вісім місяців пережив не одну драму. Виявилося, що люди, які на київському майдані добре себе виявили і прекрасно ладили меж собою, опинившись в урядових кабінетах, все-таки не змогли домовитися.

До того ж лише 27 квітня після остаточного завершення судової процедури, пов’язаної з оскарженням результатів виборів, стало можливим почати підготовку до першого засідання нової Верховної Ради й офіційні переговори про коаліцію.

- Однак неформальні переговори про коаліцію почалися відразу після березневих виборів, а результатів не видно.

- Нам необхідно пройти через необхідні формальності. Перше засідання Верховної Ради відбудеться 24 травня. Після цього конституція відводить ще місяць на створення уряду. Якщо підійти до цього питання формально, то в нас є час на створення коаліції до 24 червня, а уряду - до 24 липня.

- Найважчим питанням у переговорах про коаліцію стала та роль, яку в уряді буде грати Юлія Тимошенко. У вересні минулого року ви звільнили її з посади прем’єра. Тепер Тимошенко знову хоче стати главою уряду.  Чи погодитеся Ви на це?

- Результати останніх опитувань громадської думки показують, що Віктора Януковича, лідера Партії регіонів, хотіли б бачити на чолі уряду 35 відсотків українців, а Тимошенко - 31,6%. А на питання, яку коаліцію вони хотіли б бачити у Верховній Раді, 47% опитаних заявили, що союз з "Нашої України", "Блоку Юлії Тимошенко" і "Соціалістичної партії України".

- І які Ви робите з цього висновки?

- Кращим варіантом буде помаранчева коаліція. Народ чекає саме цього союзу. Однак у парламенті такий союз буде мати лише 243 мандата, або на 17 мандатів менше, ніж опозиція, складена з Партії регіонів і комуністів. В українських реаліях це дуже хитка перевага.

Дуже важливо, як буде поводитися опозиція. Партія Регіонів і комуністи мають дуже велику підтримку на схід від Дніпра. Що потрібно зробити, щоб вони стали конструктивною опозицією? Як поступити, щоб вони не стали в парламенті антидержавною силою, щоб не експлуатували тих гасел, з якими йшли на вибори - про визнання державного статусу російської мови, про перетворення країни у федерацію, про відхід від проєвропейського курсу? Ми повинні відшукати формулу співіснування з опозицією. Різними способами, може і за допомогою відповідного розподілу посад у парламенті.

- У Польщі говорять, що існує можливість появи непомаранчевої коаліції, а точніше помаранчево-синьої, тобто складеної з вашої партії і Партії регіонів Януковича.

- Можливо, що Партія регіонів буде підтримувати нас у деяких ситуаціях. Існує можливість ситуативного співробітництва, хоча б при роботі над бюджетом. Однак сама помаранчево-синя коаліція сьогодні виключена.

- А Ви погодитеся на те, щоб Юлія Тимошенко стала прем’єром?

- Я не виключаю цього. Але сьогодні для помаранчевих сил головною метою є пошук формули стабільності коаліції. Все інше, у тому числі й особистість прем’єра, повинно служити зміцненню, а не поділу нашого загального табору.

Я спеціально не дозволяю собі говорити на теми про розподіл портфелів. Тому що без визначення основ і означення цілей дискусія про крісла остаточно накриє під собою помаранчеву коаліцію. І краще відразу обговорити ці теми, ніж потім ризикувати, що поспішно створений союз розвалиться. Ми повинні, приміром, сформулювати загальне бачення того, що буде з державним майном, приватизованим за останні роки приватними особами.

- Ваші погляди і погляди Юлії Тимошенко дуже різняться в цьому питанні. Будучи прем’єром, вона домагалася тотальної ревізії результатів приватизації. А ви не хотіли цього допустити.

- І зараз хотів би, щоб наш табір прийняв загальну стратегію з цього питання. А також у питаннях легалізації організацій ветеранів УПА, статусу російської мови й євроінтеграції. І про все це нам варто поговорити перед створенням коаліції.

Оригінал публікації: Gazeta Wyborcza

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах