Головна
 

Ъ: У боротьбі між владою й опозицією остання має право на провокації

Корреспондент.net, 31 травня 2006, 13:12
0
4

У нескінченній боротьбі між владою й опозицією опозиція має право на провокації, а влада не має, йдеться в статті Валерія Панюшкіна "Ціна питання", опублікованої російським "Коммерсантом".

Я добре пам’ятаю, як після другого туру президентських виборів у листопаді 2005 року місцеві влади по всій Центральній і Західній Україні заявляли про свою незгоду з результатами виборів. "Ми не визнаємо Віктора Януковича президентом,- говорили законодавці на місцях. - Ми вважаємо президентом Віктора Ющенка". Ці заяви робилися і ці постанови приймалися всупереч офіційному Києву. Вони, думаю, могли бути оскаржені в суді, але ефективно заперечити їх заважав Майдан. Вони, ці заяви, не вписувалися, думаю, у рамки права, але зате вписувалися в рамки політики.

Питання: чому ж тепер законодавці на місцях не можуть прийняти всупереч офіційному Києву закони про статус російської мови? Цей закон не вписується в рамки права? Тоді подивимося, чи вписується він у рамки політики.

Я маю застарілий комплекс завойовника. Мені соромно думати, що через вину Росії половина українського населення забула українську мову. Мені хотілося б, щоб українською мовою вільно і з задоволенням володіли українські громадяни не тільки у Львові, але й у Луганську. Але що ж робити, якщо люди там вважають рідною мовою російську і якщо навіть президент України Віктор Ющенко говорить українською мовою так, що я чомусь все розумію?

Є методи опозиції і методи влади. Опозиція вільна влаштовувати скандали і грати проти правил. У крайньому випадку, її зупинять. Влада не має права поводитися як опозиція. Різниця між владою й опозицією приблизно така ж, як між поліцейськими і злодіями. У цій нескінченній грі, де злодії тікають, а поліцейські доганяють, злодії не повинні дотримувати законів, а поліцейські повинні. І точно так само в нескінченній боротьбі між владою й опозицією опозиція має право на провокації, а влада не має.

Підписували Європейську хартію регіональних мов чи мов національних меншин? Будьте ласкаві, виконуйте. Це політична провокація? Швидше за все. Але недотримання Європейської хартії нічим, по суті, не відрізняється від "каруселі", що використовувалася для фальсифікації виборів у листопаді 2005 року і спровокувала Майдан. Визнання російської мови регіональною у Луганську і Дніпропетровську загрожує єдності України? Швидше за все, так. Але хіба регіональна незгода з результатами 2-го туру президентських виборів у листопаді 2005-го не загрожувала єдності України?

Проблема полягає в тому, що на Майдані в 2005 році Віктор Ющенко міг починати кожну свою промову словами "Друзі мої", говорити для друзів і від імені друзів. Але з тих пір, як пан Ющенко став президентом, він представляє не тільки друзів своїх і соратників, але також супротивників своїх і ворогів. Він представляє всіх українців і не може заборонити жодному українцю нічого обіцяного Європейською хартією.

У іншому випадку, або Україна не демократична країна, або - не частина Європи, або Віктор Андрійович Ющенко - не президент. Цікаво тільки, чому міста, заселені євреями, не ухвалили визнання регіональною мовою ідиш.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах