Головна
 

Frankfurter Allgemeine: Розколоту Україну об’єднав футбол

30 червня 2006, 14:07
0
3

Звичайно, вони раділи, як раділи б і інші, у понеділок біля опівночі, коли, забивши одинадцятиметровий, Україна виграла у Швейцарії з рахунком 3:0, пише німецька Frankfurter Allgemeine.

Країна, що всіма своїми політичними силами намагається вирватися з міцних обіймів Росії, стала першою на всьому пострадянському просторі, що з часів падіння залізної завіси вийшла у чвертьфінал ЧС з футболу. Росія в 1994 і 2002 році зазнавала поразки ще у відбірковому колі, однак молода країна, яка ціною неймовірних зусиль стала незалежною одержала доступ у невеликий клуб обраних.

Тієї ночі вони роз’їжджали на прикрашених прапорами автомобілях Хрещатиком в центрі Києва і сигналили в ритмі фанатського "Оле-оле", скандуючи під ці звуки назву своєї країни. Усе було так само, як і скрізь, включаючи і той сумний факт, що поліція повинна була затримати деяких занадто активних вболівальників.

Однак саме "нормальність" цієї бурхливої радості є для цієї країни маленькою сенсацією. Так само як і Німеччина, Україна - це "непроста батьківщина". Дві політично і культурно різні частини країни, демократичний і проєвропейський Захід і проросійський, олігархічний Схід, недовірливо поглядають один на одного. Те, що в ніч на вівторок з обох частин країни, з міста епохи Ренесансу Львова на кордоні з Польщею і пострадянським Донецьком, що розташований у степу, доносилася схожа радість, стало за українськими мірками небаченим знаком синхронності.

І тільки особливий збіг обставин уможливив цей загальний для двох різних світів сплеск радості. Українська національна збірна з футболу є для обох частин країни символом гордості і радості, навіть якщо причини на те зовсім різні. Для "європейської" Західної України, серця "помаранчевої революції" і руху за незалежність від Росії, національна збірна уособлює собою те, що уособлюють собою всі національні збірні у світі - радість успіху своєї країни, за який її громадяни вболівали всім серцем. І як у всьому світі, коли команда виграє, вболівальники розмахують прапорами і розгулюють або роз’їжджають нічним містом.

На сході країни всі трохи інакше. Національна ідентичність тут значно слабша, а місцями, особливо в Криму, домінує відверто пострадянський менталітет. Можна було б припустити, що тут ні в кого успіх національної збірної не викликає особливих почуттів. Однак на практиці вийшло всі по-іншому. Причиною, через яку навіть на півострові Крим скандували "Україна!", стало те, що саме східна частина країни, що практично втратила національну ідентичність, у питаннях футболу і футбольної політики чинить на країну величезний вплив. Пострадянські хресні батьки політико-кримінального болота в цій частині України, ті "олігархи", яких "помаранчева революція" трохи потіснила, але які продовжують контролювати схід країни, є одночасно і ключовими фігурами української футбольної верхівки. Серед них і вугільний мільярдер Ринат Ахметов, найбагатша людина в Україні, що є і президентом ФК "Шахтар" (Донецьк); медіа- і нафтовий магнат Григорій Суркіс (насправді Президент ФФУ до сходу України має досить сумнівне відношення - Кор.net), президент Федерації футболу України, який довгий час займав одну з провідних посад у "Динамо" (Київ).

Але не тільки за кулісами, але і на полі український футбол пофарбований у блакитний колір, що позначає для країни все "антизахідне", проросійське і далеке від національного - українського. Тренер національної збірної Олег Блохін був блискучим нападником в 70-і роки і являв собою типовий продукт радянської фабрики з виробництва спортсменів. Дотепер він говорить, в основному, по-російськи і на виборах у березні став депутатом парламенту в складі партії Януковича (насправді Блохін не став членом парламенту від СДПУ(о) - Кор.net) - тієї людини, яку звинувачують у здійсненій за підтримкою Росії фальсифікації результатів виборів, що і спричинила за собою "помаранчеву революцію". Але не тільки тренер належить до проросійського табору. Капітан збірної України, Андрій Шевченко, навідміну від чемпіона світу по боксу Віталія Кличка, весь час підтримував "Партію регіонів" Януковича і тримався на відстані від сплеску національної самосвідомості "помаранчевих".

Але перед проросійськи налаштованими вболівальниками після перемоги української збірної в понеділок постала дилема. Як же святкувати перемогу ідолів Блохіна і Шевченка, як не з національним прапором у руках? Вони ж грали в Німеччині за всю Україну, а не тільки за східну її частину. Потрібно вивішувати прапор. Таким чином, у нічне українське небо славного міста Севастополя, де в звичний час демонстрація українського прапора може стати приводом розбити вам ніс, зметнулися прапори нової української нації.

Тим часом примирливий імпульс ночі перекинувся і на ранок вівторка. "Помаранчевий" президент Ющенко зробив несподіваний вчинок і зателефонував Блохіну, щоб поздоровити його і його підопічних з перемогою. А демонстрація, що проходила в Києві, проти підвищення тарифів на електроенергію, що була запланована супротивниками діючого президента як зрив народного гніву, поступово перетікала в загальне свято, присвячене перемозі футбольної збірної. У цю п’ятницю збірна грає у чвертьфіналі - і якщо станеться чудо, і українці переможуть італійську збірну, українську батьківщину можна вважати врятованою.

Frankfurter  Allgemeine, переклад InoPressa

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах